справа № 619/3825/25
провадження № 2/619/1729/25
08 липня 2025 року м. Дергачі
Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Калиновська Л.В. розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, -
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Україна» Федотов В.В. звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Так, відповідно до ст.13 ч.1 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні №9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Частиною 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Вивчивши матеріали позовної заяви на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення до суду, суддя дійшов висновку, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Судовим наказом Дергачівського районного суду Харківської області від 29.01.2025 №619/398/25, провадження №2-н/619/131/25 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» борг (заборгованість за спожитий природний газ) в розмірі 26 638,69 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 302,80 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно довідки відповідальної особи за зарахування судового збору Дергачівського районного суду Харківської області від 04.07.2025 ОСОБА_2 , 04 липня 2025 року подано позовну заяву ТОВ Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за спожитий природний газ справа № 619/3825/25, провадження 2/619/1729/25, до справи були додана квитанція за №0000019845 про сплату судового збору по яким кошти зараховані на казначейський рахунок 14 січня 2025 року на суму 302,80 грн. через відділення АБ «Укргазбанк». Подібна квитанція була додана до справи № 619/398/25, провадження № 2-н/619/131/25 та 29.01.2025 видано судовий наказ.
Так, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Україна» Федотов В.В. звертаючись до Дергачівського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, № 619/3825/25, провадження 2/619/1729/25, надав квитанцію про сплату судового збору, по якій кошти зараховані на казначейський рахунок 14 січня 2025 року на суму 302,80 грн. через відділення АБ «Укргазбанк», яка була долучена до матеріалів справи №619/398/25, провадження №2-н/619/131/25.
Приймаючи вищевикладене, оскільки судовий збір сплачений за платіжним дорученням від 14 січня 2025 року в сумі 302,80 грн., був використаний, як підтвердження сплати судового збору в рамках цивільної справи №619/398/25, провадження №2-н/619/131/25, поверненню не підлягає, а відтак не може бути доказом підтвердження сплати за пред'явлення цього позову.
З урахуванням вищевикладеного, позивачеві за необхідно виправити недоліки поданої заяви, а саме: надати до позову належний документ на підтвердження сплати судового збору за подання позову, який з урахуванням вже сплаченої суми судового збору, у розмірі 2725,20 грн., підлягає доплаті в сумі 302,80 грн.
На підтвердження сплати судового збору позивачу необхідно надати до суду документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що за правилами ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177цьогоКодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись ст.ст.175,177,185,352,353ЦПКУкраїни, суддя,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків п'ять днів з дня отримання позивачем ухвали суду.
Роз'яснити, що у разі не усунення зазначених недоліків позовної заяви, відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л. В. Калиновська