"08" липня 2025 р. Справа № 363/2881/25
08 липня 2025 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі:
Головуючого судді - Рукас О.В.;
за участю секретаря судових засідань - Найдюк Б.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (адреса місцезнаходження: Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28; код ЄДРПОУ: 35234236) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що 04.02.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір про надання споживчого кредиту № 5780289, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5 000 грн. 00 коп., а ОСОБА_1 зобов'язався повернути вказану суму кредиту після закінчення визначеного строку кредитування та сплатити визначену суму процентів за користування кредитними коштами.
ТОВ «МІЛОАН» свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши у власність та розпорядження ОСОБА_1 визначену суму кредитних коштів шляхом їх перерахування на вказаний у договорі електронний платіжний засіб. У свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів у встановлені в договорі строк та порядку у повному обсязі не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Внаслідок укладення договору факторингу № 108-МЛ від 29.07.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит - Капітал», останнє набуло право вимоги до ОСОБА_1 , що виникло на підставі договору про надання споживчого кредиту № 5780289. Станом на момент укладення договору факторингу №108-МЛ від 29.07.2024 року, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором складала 16 487грн. 30 коп., з яких: 4650 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 11337 грн. 30 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; заборгованість за комісією - 500 грн. 00 коп.
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було направлено ОСОБА_1 письмову претензію про погашення наявної заборгованості за кредитним договором, однак вказана претензія залишилася без задоволення.
З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.
Ухвалою суду від 11.06.2025 року провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, зокрема, на подачу заяв по суті справи.
У судове засідання представник позивача не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання. До судового розгляду представником позивача заявлено клопотання, в якому позовні вимоги було підтримано у повному обсязі, висловлено прохання щодо проведення судового розгляду за відсутності сторони позивача, а також надано згоду на ухвалення заочного рішення суду. На момент ухвалення судового рішення від сторони позивача інших заяв, клопотань не надходило.
Відповідач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилась. До початку слухання справи від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона позовні вимоги визнала в повному обсязі та просила розглянути справу за її відсутністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явилися, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про проведення судового розгляду за відсутності представника позивача, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники справи у судове засідання не з'явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали позовної заяви, дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У Постанові КЦС ВС від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Судом встановлено, що 04.02.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір про надання споживчого кредиту № 5780289 (а.с. 4-15).
Зі змісту договору вбачається, що перед його укладенням ОСОБА_1 здійснила реєстрацію особистого кабінету в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, пройшла ідентифікацію та верифікацію її особи, після чого отримала і ознайомилась з усіма документами, що стосуються отримання кредитних послуг, отримала одноразовий ідентифікатор електронного підпису 6389069 (а.с. 19), заповнила, заяву та анкету-заяву на отримання фінансового кредиту (а.с. 17, 20-21), о 17 год. 27 хв. 04.02.2024 року ОСОБА_1 підписала кредитний договір шляхом введення вказаного ідентифікатора електронного підпису 638909, додатком 1 до договору про споживчий кредит є графік платежів за кредитним договором (а.с. 16).
Відповідно до положень кредитного договору № 5780289 від 04.02.2024 року (а.с. 4-15) ТОВ «МІЛОАН» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит, а ОСОБА_1 зобов'язалася одержати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Сторонами кредитного договору № 5780289 від 04.02.2024 року було погоджено надання ОСОБА_1 кредиту на наступних умовах: сума кредиту - 5 000 грн. 00 коп., строк кредитування - 105 днів, з яких 15 днів пільгового періоду до 19.02.2024 року та 90 днів поточного періоду до 19.05.2024 (дата остаточного погашення заборгованості), процентна ставка протягом пільгового періоду 1,70 %, процентна ставка протягом поточного періоду - 2,30%, одноразова комісія за надання кредиту - 500 грн., мета отримання кредиту - споживчі цілі; порядок надання кредиту - шляхом переказу грошових коштів на електронний платіжній засіб ОСОБА_1 у виді платіжної картки № НОМЕР_2 .
Таким чином, судом встановлено, що 04.02.2024 року внаслідок укладення електронного кредитного договору між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 виникло кредитне правовідношення, за яким ТОВ «МІЛОАН» зобов'язалося надати кредит ОСОБА_1 , а остання зобов'язалася повернути кредит та сплатити комісію і проценти на визначених у договорі умовах. ТОВ «МІЛОАН» свої зобов'язання за кредитним договором № 5780289 від 04.02.2024 виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредиту у розмірі 5 000 грн. 00 коп., шляхом перерахування їх на платіжну картку ОСОБА_1 , що була вказана нею у кредитному договорі, що підтверджується копією платіжного доручення № 122091547 від 04.02.2024 року (а.с.22).
У той же час, за результатами дослідження розрахунку заборгованості за кредитним договором № 5780289 від 04.02.2024 (а.с. 23-24) судом встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів своєчасно та в повному обсязі не виконала, допустивши прострочення грошового зобов'язання, здійснила 19.03.2024 року оплату за кредитом в загальному розмірі 1000 грн, яка була розподілена на погашення тіла кредиту 350 грн., та на погашення процентів 350 грн, 300 грн комісії за подовження пільгового періоду.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов'язання з повернення заборгованості за кредитним договором.
Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 року у справі № 219/7527/16-ц).
Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 року у справі № 234/3840/15-ц).
Зважаючи на погоджені сторонами умови кредитування, суд погоджується з наданим розрахунком заборгованості, вважає його правильним та обґрунтованим.
За результатами дослідження договору факторингу № 108-МЛ від 29 липня 2024 року (а.с.26-44), витягу з реєстру боржників (а.с.47), платіжної інструкції № 4238 від 29.07.2024 року (а.с. 46) судом підтверджено, що ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» отримало від ТОВ «МІЛОАН» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5780289 від 04.02.2024 року.
Таким чином, 29.07.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» було укладено договір факторингу № 108-МЛ (а.с. 26-44), відповідно до п. 1.1 якого ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» зобов'язалося передати грошові кошти у розпорядження ТОВ «МІЛОАН» за плату, а ТОВ «МІЛОАН» зобов'язалося відступити ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» право грошової вимоги до боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «МІЛОАН».
Відповідно до п. 6.2.3 договору факторингу № 108-МЛ від 29.07.2024 року - перехід права вимоги заборгованості до боржників відбувається у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі у сумі, вказаній у п.7.1 договору, оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання Акту приймання-передачі реєстру боржників.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором, у свою чергу, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Таким чином, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб'єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб'єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором - банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).
У Постанові ВС від 18.10.2023 року у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
29.07.2024 року ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» перерахувало на користь ТОВ «МІЛОАН» оплату фінансування згідно договору факторингу №108-МЛ від 29.01.2024 кошти в сумі 1 749 475 гривень 37 копійок (а.с. 46).
З Акту приймання-передачі реєстру боржників від 29.07.2024 року (а.с. 45) та витягу з реєстру боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу № 108-МЛ від 29.07.2024 року (а.с. 47) судом встановлено, що до ТОВ «МІЛОАН» передало ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 , що виникло на підставі кредитного договору № 5780289 від 04.02.2024 та складається з права вимоги заборгованості у загальному розмірі 16487 грн. 30 коп., з яких: 4 650 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 11337 грн. 30 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 500 грн. 00 коп. - заборгованість зі сплати комісії.
Таким чином, судом встановлено факт отримання ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» від ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до ОСОБА_1 , що виникло на підставі кредитного договору № 5780289 від 04.02.2024 .
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов'язок спростувати розмір існуючої заборгованості.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено отримання права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, доведено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів, а також доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості у загальному розмірі 16487 грн. 30 коп., з яких: 4 650 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 11337 грн. 30 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 500 грн. 00 коп. - заборгованість зі сплати комісії.
На підставі цього суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З позовної заяви вбачається, що судові витрата позивача по справі складаються з: витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви (2 422 грн. 40 коп.).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи необхідність повного задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення понесених позивачем судових витрат з відповідача на користь позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 11, 526, 610, 612, 626, 1046-1056-1, 1077, 1079 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -
Позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (адреса місцезнаходження: Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28; код ЄДРПОУ: 35234236) до ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (адреса місцезнаходження: Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28; код ЄДРПОУ: 35234236) суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 5780289 від 04.02.2024 року у загальному розмірі 16 487 (шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) гривень 30 копійок, з яких: 4650 (чотири тисячі шістсот п'ятдесят) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 11 337 (одинадцять тисяч триста тридцять сім) гривень 30 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом; 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок - заборгованість за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (адреса місцезнаходження: Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28; код ЄДРПОУ: 35234236; IBAN: НОМЕР_3 АТ «Креді Агріколь Банк» МФО 300614) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач:
ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (адреса місцезнаходження: Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28; код ЄДРПОУ: 35234236).
Відповідач:
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Головуючий суддя О.В. Рукас