Справа № 727/6028/25
Провадження № 2/727/1702/25
08 липня 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Смотрицького В.Г.
при секретарі Гончар В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного провадження справу за позовом Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги за опалення місць загального користування будинком,-
встановив:
В провадженні Шевченківського районного суду м. Чернівці знаходиться цивільна справа за позовом МКП «Чернівцітеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги за опалення місць загального користування будинком.
07.07.2025 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду клопотання про закриття провадження по справі у зв'язку з відсутністю предмета спору. Посилався на те, що він сплатив кошти в сумі 3941,80 грн. за надані послуги за опалення місць загального користування будинком.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, в якій просила розглянути справу в її відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути клопотання про закриття провадження по справі у його відсутності.
Дослідивши клопотання відповідача та матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні клопотання необхідно відмовити у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Частиною першої статті 129 Конституції України передбачено, що суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у ст.255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Згідно з п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому потрібно надавати сутнісного, а не формального значення.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Предметом спору є об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить постановити певне судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, неіснування (відсутність) предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у разі припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Врахувавши викладене, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) зазначив, що закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України є можливим, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України дає підстави для висновку, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутнім після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають низку передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема: шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Зазначена правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2023 року у справі №335/8285/22.
Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суд встановив, що відповідачем вже після пред'явлення позову і відкриття провадження у справі добровільно сплачено заборгованість за надані послуги за опалення місць загального користування будинком. Це підтверджує ту обставину, що спір між сторонами існував на час відкриття провадження у справі, а тому суд приходить до висновку про неможливість закриття провадження з підстав відсутності предмету спору у справі. Враховується також і те, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляційних процесів, трьох відсотків річних і судового збору, які відповідач не сплатив,. Це додатково вказує на наявність між сторонами неврегульованих спірних питань, а тому відсутні підстави для закриття провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.8, 129 Конституції України, ст.15 ЦК України, ст.ст.2, 4, 255, 353 ЦПК України, суд,-
постановив:
В задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: