справа № 619/3862/25
провадження № 1-кс/619/671/25
іменем України
09 липня 2025 року м. Дергачі
Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської областіОСОБА_1
за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання начальника Золочівського відділу Богодухівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні за № 12025221270000252 від 03.07.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,
установив:
До суду надійшло клопотання начальника Золочівського відділу Богодухівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про арешттимчасово вилученого майна, а саме: полімерний фрагмент, який запаковано до полімерного сейф-пакету № QHY0038310, змив кіптяви з-під капоту автомобіля Land Rover freeleader р/н НОМЕР_1 , який запаковано до полімерного сейф-пакету №ICR0046111, пожежне сміття з автомобіля Land Rover freeleader р/н НОМЕР_1 , запаковане до полімерного сейф-пакету № ICR0046107, змив кіптяви з-під капоту автомобіля Mitsubishi L200 р/н НОМЕР_2 , який запаковано до полімерного сейф-пакету №ICR0046124, пожежне сміття з автомобіля Mitsubishi L200 р/н НОМЕР_2 , яке запаковано до полімерного сейф-пакету №WAR1023403, автомобіль Mitsubishi L200 р/н НОМЕР_2 та автомобіль Land Rover freelander р/н НОМЕР_1 , які поміщено на штраф майданчик ВП №2 Богодухівського РВП ГУНГТ в Харківській області.
В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що СВ ВП № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеному 03.07.2025 до ЄРДР за №12025221270000252 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 02.07.2025 до ЧЧ ВП № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Х/о надійшло повідомлення від оператора «102», яке зареєстроване в ІПНП за №2581 проте, що близько 23 год 10 хв, за адресою: с-ще Золочів, вул. Сковороди, Золочівської ОТГ Богодухівського району, Харківської області, навпроти будинку №26 сталося загоряння транспортних засобів Land Rover freeleader р/н 4707 Y2, який перебуває на балансі військової частини НОМЕР_3 та Mitsubishi L200 р/н VE54 ККС.
У період часу з 23 год 47 хв 02.07.2025 по 01 год 41 хв 03.07.2025 було проведено огляд місця події поблизу буд. 26 по вул. Сковороди с-ще Золочів Богодухівського району Харківської області, де було виявлено загоряння транспортних засобів Land Rover freeleader р/н НОМЕР_1 та Mitsubishi L200 р/н НОМЕР_2 , після огляду автомобілів поруч було виявлено та вилучено полімерний фрагмент, який було запаковано до полімерного сейф-пакету № QHY0038310, далі зроблено змив кіптяви з-під капоту автомобіля Land Rover freeleader р/н НОМЕР_1 та поміщено до полімерного сейф-пакету №ICR0046111, також було вилучено пожежне сміття з даного автомобіля та поміщено до полімерного сейф-пакету № ICR0046107. Далі було зроблено змив кіптяви з-під капоту автомобіля Mitsubishi L200 р/н НОМЕР_2 та поміщено до полімерного сейф-пакету №ICR0046124, також було вилучено пожежне сміття з даного автомобіля та поміщено до полімерного сейф-пакету №WAR1023403. Крім того автомобіль Mitsubishi L200 р/н НОМЕР_2 та автомобіль Land Rover freelander р/н НОМЕР_1 було вилучено та поміщено на штраф майданчик ВП №2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області.
Дані речі мають значення для встановлення обставин, передбачених ст. 91 КПК України.
03.07.2025 постановою слідчого вилучені речі визнано речовими доказами, оскільки вказане майно є тимчасово вилученим майном та відповідає критеріям п.п. 1,3,4 ч. 2 ст. 167 КПК України.
Таким чином, відповідно до п. 3 ч. 2 ст.167, ст.170 КПК України є достатні підстави вважати, що вилучене майно є речовим доказом у кримінальному провадженні.
Отже, з метою збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування,знищення, перетворення чи відчуження, для забезпечення кримінального провадження, зокрема необхідність їх використання в ході досудового розслідування в якості доказів, для призначення судових експертиз та проведення інших слідчих (розшукових) дій, прокурор просив накласти арешт на вказане майно.
Прокурор у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій клопотання підтримав, просив його задовольнити з підстав, зазначених у ньому, та просив судовий розгляд провести у його відсутність.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Слідчий суддя на підставі наданих матеріалів кримінального провадження, доводів сторін кримінального провадження, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов висновку про задоволення клопотання з таких підстав.
З огляду на матеріали справи, 03.07.2025 відповідно до ст. 214 КПК України до ЄРДР внесені відомості про вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Отже, в разі звернення процесуальної особи, що здійснює кримінальне провадження, з клопотанням до слідчого судді про арешт майна, норми діючого кримінального процесуального законодавства, прямо встановлюють обов'язок цієї особи звертатися з таким клопотанням саме в межах конкретного провадження, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у зв'язку із розслідуванням якого подається клопотання та відомості щодо вчинення саме цього злочину.
В статті 223 КПК України викладені вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій. Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні; підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Частиною 4 ст. 173 КПК України передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя вважає, що прокурор довів необхідність арешту тимчасового вилученого майна, оскільки воно відповідає критеріям речового доказу та є достатні підстави вважати, що воно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому існують обґрунтовані підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити даний вид забезпечення кримінального провадження так як незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вилученого майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявники скаржилася на контроль за використанням власності в зв'язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу №1, суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).
Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні.
Пунктом 20 «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», затвердженого Постановою КМ України № 1104 від 19.11.2012 визначено, що зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
Отже, виходячи з вищевикладеного, слідчий суддя вважає, що арешт тимчасово вилученого майна, зазначеного у клопотанні прокурора, є доцільним.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 131, 132, 169-173, 175, 309, 310, 395 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання прокурора про арешт майна задовольнити.
Накласти арештна тимчасово вилучене майно, а саме на: полімерний фрагмент, який запаковано до полімерного сейф-пакету № QHY0038310, змив кіптяви з-під капоту автомобіля Land Rover freeleader р/н НОМЕР_1 , який запаковано до полімерного сейф-пакету №ICR0046111, пожежне сміття з автомобіля Land Rover freeleader р/н НОМЕР_1 , запаковане до полімерного сейф-пакету № ICR0046107, змив кіптяви з-під капоту автомобіля Mitsubishi L200 р/н НОМЕР_2 , який запаковано до полімерного сейф-пакету №ICR0046124, пожежне сміття з автомобіля Mitsubishi L200 р/н НОМЕР_2 , яке запаковано до полімерного сейф-пакету №WAR1023403, автомобіль Mitsubishi L200 р/н НОМЕР_2 та автомобіль Land Rover freelander р/н НОМЕР_1 , з позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування майном- до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.
Зберігання арештованого майна здійснювати відповідно до «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», затвердженого Постановою КМ України № 1104 від 19.11.2012.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Копію ухвали слідчого судді негайно після її оголошення вручити слідчому, прокурору, а також присутнім під час оголошення ухвали.
У разі відсутності слідчого, прокурора під час оголошення судового рішення його копію надіслати таким особам не пізніше наступного робочого дня.
Роз'яснити положення, які закріплені в ч. 1 ст. 174 КПК України, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1