Справа № 638/13088/25
Провадження № 1-кс/638/1970/25
09 липня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі слідчого судді - ОСОБА_1 , вивчивши матеріали клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226240000419 від 05.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України,
07 липня 2025 року до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_2 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226240000419 від 05.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що 04.07.2025 до Харківського РУП №3 надійщло повідомлення “102» про те, що 04.07.2025 за адресою: АДРЕСА_1 екіпажем 1151 було зупинено транспортний засіб CHEVROLET AVEO з д.н.з. НОМЕР_1 , під керування ОСОБА_3 , який під час перевірки документів надав свідотцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 з ознаками підробки.
Відповідно до рапорту інспектору взводу № 1 роти № 1 батальйону № 4 ІНФОРМАЦІЯ_1 старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , під час патрулювання Шевченківського району міста Харкова, 04.07.2025 близько 10 год. 49 хв., за адресою : АДРЕСА_1 , в складі екіпажу 1151 ОСОБА_5 , Савка було зупинено транспортний засіб CHEVROLET AVEO, з д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особу встановлено за допомогою п/в НОМЕР_3 , під час перевірки документів, водій ОСОБА_3 надав реєстраційний документ на транспортний засіб НОМЕР_4 , під час перевірки по їхнім БАЗАМ ІПНП, було встановлено що д.н.з. НОМЕР_1 , належить автобусу “Богдан», а т.з. CHEVROLET AVEO знайти не вдалось, також реєстраційний талон на т/з був зламаний на дві частини. Зв'язавшись з власницею т/з ОСОБА_6 за м. т. НОМЕР_5 , остання повідомила що володіє т/з CHEVROLET AVEO д.н.з. НОМЕР_6 на місце викликано СОГ ХРУП № 3.
Прокурор зазначає, що 04.07.2025 року в період часу з 11 год.30 хв. по 11 год. 59 хв., в присутності понятих осіб, дізнавачем СД ХРУП №3 ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_7 в ході огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_1 у громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено та вилучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії та номеру НОМЕР_4 , видане на ім'я ОСОБА_6 на транспортний засіб (автомобіль) «CHEVROLET» моделі «AVEO» з д.н.з. НОМЕР_1 , рік випуску 2007, дата реєстрації 22.05.2007, адреса: АДРЕСА_2 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , об'єм двигуна 1500 чорного кольору, виданий ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого було поміщено до паперового конварта з надписом »Національна Поліція України» та опечатано.
Окрім того, під час проведення огляду місця події фактичним користувачом транспортного засобу (автомобілем) ОСОБА_3 на добровільній основі було видано транспортний засіб (автомобіль) «CHEVROLET» моделі «AVEO» з д.н.з. НОМЕР_1 чорного кольору, який в подальшому був вилучений та поставлений на тимчасове відповідальне зберігання на спеціальний майданчик, котрий розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Також, в ході проведення слідчої дії ОСОБА_3 добровільно було видано ключі від вказаного транспортного засобу (автомобіля). Вилучені ключі поміщено та упаковано до паперового конварта з надписом »Національна Поліція України» та опечатано. Вказані предмети визнані речовими доказами та знаходяться в ІНФОРМАЦІЯ_4 , окрім вказаного транспортного засобу (автомобіль) «CHEVROLET» моделі «AVEO» з д.н.з. НОМЕР_1 , який було поміщено на штраф-майданчик за адресою: АДРЕСА_3 .
Прокурор вказує, що на час звернення з клопотанням є підстави вважати, що вилучені протоколом огляду місця події від 04.07.2025 предмети зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та необхідні для проведення ряду судових експертиз.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, доходить таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (частини друга статті 131 КПК України).
Частиною першою статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до частини другої статті 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Відповідно до частини п'ятої статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України», де зазначається«Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Згідно положень статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі «Лемуан проти Франції», від 22 вересня 1994 року та «Кушоглу проти Болгарії» від 10 травня 2007 року).
Суд також зауважує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Частиною другою статті 171 КПК України встановлено, що до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
В обгрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на час звернення з клопотанням є підстави вважати, що вилучені протоколом огляду місця події від 04.07.2025 предмети зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та необхідні для проведення ряду судових експертиз.
Так, орган досудового розслідування просить накласти арешт на вилучені протоколом огляду місця події від 04.07.2025, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: транспортний засіб (автомобіль) «CHEVROLET» моделі «AVEO» з д.н.з. НОМЕР_1 та ключі від вказаного транспортного засобу (автомобіля), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії та номеру НОМЕР_4 , видане на ім'я ОСОБА_6 на транспортний засіб (автомобіль) «CHEVROLET» моделі «AVEO» з д.н.з. НОМЕР_1 чорного кольору.
Однак, у порушення пункту 3 частини другої статті 171 КПК України до клопотання не додано конкретних фактів і доказів, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
Тобто, до клопотання не додано оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання в частині наявності зазначеного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії та номеру НОМЕР_4 , виданого на ім'я ОСОБА_6 на транспортний засіб (автомобіль) «CHEVROLET» моделі «AVEO» з д.н.з. НОМЕР_1 , рік випуску 2007, дата реєстрації 22.05.2007, адреса: АДРЕСА_2 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , об'єм двигуна 1500 чорного кольору, виданий ІНФОРМАЦІЯ_3 .
При цьому вказане свідоцтво визнано, долучено та зберігається в матеріалах даного кримінального провадження в якості речового доказу, що, в свою чергу, підтверджується постановою про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 07.07.2025.
Таким чином прокурором не надано документів, який підтверджує право власності на автомобіль, а саме свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , яке знаходиться у володінні органу досудового розслідування, та який було вилучено.
Разом з тим, в обгрунтування клопотання прокурор посилається на те, що відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом, є речовими доказами по справі.
Виходячи з цього, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, які підтверджують наявність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, та для забезпечення виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування, а також подальшого проведення необхідних слідчих дій під час досудового розслідування на теперішній час виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказані вилучену в ході обшуку речі та документи.
Таким чином, повернення вилученого майна може негативно вплинути на встановлення істини по кримінальному провадженню, та встановлення усього кола осіб, причетних до скоєння вказаного кримінального правопорушення, оскільки у разі повернення зазначеного майна, можуть бути вжиті заходи та вчинені дії, направленні на його знищення, що може значно ускладнити або взагалі унеможливити встановлення об'єктивної істини у кримінальному проваджені, а також проведення необхідних слідчих дій.
Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, тобто підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення або зберегли на собі його сліди; набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на яке було спрямоване кримінальне правопорушення.
Суд звертає увагу, що, відповідно до норм КПК України, правові підстави, з яких накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситись з обставинами кримінального провадження.
Зважаючи на мотиви клопотання та обґрунтування його прокурором, майно, на яке прокурор просить накласти арешт, оцінивши потреби досудового розслідування, правову підставу для арешту майна, враховуючи наслідки арешту майна для особи, виходячи з розумності та співмірності обмеження права особи на володіння та користування своїм майном, слідчий суддя вважає, що прокурором у даному клопотанні не обгрунтовано такого втручання у право особи володіння майном.
Таким чином, суд враховує незазначення підстав для арешту, його обгрунтування, і те, що прокурором до клопотання не додані оригінали або копії документів та інші матеріали, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
В клопотанні також не зазначено про наслідки арешту майна для інших осіб, інтереси, яких можливо будуть порушені при вказаному арешті майна. Суд акцентує увагу на відсутності в даному випадку критеріїв розумності.
Також суд звертає увагу, що відповідно до частини четвертої статті 173 КПК України, слідчий суддя при задоволенні клопотання про арешт майна, зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Крім того, відповідно до частини одинадцятої статті 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Однак, клопотання не містить конкретний спосіб забезпечення кримінального провадження, а саме спосіб арешту майна, який орган досудового розслідування вважає необхідним застосувати.
На підставі вищевикладеного слідчий суддя доходить висновку, що клопотання прокурора не відповідає вимогам статті 171 КПК України.
Згідно з частиною третьою статті 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
За таких обставин клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні підлягає поверненню прокурору для усунення вказаних в ухвалі недоліків протягом сімдесяти двох годин з моменту отримання копії цієї ухвали.
На підставі викладеного, керуючись статтями 170-172, 369 - 372 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226240000419 від 05.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України,- повернути прокурору для усунення недоліків, що зазначені у цій ухвалі, для усунення недоліків та приведення у відповідність з вимогами КПК України, протягом сімдесяти двох годин з моменту отримання копії даної ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1