Справа № 293/630/25
Провадження № 2/293/421/2025
08 липня 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.,
за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.
розглянув у відкритому судовому засідання в залі суду в селищі Черняхів справу за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про розірвання шлюбу
Процесуальні дії по справі.
ОСОБА_3 як представник ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , за змістом якого просить:
- розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 27.03.2019 Житомирським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сімейне життя між подружжям не склалось, що в подальшому призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. На переконання позивача подальше збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.
Ухвалою від 11.06.2025 суд позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Розгляд справи по суті призначив на 08.07.2025.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сімейне життя між подружжям не склалось, сторони не проживають разом, не ведуть спільне господарство, подружні відносини фактично припинені. На переконання позивача шлюб носить формальний характер подальше збереження шлюбу суперечить інтересам сторін та примирення між сторонами не можливе.
Сторони від шлюбу мають спільних неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження обох дітей.
Позивач доводить, що сім'я фактично розпалась, примирення між сторонами не можливе, тому звернулася з даним позовом до суду.
У судове засідання сторони не з'явились. Про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно.
Представник позивачки згідно прохальної частини позову просить проводити розгляд справи у своїй відсутності та відсутності представника позивача ( а.с. 3).
08.07.2025 на адресу суду надійшла заява від відповідача, згідно якої просить проводити розгляд справи без його участі, проти позову не заперечує (а.с. 35).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на клопотання сторін, суд дійшов висновку про розгляд справи без участі сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.
Відповідно до ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих до суду.
У судовому засіданні від 08.07.2025 відповідно до ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд підписав рішення.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
27.03.2019 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , Житомирським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, зареєстрований шлюб за актовим записом №451. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу " ОСОБА_6 " (а.с.6).
Сторони мають спільних неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження, які міститься в матеріалах справи (а.с. 10,11).
Оскільки за даними позивача сім'я фактично розпалась, примирення між сторонами не можливе, позивачка звернулася з даним позовом до суду.
Відповідач не заперечив проти позовних вимог.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Предметом спору у даній справі є розірвання шлюбу, зареєстрованого між сторонами.
Відповідно до ст. 1 СК України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.
Згідно статті 51 Конституції України та статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини і чоловіка, примус до шлюбу не допускається.
Відповідно до ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною третьою статті 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Відповідно до ч. 1ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частина друга статті 112 СК України).
Відповідно до роз'яснень п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна", проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам дитини. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя .
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад.
Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Як убачається з матеріалів справи, внаслідок непорозумінь сім'я сторін повністю розпалась, шлюб існує формально, подальше його збереження є неможливим, так як сторони однією сім'єю як чоловік і дружина не проживають, не ведуть спільного господарства, не підтримують шлюбних стосунків, а тому, на думку суду, наявні підстави для розірвання шлюбу.
За вказаних фактичних обставин, враховуючи, що відповідач позовні вимоги не заперечив, а позивач наполягає на розірванні шлюбу, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.
Таким чином, суд уважає встановленим, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх особисті та майнові права, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
Згідно з ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
У відповідності до абз. 2 ч.3 ст.115 Сімейного кодексу України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
За вказаних фактичних обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Розподіл судових витрат
В порядку ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.
Щодо витрат позивача на правову допомогу у розмірі 3 000 грн, суд зазначає таке.
Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі строна зробила про це відповідну заяву (ст. 141 ЦПК України).
Окремо існує норма щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу - з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 137 ЦПК України).
Верховний Суд у свої постановах неодноразово робив висновки щодо переліку тих чи інших документів для підтвердження складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Такий перелік відповідно не є вичерпним.
Отже, з аналізу викладеного слідує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Так, на підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію договору про надання правової допомоги №41 від 26.05.2025 (а.с.15-16), копію Акту 31 прийому-передачі послуг від 26.05.2025 року (а.с. 17); копію чеку №2732 від 26.05.2025 про оплату послуг ( а.с. 18).
Таким чином, у справі, що розглядається позивачем доведено понесення ним витрат за надання правничої допомоги.
Як визначено нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
При ухваленні рішення суд, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», крім вимог національного законодавства керується також практикою ЄСПЛ.
Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд уважає, що розмір правової допомоги за оплату наданих послуг, визначений стороною позивача є співмірний зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову.
Отже, суд дійшов до висновку про задоволення заяви щодо стягнення понесених позивачем витрат за надання правової допомоги та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 3 000 грн.
Керуючись ст.ст.104, 105, 110-115 СК України, ст.ст. 76-80, 89, 141, 142, 206, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
1.Позов задовольнити.
2. Шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який 27.03.2019 зареєстрований Житомирським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області,за актовим записом № 451 - розірвати.
3. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
- 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) судового збору
- 3000,00 грн (три тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Суддя Людмила ЛОСЬ