справа № 619/3379/25
провадження № 2/619/1506/25
08 липня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Коваленко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання - Носачової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дергачі матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ТОВ «Санфорд Капітал» звернулося до суду із позовною заявою, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 , суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 36131,59 грн., витрати за сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн., на оплату професійної правничої допомоги в сумі 7200,00 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 27.10.2020 акціонерне товариство «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №22030000430647. Одночасно з укладенням Кредитного договору Клієнт уклав з ПрАТ СК «ПЗУ Україна Страхування життя" договір добровільного страхування життя від 27.10.2020 року. У подальшому Клієнт виконав свої зобов'язання з повернення суми кредиту та оплати нарахованих комісій лише частково. У зв'язку із зазначеним, 28.04.2023 сформувалася наступна заборгованість Клієнта перед Банком за Кредитним договором: залишок простроченого кредиту в сумі 29 913,39 гривень; залишок прострочених комiсiй в сумі 6 218,20 гривень, що разом становить 36 131,59 гривень.11.04.2024 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (Фактор) був укладений договір факторингу №11.04.24. Згідно до Розрахунку заборгованості за кредитним договором №22030000430647 від 27.10.2020 року, сформованої АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» станом на 10.04.2024 року заборгованість Боржника/Відповідача становить 36 131,59 гривень.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явилася, причину неявки суду не повідомила, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином шляхом направлення повідомлення у додаток «Viber», яке доставлено 20.06.2025 о 13:41:07.
Крім того, відповідач ОСОБА_1 повідомлялася направленням SMS-повідомлення, яке доставлено 27.06.2025 10:28:11.
Виклик відповідача також було здійснено оголошенням, яке розміщено на сторінці веб-сайту суду офіційного веб-порталу «Судова влада України».
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно ч. 1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у наданій суду заяві просив розглядати справу без участі представника, у разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням того, що відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи, не з'явилася у судове засідання, не подала відзив на позов, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, дослідивши доводи представника позивача та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
27.10.2020 АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №22030000430647, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» зі змінами та доповненнями, затверджений Банком і розміщений на офіційному сайті Банку www.creditdnepr.com.ua (далі - УДБО) та індивідуальної частини, якою є вказаний кредитний договір (далі - Кредитний договір).
Клієнт, підписанням Кредитного договору підтвердив, що він акцептував УДБО шляхом підписання Заяви-згоди про приєднання і згоден з усіма його умовами в повному обсязі (з урахуванням всіх змін та доповнень), такі умови йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
За умовами Кредитного договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п.1.1., 1.2. Кредитного договору банк зобов'язується надати Клієнту грошові кошти (Кредит) у тимчасове платне користування на поточні потреби в сумі 73968 гривень, а Клієнт зобов'язується повернути наданий Кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених договором розмірах і строках і виконати зобов'язання за договором у повному обсязі.
У п.1.2. Кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 24 місяці з дня укладення договору, а кінцевою датою повернення кредиту є 27.10.2022. Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість 0,001% річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56,0% річних. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту погоджена Сторонами у відсотках від суми Кредиту і її розмір також встановлений даним пунктом.
Одночасно з укладенням Кредитного договору Клієнт уклав з ПрАТ СК "ПЗУ Україна Страхування життя" договір добровільного страхування життя від 27.10.2020. Розмір страхового платежу за цим договором страхування становить 4968 гривень.
Після укладення Кредитного договору Банк свої зобов'язання виконав і зарахував на банківський поточний рахунок Клієнта грошові кошти в сумі 73968 гривень, з яких сплатив на рахунок ПрАТ СК "ПЗУ Україна Страхування життя" страховий платіж від імені Клієнта в сумі 4968 гривень, що підтверджується випискою з банківського рахунку Клієнта.
У подальшому Клієнт виконав свої зобов'язання з повернення суми кредиту та оплати нарахованих комісій лише частково.
Згідно виписок по рахунку Клієнта, за весь строк з моменту укладення Кредитного договору і до моменту звернення з цим позовом, Клієнт сплатив Банку лише 73 008,94 гривень.
Останній платіж проведено 07.04.2022.
Строк повернення всієї суми отриманого кредиту та сплати всіх нарахованих Банком платежів за кредитом мав остаточно спливати в погоджену сторонами кінцеву дату повернення кредиту, а саме - 27.10.2022.
Як зазначив позивач у позовній заяві, у зв'язку з початком війни на підставі самостійного рішення банку, як кредитора у кредитному зобов'язанні, з 01.03.2022 року були запроваджені «кредитні канікули», умови яких передбачали перенесення строку платежів за кредитом на погашення суми основного боргу (тіла кредиту) на майбутні періоди. Тривалість «кредитних канікул» визначалась банком індивідуально для кожного клієнта і відображена у виписках по рахунках відповідача. Зокрема протягом строку дії «кредитних канікул» банк: - не здійснював операцію по нарахуванню і винесенню на прострочку щодо сум належних з клієнта платежів на погашення основного боргу за договором; - комісія і проценти за користування кредитом нараховувалась банком і підлягали сплаті в строки, передбачені графіком погашення, що наведений у розділі 4 Кредитного договору, проте також не виносились на прострочку до закінчення строку «кредитних канікул».
З урахуванням наведеного вище, зазнав фактичних змін графік платежів клієнта з повернення основного боргу (тіла кредиту). У зв'язку із тим, що протягом строку дії «кредитних канікул» клієнт правомірно не сплачував кошти на погашення основного боргу, кінцевий строк виконання зобов'язань клієнта перед банком з повернення основного боргу продовжився і мав спливати не в дату закінчення строку кредитування, що була встановлена Кредитним договором -27.10.2022, а пізніше - 28.04.2023 року ,що відображено у виписках по рахунках строкової і простроченої заборгованості відповідача за основним боргом. Протягом цього додаткового строку розмір щомісячного платежу не змінився , проте після закінчення строку кредитування сума платежу включала лише суму погашення основного боргу.
В той же час, кінцевий розмір заборгованості клієнта зі сплати комісії сформувався остаточно саме в день закінчення строку кредитування , що був встановлений кредитним договором - 27.10.2022 року. Після вказаної дати Банк не здійснював нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредиту та не нараховував штрафні санкції.
У зв'язку із зазначеним, 28.04.2023 сформувалася наступна заборгованість Клієнта перед Банком за Кредитним договором:- залишок простроченого кредиту в сумі 29 913,39 гривень; залишок прострочених комiсiй в сумі 6 218,20 гривень, що разом становить 36 131,59 гривень і підтверджується виписками з рахунку Клієнта та розрахунком заборгованості.
Враховуючи те, що відповідач не виконала передбачені кредитним договором і законом зобов'язання ні перед первісним кредитором, ні перед новим кредитором позивачем, внаслідок чого утворилася заборгованість, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором станом на 10.04.2024 року в загальному розмірі 29 913,39 грн (залишок простроченого кредиту).
Щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості, обов'язок сплати якої покладено на відповідача згідно з п. 1.2. кредитного договору та передбаченої п.п. 2. п. 4. паспорту споживчого кредиту, суд зазначає наступне.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
При цьому, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
За приписами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11,ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21).
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за залишком прострочених комісій в розмірі 6218,20 грн., задоволенню не підлягають.
Щодо відступлення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» права вимоги за кредитним договором, то суд зазначає наступне.
11.04.2024 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (Фактор) був укладений договір факторингу №11/04/24.
Відповідно до п.1.1. зазначеного договору Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами відповідно до Реєстру Боржників згідно додатку №1.
Внаслідок передачі (відступлення) Права Вимоги за цим Договором, Фактор заміняє Клієнта у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними Договорами, включаючи право вимагати від Боржників виконання всіх грошових та інших зобов'язань Боржників за Кредитними Договорами - пункт 1.2. Договору.
Оформлення відступлення Права Вимоги відбувається в порядку, визначеному п.6.2 Договору, а саме: - п.6.2.2. Права Вимоги переходять до Фактора з моменту у набрання чинності даним Договором та підписання Акту приймання-передачі прав вимоги (Додаток №3), після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. Даний Акт приймання передачі підписаний сторонами 11.04.2024 року.
Згідно п.6.3. Договору факторингу з моменту переходу до Фактора Права Вимоги, відповідно до умов п.6.2.2. цього Договору, Фактор заміняє Клієнта у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває всіх прав Клієнта за цими Кредитними Договорами.
Відповідно до п.7.1. Договору факторингу Фактор здійснює фінансування Клієнта шляхом купівлі у нього Права Вимоги. Розмір фінансування становить 5 400 004,00 гривень без ПДВ і був сплачений Фактором Клієнту, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією № 18 від 11.04.2024 р. на суму 5 400 004,00 грн.
Також Клієнт і Фактор підписали додатки до договору факторингу, зокрема Реєстр Боржників і Акт приймання-передачі прав вимоги.
Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
У відповідності до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
В матеріалах справи відсутні докази вручення відповідачу повідомлень про заміну сторони (кредитора) у спірному зобов'язанні.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч. 2 ст. 516 ЦК України).
Разом з тим, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
На підставі досліджених доказів судом встановлено, що ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за кредитним договором, а ОСОБА_1 прийняла умови та правила надання банківських послуг, однак у порушення умов указаного договору не виконала своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.
Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» станом на день відступлення права вимоги 11.04.2024. ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.
Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів. Наданий договір відступлення прав вимоги підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги до ТОВ «Санфорд Капітал», які належали первісному кредитору до позивача у справі.
Відповідач не довів належного виконання зобов'язань за кредитним договором, розрахунок заборгованості не спростував, відзив на позов не надав.
Ураховуючи вищенаведене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши докази, суд доходить висновку, що відповідач порушив умови договору, на час ухвалення рішення позивачеві за відступлення права вимоги борг не сплатив, за таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині.
Таким чином, факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, є достовірними та частково обґрунтованими, підтверджені письмовими доказами, сумніву у суду не викликають, а тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення заборгованість за кредитним договором в сумі 29913,39 грн., а в інший частині позовних вимог про стягнення залишку прострочених комісій в сумі 6 218,20 гривень необхідно відмовити, в зв'язку з відсутністю підстав для їх нарахування.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у сумі 7200,00 грн. є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.
Враховуючи викладені обставини, складність справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, дослідивши докази на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов'язаність цих витрат із розглядом справи, суд дійшов висновку, що необхідний фактичний обсяг правової допомоги у цій справі є меншим, а тому такий обсяг виконаних робіт підлягає зменшенню та стягненню з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, понесених у цій справі у сумі 4 000, 00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп.
Отже, при подачі позову позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 36 131,59 грн. (29 913,39 (задоволені позовні вимоги) х 100% : 36 131,59 (заявлені позовні вимоги) = 82,79 % (процент задоволених позовних вимог), 2422,40 грн (сплачена сума судового збору) х 82,79 %: 100% = 2005,50 грн) .
Враховуючи, що суд дійшов висновку про зменшення розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до розміру 5000 грн., а тому при частковому задоволенні позову на 82,79%, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 3311,60 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог (4000,00 грн (витрати на правничу допомогу) х 82,79% : 100% = 3311,60 грн).
Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором №22030000430647 від 27.10.2020 року в сумі 29 913 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот тринадцять) грн. 39 коп.
В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2005 грн. 50 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 3311 грн. 60 коп.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Реквізити учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», код ЄДРПОУ 43575686, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69;
відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Н. В. Коваленко