Справа № 638/10210/20
Провадження № 2/638/365/25
Іменем України
19 травня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
Головуючого судді Шишкіна О.В.,
за участі секретаря судових засідань Комлєвої К.С.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування, -
Позивач ОСОБА_1 в особі представника звернулась до суду з позовом про усунення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від права на спадкування за законом після смерті чоловіка позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що проживала разом зі своїм покійним чоловіком ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі є дітьми ОСОБА_5 . Після смерті їх батька ОСОБА_5 відкрилась спадщина на житловий будинок з допоміжними будівлями та спорудами за вищевказаною адресою. Позивачка у встановленому порядку прийняла спадщину, звернувшись до нотаріальної контори з відповідною заявою. Вважає, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , мають бути усунені від права на спадкування, оскільки на протязі баготьох років у сім'ї не з'являлись, залишили батько без піклування, його доглядом не займались, ніякої матеріальної участі не приймали. У 2008 р. ОСОБА_5 захворів, його визнали інвалідом 3 групи, він потребував постійної сторонньої допомоги, останні роки знаходився у безпорадному стані, але відповідачі ухилялись від підтримки та ігнорували звернення про допомогу, жодного разу не навідались та не поцікавились станом його здоров'я.
Ухвалою суду від 29.10.2020 року було відкрито провадження по справі.
Ухвалою суду від 09.12.2021 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про день, час і місце розгляду справи повідомлялась у встановленому порядку, про причини неявки суд не сповістили.
В судовому засіданні позивачка та її представник адвокат Глущенко В.Б. позовні вимоги підтримали, просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідачів адвокат Клімаш А.С., яким було подано відзиви, неоднарозово не з'явився в судові засідання. Причини не прибуття представника з поважних причин документально не підтверджено.
У відзивах на позовну заяву представник відповідачів зазначив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є рідними дітьми спадкодавця ОСОБА_5 та відповідно спадкоємцями першої черги. Позивачем не доведено, що відповідачі ухилялися від надання ОСОБА_5 допомоги при можливості її надання, спадкодавець перебував у безпорадному стані та потребував допомоги саме від відповідачів. Матеріали справи не містять доказів, що спадкодавець мав потребу у постійному, довічному сторонньому догляді саме з боку відповідачів, а також, що він за життя неоднарозово звертався до відповідачів за матеріальною чи психологічною допомогою. Окрім того, у справі відсутні докази, які б вказували на умисне ухилення відповідачів на уникнення обов'язку забезпечення підтримки та допомоги ОСОБА_5 .
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Суд, вислухавши вступне слово і пояснення позивача та її представника, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наданих доказів у їх сукупності, приходить до наступного.
Судовим розглядом встановлено наступне.
Позивачка ОСОБА_1 проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Харківського району та області, м. Люботин Харківської області Радіоновою Т.І. від 23.11.2016 року. У свідоцтві зазначено, що ОСОБА_1 є спадкоємицею ОСОБА_5 , їй видано свідоцтво про право на спадщину на 1/3 часту майна.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 - син та донька померлого ОСОБА_5 від першого шлюбу також прийняли спадщину як спадкоємці першої черги, що підтврджується свідоцтвами про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Харківського району та області, м. Люботин Харківської області Радіоновою Т.І. від 23.11.2016 року. У свідоцтві зазначено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 є спадкоємцями ОСОБА_5 , їм видано свідоцтво про право на спадщину кожному на 1/3 частку майна.
Звертаючись до суду із позовом позивачка обґрунтовувала свої вимоги тим, що ОСОБА_5 був тяжко хворий, оскільки хворів на нирково-клітинний рак правої нирки з масивним розпадом, а також хронічним постін'єкційним абсцесом правої сідниці та був особою з інвалідністю 3 групи, був непрацездатним та на той час не отримував пенсію, оскільки не досяг 60 років. ОСОБА_5 потребував постійного стороннього догляду, допомоги та піклування. Діти ОСОБА_5 останні роки не з'являлись, не надавали жодної підтримки батькові, ухилялись від здійснення догляду за ним. З часу настання хвороби по день смерті ОСОБА_5 його доглядала дружина ОСОБА_1 . Коли ОСОБА_5 декілька років тому звернувся до відповідачів за допомогою, вони йому відмовили. Враховуючи тривале ухилення відповідачів від надання фізичної та моральної допомоги батьку під час його тяжкої хвороби, який був у безпорадному стані, позивачка просить усунути ОСОБА_3 та ОСОБА_6 під права на спадкування.
На підтвердження безпорадного стану ОСОБА_5 позивачем надано витяг з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону МО України №119 від 21.03.2016 року, яким встановлено причинний зв'язок захорювань, поранень, контузій, травм, каліцтв колишніх військовослужбовців, та зазначено, що захворювання рядового ОСОБА_5 , 1960 року народження нирково-клітинний рак правої нарки з масивним озпадом, хронічний постін'єкційнй абсцес призвели до смерті, що підтвержується військово-облікововими та медичними документами, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно наданого Харківською міжвідомчою Експертною комісією по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, Експертного висновку №512 від 17.01.2007 року були підтверджені основні діагнози рядового ОСОБА_5 , 1960 року народження такі як нирково-клітинний рак правої нарки з масивним розпадом, хронічний постін'єкційнй абсцес та зазначено, що захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У 2008 році ОСОБА_5 була видана довідка про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії ХАР-06 №001271 Міжрайонною медико-соціальною експертною комісією №2 від 10.01.2008 року, якою було встановлено 3 групу інвалідності, а також визначений ступень втрати професійної працездатності у відсотках на рівні 50% з 10.01.2008 року безстроково, та УПСЗН Харківського району видало посвідчення серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_5 , в якому зазначено, що останній є інвалідом 3 групи і має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, посвідчення видано 29.08.2008 року.
Також ОСОБА_5 мав посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) Серія НОМЕР_2 , видане 17.01.2008 року Харківською обласною державною адміністрацією.
Факт потреби у матеріальної допомоги ОСОБА_5 підтверджується крім вищеперерахованого і тим, що лікування такої хвороби як рак потребує значних затрат на лікування в медичних закладах, купівлі коштовних медичних препаратів та проведення медичних процедур.
Суд вважає, що факт наявності вказаної хвороби батька та стан його здоров'я були відомі його дітям, які повинні були піклуватися ним та дбати про його потреби.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які приходили до ОСОБА_5 та спостерігали за станом його здоров'я, підтвердили, що останній до смерті час хворий дійсно знаходився у безпорадному стані, потребував стороннього постійного догляду, підтримки. Свідки підтвердили, що померлий неоднарозово звертався до своїх дітей по допомогу, але отримував відмову.
Згідно з частиною першою статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини 5 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.6 Постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, правило абз. 2 ч.3 ст.1224 ЦК стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Правило ч. 5. ст.1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Таким чином, при встановленні судом факту ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця необхідно враховувати поведінку особи і розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливостей для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 перед смертю знаходився у безпорадному стані через тяжку хворобу, не мав можливості забезпечити умови свого життя, не зважаючи на допомогу своєї дружини ОСОБА_1 , потребував постійної допомоги. Відповідачі розуміли свій обов'язок, проте умисно ухилялися від його виконання, не забезпечили підтримку та допомогу спадкодавцю при можливості її надання, не вчиняли необхідних дій.
З пояснень позивачки вбачається, що до відповідачів ОСОБА_5 були звернення про допомогу, проте від її надання вони відмовились.
Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на встановлені обставини суд приходить до висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню щодо усунення ОСОБА_3 та ОСОБА_6 від права на спадкування за законом після смерті батька.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 259, 264, 265, 280-282 ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування - задовольнити.
Усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Усунути ОСОБА_4 від права на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).
Представник позивача: адвокат Глущенко Володимир Борисович (адреса: АДРЕСА_2 ).
Відповідач: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ).
Відповідач: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 ).
Головуючий суддя О.В. Шишкін