Справа № 159/678/25
Провадження № 1-кп/159/314/25
08 липня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
захисника - ОСОБА_10 ,
обвинуваченого - ОСОБА_11 ,
захисника - ОСОБА_12 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Ковельської окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12024030550000541 від 14.04.2024 про продовження запобіжного заходу щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою освітою, не працевлаштованого, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 307, ч.3 ст.308 КК України,
У судовому засіданні прокурор звернувся з клопотанням про продовження щодо ОСОБА_9 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Прокурор зазначає, що у зв'язку із закінченням 17.07.2025 строку тримання обвинуваченого під вартою встановленого ухвалою Ковельського міськрайонного суду від 19.05.2025 та за наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, є доцільним продовжити ОСОБА_9 термін тримання під вартою на строк 60 днів.
Прокурор вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти ризику ухилення від з'явлення до суду, незаконного впливу на свідків, оскільки ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні багатоепізодових злочинів, які є тяжкими та особливо тяжким злочином.
В судовому засідання прокурор клопотання підтримав із зазначених у ньому підстав.
Обвинувачений ОСОБА_9 і його захисник ОСОБА_10 заперечили проти задоволення клопотання прокурора, вважають, що прокурор не довів існування ризиків, які є підставою для продовження тримання під вартою, просили суд обрати більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту. Також зазначив, що орган обвинувачення за весь час досудового розслідування не надав йому доказів, які б підтверджували його винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Крім того звертали увагу суду, що іншим обвинуваченим, зокрема ОСОБА_11 та ОСОБА_13 обраний більш м'який запобіжний захід, а тому вважали що продовження тримання під вартою є невиправданим.
Інші захисники, зокрема адвокат ОСОБА_5 та адвокат ОСОБА_6 підтримали позицію обвинуваченого і його захисника, вважають, що ОСОБА_7 необхідно обрати більш м'який запобіжний захід.
Захисник ОСОБА_10 подала суду клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_9 на запобіжний захід у виді особистої поруки керівника благодійного фонду «Шлях до волі» ОСОБА_14 або запобіжний захід у виді домашнього арешту із покладенням на нього обов'язків.
ОСОБА_15 проінформував суд, що ОСОБА_14 є його товаришем. Якого він знає з дитинства, раніше з ним ходили у школу, а потім товаришували до сьогодні. Участі в діяльності благодійного фонду «Шлях до волі» ОСОБА_9 ніколи не брав.
Також ОСОБА_9 зазначив, що на початку повномасштабного вторгнення Росії займався волонтерською діяльністю з допомоги ЗСУ.
Прокурор заперечив проти задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу зазначивши, що ОСОБА_9 проживає сам, не працює , не має засобів до існування, а тому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту застосований до нього не може бути.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження суд встановив таке.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02.08.2024 слідчий суддя обрав ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суд Волинської області від 19.05.2025 суд продовжив ОСОБА_9 строк тримання під вартою на 60 днів до 217.07.2025 з правом внесення застави у розмірі 90 840,00 грн.
Ухвала про продовження строку запобіжного заходу мотивована тим, що продовжують існувати ризики передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України і не зменшились.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення..
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування, знищити, сховати або спотворити будь-яку річ чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиненню іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; 3) вік та стан здоров'я особи; 4) міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 4) наявність постійного місця роботи або навчання; 5) репутацію особи; 6) її майновий стан; 7) наявність судимостей; 8) розмір майнової шкоди; 9) дотримання особою умов раніше застосованих до неї запобіжних заходів; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення та інше.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд встановив, що слідчий суддя обираючи ОСОБА_9 запобіжний захід, дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_9 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 307, ч.3 ст.308 КК України, наявність якої зберігається і на час розгляду клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжному заходу.
Вирішуючи клопотання про зміну запобіжного заходу, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.
До заяви про зміну запобіжного заходу додана лише заява ОСОБА_14 у якій він просить обрати ОСОБА_9 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання керівника благодійного фонду «Шлях до волі» ОСОБА_14 та документи. Які підтверджують реєстрацію юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 2010 року.
До клопотання не додано жодних документів, які б характеризували б самого керівника, зокрема щодо не вчинення ним кримінальних чи адміністративних правопорушень у минулому, документи, які б підтверджували, що він заслуговує на особливу довіру.
Також до заяви не додано жодних документів, які б характеризували діяльність благодійного фонду.
Крім того суд враховує, що за словами ОСОБА_9 він ніколи не приймав участі у діяльності вказаного благодійного фонду.
Наявність статусу керівника благодійного фонду автоматично не свідчить про те, що така особа заслуговує на особливу довіру.
У зв'язку з викладеним, у суду відсутня можливість встановити, що керівник благодійного фонду ОСОБА_14 є тією особою, яка заслуговує на особливу довіру, а тому у задоволенні заяви про зміну запобіжного заходу виді особистої поруки необхідно відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про 1) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.ст. 197, 199 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений суддею, за умови доведення прокурором окрім загальних підстав для застосування запобіжного заходу обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суд ураховує, що діяння, інкриміновані ОСОБА_9 , відповідно до статті 12 КК України, відносяться до категорії тяжких і особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років із конфіскацією майна.
Суд також бере до уваги особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на момент розгляду справи офіційно не працевлаштований, не має утриманців, неодружений, зареєстрований за постійним місцем проживання, однак не обмежений у можливості його змінити; крім того, враховується його молодий вік.
Суд враховує повідомлену суд інформації про погіршення гостроти зору обвинуваченого та зазначає, що він вправі звернутися у медичну частину установи попереднього ув'язнення для надання медичної допомоги. У випадку, якщо особа у зв'язку з її фізичними вадами не може самостійно реалізувати своє право на захист, існує інститут захисника у кримінальному провадженні, основне завдання якого захист інтересів обвинуваченого, узгодження позицій і тактики сторони захисту. У цьому кримінальному провадженні обвинувачений має захисника якому також відкриті матеріали досудового розслідування, а тому відсутні підстави стверджувати, що порушуються права обвинуваченого.
Відомостей, що за станом здоров'я ОСОБА_9 не може утримуватись під вартою суду не надано.
Суд враховує, що в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі. Ризик втечі має оцінюватись в світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі викладеного, суд враховує тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_9 , відсутність у нього сталих соціальних зв'язків, постійного доходу, можливість втечі збільшується та підтверджує існування ризику, встановленого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, на переконання суду, прокурор довів існування ризику впливу на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Так, ухвалою від 04.06.2025, суд задовольнив клопотання захисник ОСОБА_5 про виклик у судове засідання та допит як свідків уповноважених працівників поліції, які безпосередньо провадили негласні слідчі (розшукові) дії у цьому кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 .
Обвинувачений може здійснити незаконний на них вплив, оскільки вони ще не допитані судом.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про недостатність застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, передачі на поруки, чи домашнього арешту, навіть цілодобового, оскільки такі запобіжні заходи за своєю суттю не забезпечить постійного контролю за поведінкою обвинуваченого та не унеможливлять ризик втечі обвинуваченого.
Запобігти ризику можливо лише утримуючи особу під вартою. Наведені стороною захисту доводи не є достатніми для пом'якшення запобіжного заходу.
Також суд зазначає, що вирішуючи питання про обрання чи продовження запобіжного заходу суд враховує індивідуальні особливості кожного конкретного клопотання, особу щодо якої застосовуються заходи, її поведінку, наявність ризиків та не може застосувати більш тяжкий запобіжний захід ніж той, який заявлений прокурором.
На підставі викладеного, суд вважає, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою буде достатнім для досягнення мети передбаченої у ст. 177 КПК України, та запобігання настанню ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене вище, те, що раніше встановлені ризики передбачені п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України продовжують існувати і не зменшився, а також виник новий ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_9 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
Підстав для зміни раніше визначеного розміру застави суд не вбачає та вважає за доцільне залишити ОСОБА_9 попередній розмір застави у розмірі 90 840,00 грн, заяви про зміну розміру застави до суду не надходили.
На підставі викладеного, керуючись ст.176-183, 314-316, 331 КПК України, суд
постановив:
Відмовити у задоволенні заяви захисника ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_9 .
Клопотання прокурора Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу ОСОБА_9 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, 08 липня 2025 року до 05 вересня 2025 року включно, з правом внесення застави в розмірі 90 840,00 грн (дев'яносто тисяч вісімсот сорок гривень).
У разі внесення застави у вказаній сумі звільнити ОСОБА_9 з-під варти та покласти на нього обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; повідомити суд про адресу фактичного проживання; не відлучатися з Ковельського району без дозволу суду; утримуватися від спілкування із потерпілими, свідками у цьому кримінальному провадженні під умовою звернення внесених коштів у дохід держави у разі невиконання цих обов'язків.
Ці зобов'язання застосовуються до обвинуваченого на строк два місяці з моменту застосування запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також обвинуваченим, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_9 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Ухвала підлягає до негайного виконання.
СуддяОСОБА_1