Справа № 362/8324/23
Провадження № 2/362/278/25
08 липня 2025 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участю секретаря Тельнової О.О.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несплату аліментів,
Представник ОСОБА_1 - адвокат Лютий О.В., звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом, в якому просив стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період із 01 січня 2016 року по 01 листопада 2023 року в загальному розмірі, який не перевищує 100% заборгованості по аліментах, тобто 52936 грн. 44 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25.06.2008 року у справі №2-1760-09 із ОСОБА_2 на користь позивача на утримання дитини було стягнуто аліменти в розмірі частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.06.2008 року і до досягнення повноліття дитини. На підставі вказаного рішення суду було відкрито виконавче провадження №18201814, відновлене постановою ВДВС від 25.04.2019 року. Впродовж примусового стягнення аліментів відповідач сплачував їх не систематично та не у повному розмірі, проте у певні періоди заборгованість по аліментах намагався погасити шляхом разового внесення великих сум. Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах, заборгованість відповідача становить 52 936,44 грн. А тому, відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, з відповідача підлягає стягненню неустойка (пеня) у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення сплати аліментів від дня прострочення сплати аліментів, але не більше 100 відсотків заборгованості, що становить 52 936,44 грн. пені, яка не перевищує суму боргу.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження (а.с.20).
05.03.2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Гапека Т.В. подала відзив на позовну заяву, у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що відповідач, починаючи з 21.10.2008 року по 11.04.2022 року працював у ТОВ «Епіцентр», відповідно усі нарахування із заробітної плати в рахунок сплати аліментів здійснювалися роботодавцем. Починаючи з 01.06.2022 року по даний час відповідач працює у ТОВ «Терракот ЮА». За період з січня 2016 року по грудень 2016 року було утримано аліменти в розмірі 36 269,25 грн. Проте, з розрахунку заборгованості державного виконавця слідує, що вказані суми останнім в розрахунку не відображені. У січні та лютому 2022 року відповідачем сплачено аліменти у більшому розмірі, станом на березень 2022 року виникла переплата по аліментах на суму 2754,84 грн. Аналогічна ситуація виникла у травні 2022 року, коли відповідач повинен був сплатити аліменти у розмірі 1740,83 грн., але оскільки у квітні 2022 року було сплачено аліменти у більшому розмірі, то станом на травень 2022 року переплата по аліментах становила 2259,17 грн., а тому прострочення сплати аліментів відсутня, підстави для нарахування пені відсутні. У липні 2022 року, у зв'язку з переплатою аліментів попередніх місяців, заборгованість зі сплати аліментів становила 3352,25 грн., у листопаді заборгованість зі сплати аліментів, у зв'язку з переплатою аліментів попередніх місяців, становила 2836,75 грн. Станом на 31.01.2023 року у відповідача існувала переплата по аліментах у розмірі 363,25 грн., прострочення зі сплати аліментів відсутня. Заборгованість зі сплати аліментів у лютому 2023 року була 2396,75 грн. У червні 2023 року існувала переплата по аліментах у розмірі 4659,50 грн., підстави для нарахування пені відсутні. У липні 2023 року відповідач сплатив на банківський рахунок позивача 2940 грн. У серпні 2023 року заборгованість по сплаті аліментів становила 2296,75 грн. У жовтні 2023 року відповідачу нараховано заробітну плату в розмірі 8500,00 грн., тому частки від доходу становить 2125 грн., а не 5336,75 грн., як зазначив державний виконавець. Також, 04.07.2023 року відповідач сплатив на банківський рахунок позивача аліменти в розмірі 3100,00 грн. Зазначає, що загальний розмір пені по аліментах мав би становити 9013,86 грн. (а.с. 37-45).
15.03.2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лютий О.В. подав відповідь на відзив, зазначив, що відповідно до розрахунку заборгованості державного виконавця, станом на грудень 2016 року заборгованість по аліментах була відсутня. Повнота оплати аліментних зобов'язань до періоду серпня 2020 року також відображена у вказаному розрахунку. Станом на квітень 2022 року, виникла заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 10 474,78 грн. за попередній період, коли відрахування із заробітної плати відповідача проводились не в повному обсязі, про що відповідачем на спростування вказаних відомостей належних доказів надано не було. У період роботи відповідача у ТОВ «Терракот ЮА», ОСОБА_2 не повідомив державного виконавця про зміну місця роботи та самостійно сплачував аліменти, виконавчий лист не був звернений до роботодавця ТОВ «Терракот ЮА». Державний виконавець нараховував розмір аліментів, виходячи із середньомісячного заробітку на відповідній території. Виплати зі сплати аліментів за 2023 рік відображені у розрахунку заборгованості по сплаті аліментів. Розрахунок заборгованості в повній мірі відображає об'єктивний стан заборгованості відповідача, даний розрахунок відповідачем не оскаржувався, а тому відомості зазначені у ньому є об'єктивними та актуальними, розмір заборгованості по сплаті аліментів є достовірним. Довідка про доходи відповідача на посаді директора будівельного магазину ТОВ «Терракот ЮА» за період з червня 2022 року по січень 2024 року відображає розмір заробітної плати та відрахування, проте, не підтверджує, що зазначені відрахування є аліментними, крім того, їх розмір є меншим, ніж частки заробітної плати відповідача, а тому не є належним доказом неправомірності вимог позивача (т. 1 а.с. 66-68).
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14.05.2024 року витребувано у Дніпровського ВДВС у місці Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №18201814 (т. 1 а.с. 92-93).
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.04.2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено по суті (т. 2 а.с. 231-232).
Представник ОСОБА_1 - адвокат Лютий О.В. в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, подав клопотання про відкладення судового засідання, посилаючись на зайнятість в іншому судовому засіданні, суд відмови у задоволенні даного клопотання (т. 2 а.с. 240).
Представник ОСОБА_2 - адвокат Гапека Т.В. в судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, у задоволенні позову просить відмовити (т. 2 а.с. 241-242).
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що доказів поважності причин неявки в судове засідання представника позивача надано не було, а тому, враховуючи положення ст. 223 ЦПК України, суд вирішив за можливим провести судовий розгляд за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи відзив на позовну заяву відповідача, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов висновку про можливість постановлення по справі рішення та відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25.06.2008 року у справі №2-1760-08 стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.06.2008 року до досягнення дитиною повноліття (т. 1 а.с. 5).
25.04.2019 року державним виконавцем Дніпровського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві винесено постанову про відновлення виконавчого провадження №182201814 (т. 1 а.с. 7).
На виконання вимог ухвали суду від 14.05.2024 року державним виконавцем надано копії матеріалів виконавчого провадження (т. 1 а.с. 134, т. 2 а.с. -217).
16.05.2023 року Васильківським міськрайонним судом Київської області видано дублікат виконавчого листа у справі №2-1760-08 (т. 2 а.с. 216-217).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеної страшим державним виконавцем Дніпровського ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 29.11.2023 року, заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим листом №2-1760 від 06.07.2008 року станом на 31.10.2023 року складає 52 936,44 грн. (т. 2 а.с. 118-121).
Згідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеної головним державним виконавцем Дніпровського ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 03.02.2025 року, заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим листом №2-1760 від 06.07.2008 року станом на 03.02.2025 року відсутня (т. 2 а.с. 2-6).
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19, у СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобовязання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обовязок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобовязана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.
Судом встановлено, що відповідач виконував рішення суду про стягнення аліментів на утримання доньки, роботодавцем здійснювались відрахування із заробітної плати відповідача, також останнім самостійно здійнювались грошові перекази на оплату аліментів. Отримавши інформацію про наявність заборгованості по сплаті аліментів, відповідач звернувся до державного виконавця із заявою про здійснення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів, надав докази сплачених коштів за аліменти. Станом на 03.02.2025 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтверджуння під час судового розгляду, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору. Враховуючи те, що в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, судові витрати слід віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись статтями статтею 51 Конституції України, статтею 7, 8, 180, 196 СК України, статтями 4, 12, 19, 77-81, 200, 206, 247, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несплату аліментів - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Текст рішення складено 08.07.2025 року.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко