01 липня 2025 року
м. Харків
справа № 953/777/24
провадження № 22-ц/818/1723/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б., ,
за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу Стрикаля Максима Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2024 року в складі судді Зуб Г.А.,
В січні 2024 року ОСОБА_3 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зняття заборон відчуження (заборону на нерухоме майно) на квартиру, загальною площею 221,4 кв.м, житловою площею 139,8 кв.м, розташовану у АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 501132963101), власником якої є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 : - номер запису про обтяження: 42411593; дата, час державної реєстрації: 09.06.2021 12:39:48, державний реєстрації: ОСОБА_4 , Департамент реєстрації Харківської міської ради, Харківська обл та зняти заборону на нерухоме майно (арешт); - номер запису про обтяження: 12866038; дата, час державної реєстрації: 30.12.2015 17:27:43; державний реєстратор: Плугатирьов Павло Вікторович, Харківське міське управління юстиції, Харківська обл.; - номер запису про обтяження: 12861290; дата, час державної реєстрації: 30.12.2015 11:39:39; державний реєстратор: Кононенко Роман Вікторович, Харківське міське управління юстиції, Харківська обл.; документи, подані для державної реєстрації: ухвала суду, серія та номер: N646/15793/15-ц, виданий 29.12.2015, видавник: Червонозаводський районний суд; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 27704721 від 30.12.2015 15:22:03, Кононенко Роман Вікторович, Харківське міське управління юстиції, Харківська обл. та покласти судові витрати на сторону відповідача.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що позивачем було придбано з аукціону квартиру АДРЕСА_2 , однак при перевірці даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо про наявні обтяження на вказану квартиру, накладені Жовтневим районним судом м. Харкова та Червонозаводським районним судом м. Харкова в порядку забезпечення позову про стягнення боргу з боржника ОСОБА_2 , який був колишнім власником вказаної квартири. Оскільки, позивач не є учасником вказаних цивільних справ, тому не в змозі звернутись із заявами про скасування вжитих заходів забезпечення позову, а змушений звернутись в порядку позовного провадження, оскільки зареєстрованих обтяжень зазначеної квартири обмежує права власника майна.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27.09.2024 позовні вимоги задоволені.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач не був учасником справ №953/8783/20 та №646/15793/15-ц, на забезпечення яких вжито заходи забезпечення позову. З урахуванням положень частини першої статті 158 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що позивач позбавлений можливості звертатися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, оскільки для нього чинним законодавством передбачено інший спосіб судового захисту, а саме звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна. Таким чином, позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачами у такій справі є боржник, особа в інтересах якої складено арешт на майно, а в окремих випадках - особа якій передано майно, якщо воно реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійног вимог щодо предмету спору не залучено приватного виконавця Шиндель В.А. Суд ухвалюючи рішення помилково стягнув судовий збір з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 є інвалід 2 групи, а тому звільнений від сплати судового збору. Судом першої інстанції не надано правовї оцінки доказам. Які були надані позивачем на обгрунтування своїх позовних вимог, що призвули до ухвалення по справі незаконного тиа необгрунтованого рішення.
14.03.2025 ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін. Зазначив що, Зазначив, що ОСОБА_6 , до справи №953/777/24 не має ніякого відношення, тому що, він не накладав жодного з вищенаведених арештів. Електронний аукціон Державним підприємством «СЕТАМ» було проведено в рамках виконання приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Шинделем Володимиром Анатолійовичем зведеного виконавчого провадження ЗВП №62952160 від 03.09.2020 з примусового виконання документів про стягнення коштів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн. НОМЕР_2 на користь фізичних осіб, до складу якого входять інші виконавчі провадження. Орган державної виконавчої служби чи Приватного виконавця необхідно залучати, якщо спір стосується арешту, який ним накладався. Тобто обставини зазначені у зазначеній судовій практиці не є тотожніми та схожими з обставинами у даній справі. Рішення суду про стягнення витрат по оплаті судового збору в розмірі 3633,60 гривень з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 є законним та обгрунтованим, тому, що Апелянт не подавав докази наявності в нього інвалідності другої групи під час розгляду справи №953/777/24 в суді першої інстанції та під час вирішення питання про перегляд заочного рішення судом першої інстанції
Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга задоволенню підлягає задоволенню частково , виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 03.06.2021 по справі №953/8783/20 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про стягнення боргу було вжито заходи забезпечення позову шляхом оголошення заборони на відчуження квартири, загальною площею 221,4 кв.м., житловою площею 139,8 кв.м., розташованої у АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 501132963101) (а.с. 15-17).
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29.12.2015 по справі №646/15793/15-ц за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики було вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження приналежної ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_2 (а.с. 18-19).
Постановою 30.12.2015 ВП№ 497 47733 накладено арешт на майно боржника та заборону відчуження приналежної ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_2 (далі-Квартира) (а.с 20).
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 07.06.2021 по справі №953/8783/20 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 суму боргу за договором позики від 25.04.2018 у розмірі 1364570,00 грн, три відсотки річних у розмірі 3900,00 дол. США та судовий збір у розмірі 10510,00 грн (а.с.21-24).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.01.2022 змінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа у цивільній справі №953/8783/20 на ОСОБА_9 (а.с. 25-27).
Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25.03.2016 по справі №646/15793/15-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 за договором позики від 20.05.2014 - 2678000 грн та судовий збір в розмірі 6090 грн (а.с. 28-29).
Згідно з актом приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Шинделя В.А. про проведений електронний аукціон від 18.08.2023 при примусовому виконанні виконавчих листів №646/15793/15-ц, №953/8783/20, 646/8070/19, 953/14883/20 про стягнення з ОСОБА_2 на користь стягувачів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 проведено електронний аукціон - квартири АДРЕСА_2 . Переможцем торгів став ОСОБА_1 . Ціна продажу: 4167400,00 грн з яких: 193445,00-сплачені покупцем в якості гарантійного внеску на рахунок Організатора акуціону ДП «Сетам»; 14925,00-сплачені покупцем в якості додаткової винагороди на рахунок організатора аукціону ДП «Сетам»; 3959030.00 грн - зараховані на рахунок приватного виконавця для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виногороди стягувачам) (а.с. 9-10).
18.08.2023 винесено постанову про зняття з арешту з Квартири, оскільки кошти від реалізації арештованого майна у повному обсязі сплачені переможцем електронних торгів ОСОБА_1 (193445 грн в якості гарантійного внеску та 14925,00 грн в якості додаткової винагороди на рахунок організатора торгів ДП «Сетам», 3959030 грн були перераховані на рахунок приватного виконавця для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виногороди стягувачам (а.с. 12).
Відповідно до свідоцтва від 23 серпня 2023 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О. на підставі акту про проведений електронний аукціон, посвідчено, що ОСОБА_1 належить на праві власності майно, що складається з п'ятикімнатної квартири АДРЕСА_2 (а.с. 11).
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі статтями 319, 321 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі статтею 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
Частиною четвертою статті 656 ЦК України встановлено, що до договорів купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Колегія суддів звертає увагу на аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 297/2497/17, в якій зазначено наступне:
Процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги ( № 12-127гс19)).
Вказане підтверджують приписи частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України. Так, стаття 650 ЦК України закріплює такий спосіб реалізації майна, як укладення договорів на біржах, аукціонах (торгах), конкурсах, та відсилає до інших нормативних актів, які мають встановлювати особливості укладення цих договорів. До цього зводиться і зміст припису частини четвертої статті 656 ЦК України, згідно з яким до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
За змістом частини другої статті 638 та частини першої статті 640 ЦК України моментом укладення договору купівлі-продажу на прилюдних торгах є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту пропозиції останнього щодо ціни. Оформлення та підписання договору купівлі-продажу як окремого документа Тимчасовим порядком не передбачено. Підставою набуття у власність нерухомого майна, придбаного на прилюдних торгах, є договір купівлі-продажу та дії, спрямовані на передання такого майна у володіння покупця, що підтверджують відповідний протокол, акт про проведені прилюдні торги та державна реєстрація права власності за покупцем, а не свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19)).
Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (частина 2 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження).
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 905/386/18, предметом спору у якій було звільнення з-під арешту нерухомого майна в порядку статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач набув право власності на квартиру АДРЕСА_2 шляхом придбання цього майна на електронних торгах. Водночас існуючі заборони відчуджння належного позовачу майна застосовані ухвалами Червонозаводського та Жовтневого районних судів м. Харкова про забезпечення позову безпідставно обмежують його права як власника зазначеної квартири.
Забезпечення позову за своєю суттю є тимчасовим обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.
Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Забезпечувальні заходи скасовуються судом шляхом постановлення процесуального рішення - ухвали. Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.
Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Питання, пов'язані із забезпеченням позову, зміною виду чи їх скасуванням вирішуються у порядку, передбаченому ЦПК України, і не можуть бути предметом розгляду в іншому провадженні.
Водночас за приписами частини першої статті 158 ЦПК України із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно) може звернутися виключно учасник справи. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 753/12741/17 (провадження № 61-15806св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 607/15533/17 (провадження № 61-43809св18), від 06 травня 2020 року у справі № 756/8156/18 (провадження № 61-48774св18), від 19 листопада 2020 року у справі № 759/3883/17 (провадження № 61-21905св19), від 27 січня 2021 року у справі № 757/9023/18-ц (провадження № 61-14051св19), від 10 лютого 2021 року у справі № 641/1271/19-ц (провадження № 61-5579св20), від 25 травня 2023 року у справі № 334/1250/22 (провадження № 61-12728св22).
У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 не був учасником справ №953/8783/20 та №646/15793/15-ц, на забезпечення яких вжито заходи забезпечення позову.
З огляду на викладене, з урахуванням положень частини першої статті 158 ЦПК України, суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 позбавлений можливості звертатися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, оскільки для нього чинним законодавством передбачено інший спосіб судового захисту, а саме звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна.
Доводи апелянта що позивачем не вірно визначено склад учасників, а саме залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_11 , судова колегія відхиляє, оскільки приватний виконавець не був стороною у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих листів.
Європейський суд з прав людини вказав, щопункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з довідкою копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 та довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААВ №681297 від 01.01.2025, що були надана суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 має другу групу інвалідності (а.с. 140-141).
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, від сплати судовоговід сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняютьсяінваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.
Відповідно до пунктів 3,4 ч. 1, ч.4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та ( або) резолютивної частини.
Оскільки доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, тому апеляційну скаргу належить задовольнити частково, судове рішення підлягає зміні в частині розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст.367,368,369,376,381- 384 ЦПК України, суд, -
Апеляійну скаргу ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2024 року - в частині стягнення з ОСОБА_2 судового збору скасувати.
В іншій частині рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2024 року залишити без змін.
Понесений ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) 60 коп компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді Ю.М. Мальований
В.Б. Яцина