Справа № 344/613/25
Провадження № 33/4808/325/25
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Зеленко О. В.
Суддя-доповідач Васильєв
03 липня 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто 605 гривень 60 копійок судового збору,-
Судом першої інстанції встановлено, що 08 січня 2025 року о 20 год 05 хв у м. Івано-Франківськ по вул. Надрічна, 2 водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Mercedes-Benz» моделі «Vito 111 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. У встановленому порядку пройшов огляд на місці, результат становив 2,23 % проміле. ОСОБА_1 з результатом не згідний. ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі. Відповідно до довідки №6, водій перебував у стані алкогольного сп'яніння.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Івано-франківського міського суду від 19.03.2025 року та винести нову постанову, якою закрити провадження по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що судом першої інстанції було розглянуто справу із порушенням правил підсудності, оскільки стверджує, що дана категорія справа може розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Апелянт стверджує, що він повідомляв письмово суд, що зареєстрований за адресою вул. Замкнута, 3 с. Загвіздя Івано-Франківського р-ну, Івано-Франківської області. Місцем реєстрації автомобіля Мерседес-Бенс Віто 111 СДІ д.н.з. НОМЕР_1 є та ж сама адреса. Таким чином, дана справа не була підсудна Івано-Франківському міському суду, а мала бути направлена за підсудністю до Тисменицького районного суду.
Стверджує, що судом неправильно встановлено обставини справи, що призвело до неправильного її вирішення, а саме вважає висновки суду щодо інформативності та без упередженості відеозапису, на який посилається суд першої інстанції, безпідставними та необґрунтованими, оскільки з даних відеозаписів неможливо встановити особу водія. Даний відеозапис є неповним, сформованим з уривків та не відображає реальної картини події. Також на даному відеозаписі не видно інших осіб, які пізніше в своїх поясненнях вказали на нього, як на водія.
Зазначає, що даним відеозаписом зафіксовано, що транспортний засіб марки БМВ Х5 д.н.з. НОМЕР_2 виїхав на перехрестя з зустрічної смуги другорядної дороги навіть не зупиняючись, а відтак пояснення надані водієм даного транспортного засобу не відповідають дійсності, а тому повинні були поставлені під сумнів судом в частині визнання його водієм.
В даному випадку вважає, що судом мало бути застосована ст.62 Конституції України, відповідно до якої всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На думку апелянта, судом не було надано належну оцінку упередженому ставленню поліцейських, оскільки заяви його та ОСОБА_2 щодо того, що за кермом був останній ігнорувалися.
Зазначає, що письмові пояснення свідків не можуть братися до уваги, якщо вони не надали показання в судовому засіданні під присягою.
В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати постанову суду та закрити провадження у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.
Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв'язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №216110 від 08 січня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 08.01.2025 року о 20 год. 05 хв. в м. Івано-Франківськ по вул. Надрічна, 2 керував автомобілем Мерседес Віто д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку пройшов огляд на місці, результат 2.23 проміле з результатом не згідний пройшов огляд у медичному закладі, довідка №6, водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с. 1).
Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що він звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тобто порушенні вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протокол складений уповноваженою особою - інспектором 1 взводу 1 роти 1 БУПП в Івано-Франківській області старшим лейтенантом поліції Білецьким А.М. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та особисто ОСОБА_1 .
При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був присутній при його складанні, ознайомлений із його змістом, йому були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено (дослівно): «транспортним засобом не керував, знаходився поруч з водієм, заперечую проти складання протоколу».
У протоколі зазначено про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться в Івано-Франківському міському суді.
Додатково в протоколі зазначено про те, що у водія не було вилучене посвідчення водія.
До матеріалів справи долучено: зобов'язання до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №216110 (а.с. 5), інформацію щодо посвідчення водія ОСОБА_1 (а.с. 8).
На переконання апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення містить достатні дані про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та отримав копію протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується його власноручним підписом.
Згідно з даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 проведений у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, поведінка, що не відповідає обстановці, за допомогою приладу алкотестера Драгер 0280, результати огляду на стан сп'яніння - 2,23 проміле. Від підпису про ознайомлення із даним актом ОСОБА_1 відмовився (а.с. 3)
Апеляційний суд приймає до уваги, що матеріали адміністративного провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд враховуючи, що презумпція невинуватості є одним з основоположних конституційних принципів судочинства, вважає, що доводи апелянта про фальсифікацію протоколу про адміністративне правопорушення та отримання неправомірної вимоги працівниками поліції, можуть бути належним чином перевірені тільки в межах відповідного кримінального провадження, оскільки свідчать про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з даними направлення в КНП «ПОК ЦПЗ ІФ ОР» на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 08.01.2025 року, внаслідок огляду, проведеного поліцейським у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, огляд проводився за допомогою газоаналізатора Драгер 0280, результати огляду 2,23% проміле. (а.с. 2).
Відповідно до висновку №6, який складений згідно результатів огляду ОСОБА_1 у КНП «ПОК ЦПЗ ІФ ОР», останній перебував в стані алкогольного сп'яніння. (а.с. 4)
Зі змісту доводів ОСОБА_1 вбачається, що він не заперечує факт перебування у стані алкогольного сп'яніння, однак стверджує, що не керував транспортним засобом у стані сп'яніння, оскільки на час дорожньо-транспортної пригоди автомобілем керував ОСОБА_3 , а він перебував в салоні автомобіля в якості пасажира.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції було допитано ОСОБА_3 , який пояснив, що дійсно 08 січня 2025 року у м. Івано-Франківськ по вул. Надрічна, керував автомобілем марки «Mercedes-Benz» моделі «Vito 111 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 та внаслідок порушення вимог ПДР іншим водієм став учасником дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки, під час зіткнення транспортних засобів було пошкоджено ліві двері автомобіля, то він був змушений вийти через праві двері транспортного засобу, які передбачені для користування пасажирами. Після цього, він спілкувався з іншим учасником дорожньо-транспортної пригоди щодо відшкодування завданої шкоди та повідомляв, що всі питання щодо розміру відшкодування необхідно вирішувати з власним транспортного засобу ОСОБА_1 , який перебував у салоні автомобіля.
Вищевказані пояснення свідка ОСОБА_3 повністю узгоджуються з поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та спростовуються сукупністю доказів, які містяться в матеріалах провадження.
Так, відповідно до письмового пояснення ОСОБА_4 від 08.01.2025, він їхав на автомийку. На перехресті, проїжджаючи з другорядної дороги на головну, переконався у безпечності маневру. Побачив, що водій автомобіля марки «Mercedes-Benz» блимнув фарами. Вирішив, що його пропускають. Отримав удар у задню ліву частину. З автомобіля марки «Mercedes-Benz» вийшов чоловік, одягнений у синю кофту та чорні штани. Під час розмови почув від нього запах алкоголю. Під час розмови вказаний водій почав втікати з місця події, відбіг приблизно на 2 км. Наздогнали водія, повернули його на місце події, після чого прибули працівники поліції. (а.с. 6)
Відповідно до письмового пояснення ОСОБА_5 від 08.01.2025, 08 січня 2025 року приблизно о 20 год 00 хв, перебуваючи на перехресті вулиць Промислова-Надрічна у м. Івано-Франківськ, побачив як водій автомобіля марки «Mercedes-Benz» моделі «Vito» здійснив зіткнення з автомобілем марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , та зазнав механічних пошкоджень. Водій автомобіля моделі «Vito» був одягнений у синю кофту, темні штани. Вказаний водій спілкувався з водієм автомобіля марки «BMW». Після цього сів у автомобіль, припаркував його на узбіччі, забрав номерний знак з пошкодженого бамперу, намагався покинути місце ДТП. Наздогнав його. Переконав повернутись на місце події. Під час спілкування з вказаним водієм, побачив у останнього ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, неадекватну поведінку. Після цього приїхали працівники поліції. (а.с. 7).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції, яку висловлено Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 серпня 2023 року (провадження № 13-47зво22, судова справа № 208/712/19) положення КУпАП не містять заборони використовувати у судовому рішенні письмові пояснення, надані службовій особі правоохоронного органу.
Апеляційний суд неодноразово зазначав, що відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Так, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволять повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. (а.с. 9).
Відеозаписом диск 1 (файл сlip-0) 00:31 зафіксовано момент зіткнення транспортних засобів марки Мерседес Віто та БМВ, розташування транспортних засобів після даної пригоди, та як водій БМВ підходить до транспортного засобу марки Мерседес Віто, після чого водій останнього транспортного засобу (одягнений і синю кофту та чорні штани) виходить із свого автомобіля та спілкується з іншим водієм.
(диск 1 файл сlip-1) зафіксовано як працівник поліції прибув на місце ДТП, і невстановлена особа говорить, що треба якнайшвидше перевірили іншого водія ОСОБА_6 на стан сп'яніння, оскільки він поводиться неадекватно. Підійшовши до натовпу людей, працівнику поліції вказали на водія Мерседа Віто та водія БМВ. Водій ОСОБА_6 повідомляє, що інший водій виїхав з другорядної смуги. Його просять надати документи. Після цього невстановлена особа, надає свої документи. Свідки події повідомляють, що особа, яка надає документи не є водієм, а нещодавно під'їхала. Як на водія вказують на ОСОБА_1 , який був одягнутий у синю кофту та темні штани. ОСОБА_1 повідомляє, що він не їхав за кермом, а сидів збоку. Далі обидва водії спілкуються про обставини ДТП, водій БМВ повідомляє, що саме ОСОБА_1 спочатку «блимнув», що означало, що він надає дорогу йому, а тоді відчув удар вбік. Водій БМВ відрекомендувався як ОСОБА_4 . Обох водіїв просять надати документи: посвідчення водія, техпаспорт та страховий поліс. Працівник поліції фіксує місцезнаходження транспортного засобу та місце ДТП. Згодом працівник поліції разом із власником мийки, який прибув на місце ДТП, переглядають відеозапис, яким зафіксовано, що саме ОСОБА_1 був водієм ОСОБА_6 . Згодом водій БМВ надав свої документи. Працівник поліції повідомляє, що обидва водій повинні пройти огляд на стан сп'яніння. ОСОБА_1 стверджує, що він не був за кермом, однак працівник поліції повідомляє, що водій БМВ вказує саме на нього як на водія транспортного засобу Мерседес Віто. Під час спілкування із водієм ОСОБА_1 у останнього виявили ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим йому запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння. Останній повідомляє, що він може пройти огляд на стан спьяніння, однак він не був за кермом. ОСОБА_1 роз'яснили, що він має право пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер або в медичному закладі. Водій повідомляє, що пройде огляд, якщо працівник поліції складе відповідне «направлення на огляд», в свою чергу останній роз'яснив, що направлення на огляд складається у випадку проходження огляду у медичному закладі. Водій повідомив, що пройде огляд у медичному закладі. ОСОБА_1 повідомив, що вживав алкогольні напої, однак не керував транспортним засобом. Працівник поліції повідомив, що огляд можна пройти на місці за допомогою приладу Драгер, сертифікат про справність якого є у працівників поліції. Після цього водій повторно повідомив, що бажає пройти огляд у медичному закладі. Згодом працівник поліції ознайомлює ОСОБА_1 із направленням на огляд у медичному закладі. Водій БМВ проходить огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер, результат 0,00% проміле. Після цього ОСОБА_1 повідомив, що може також пройти огляд на місці за допомогою приладу Драгер. Йому надали для перевірки герметичності упакування мундштук, далі він пройшов тест №894, результат 2,23% проміле. ОСОБА_1 сказав, що він не заперечує проти результату. Працівник поліції повідомив, що оскільки є відеозаписи та показання свідків, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, за те, що він здійснював ці дії в стані алкогольного сп'яніння, відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення ч.1 ст. 130 КУпАП. Після цього ОСОБА_1 повідомив, що він бажає пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі. Працівник поліції повідомив, що направлення на огляд уже виписане, а тому водій разом з працівниками поліції може проїхати до медичного закладу. Далі даним відеозаписом зафіксовано як ОСОБА_1 сідає у транспортний засіб до працівників поліції, а поліцейський, на чию нагрудні камеру здійснюється відеозапис, складає акт огляду водія та продовжує складання адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згодом ОСОБА_1 повертається із огляду у медичному закладі із висновком лікаря, згідно якого водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння, тому відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП та буде винесено постанову за ч.1 ст. 126 КУпАП, після цього водій все ж надав посвідчення водія, а тому працівник поліції сказав, що постанову складати не буде, також повідомив, що ОСОБА_1 відсторонено від керування транспортними засобами. Після цього ОСОБА_1 ознайомлюють зі змістом складеного відносно нього протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 повідомив, що бажає надати пояснення. Після цього власним підписом зазначив, що він ознайомлений із своїми правами та змістом протоколу та отримав копію протоколу. Також розписався у зобов'язанні щодо не керування транспортним засобом.
(сlip-2) зафіксовано момент надання пояснень ОСОБА_5 , складання направлення на огляд у медичний заклад.
(сlip-3) зафіксовано момент надання пояснень щодо ОСОБА_4 , а згодом як ОСОБА_1 , разом з працівником поліції їде до медичного закладу.
(сlip-4) зафіксовано, що працівник поліції разом із ОСОБА_1 прибули до медичного закладу, де відбувається огляд останнього. ОСОБА_1 пройшов огляд за допомогою приладу Драгер, результат 1,80% проміле. Далі йому надають ємність для збору біоматеріалу. Згодом він повертає дану ємність, медсестра, а згодом лікар продовжують огляд водія. Потім водій повторно проходить тест за допомогою приладу Драгер, результат 1,70%. Згодом водій розписується за здачу біоматеріалу. Лікар ознайомлює ОСОБА_1 із складеним відносно нього висновком щодо проходження огляду у медичному закладі, згідно якого останній перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Після цього ОСОБА_1 повертається з працівниками поліції на місце ДТП.
Диск 2 (сlip-5, сlip-6) зафіксовано події, що стосуються складання адміністративних матеріалів відносно за ст. 124 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що відеозаписи є вичерпно інформативними, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Суд, дослідивши доводи апелянта та відеоматеріали, що містяться на оптичних дисках, встановив, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , виявивши в останнього ознаки алкогольного сп'яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній добровільно погодився, пройшов такий огляд за допомогою спеціального технічного засобу.
Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані відеозаписи у сукупності з іншими доказами по справі повністю доводять, що водієм транспортного засобу Мерседес-Бенс Віто 111 СДІ д.н.з. НОМЕР_1 на час дорожньо-транспортної пригоди був ОСОБА_1 , який в подальшому пройшов огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку та був визнаний таким, що перебуває у стані сп'яніння.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази.
Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено єдиний та безальтернативний вид стягнення, а саме призначення штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з обов'язковим позбавленням правопорушника права керування транспортними засобами строком на один рік.
Притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп'яніння пов'язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров'я громадян.
Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
При накладенні стягнення судом першої інстанції враховано характер вчиненого та його суспільну небезпеку, особу правопорушника, ступінь його вини та ставлення до вчиненого.
З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 березня 2025 року, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв