справа № 399/298/25
провадження № 2/399/188/2025
03 липня 2025 року смт Онуфріївка
Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Шульженко В.В.,
при секретарі судового засідання Москаль Т.В.,
за участі прокурора Лагоди О.В.,
представника ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області, Гайворонської М.С.,
представника третьої особи ДП "Конярство України", адвоката Нестеришина Т.С.,
представника відповідача ТОВ "Агродар ЛТД", адвоката Горобець О.Л.,
представника третьої особи Онуфріївської селищної ради, Гамери В.З.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури О. Нестерової в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар ЛТД", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство "Конярство України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Онуфріївська селищна рада Олександрійського району Кіровоградської області про витребування земельної ділянки, скасування права оренди земельної ділянки,-
встановив:
в провадженні суду знаходиться вищезазначена цивільна справа.
Ухвалою суду від 04.04.2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Після відкриття провадження у справі, судом встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Також, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (ч.4 ст. 177 ЦПК України).
У п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна як рухомих речей, так і нерухомості визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
При зверненні до суду із даним позовом позивачем надано нормативно - грошову оцінку земельної ділянки, яку просить витребувати позивач.
Проте, Законом України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами, а експертна грошова оцінка земельних ділянок - результат визначення вартості земельної ділянки та пов'язаних з нею прав оцінювачем (експертом з питань оцінки земельної ділянки) із застосуванням сукупності підходів, методів та оціночних процедур, що забезпечують збір та аналіз даних, проведення розрахунків і оформлення результатів у вигляді звіту.
Відповідно до ст. 5 зазначеного Закону визначено, що грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.
При цьому, ст. 5 Закону чітко розмежовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, плати за суборенду (у разі передачі в суборенду земельних ділянок державної власності, які орендуються акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, що утворилося шляхом перетворення державного підприємства, у постійному користуванні якого перебували такі земельні ділянки), втрат лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
В свою чергу експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки. Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.
Позивач звернувся до суду з позовом про витребування земельної ділянки та на підтвердження її вартості надав довідку про нормативну грошову оцінку. Водночас, відповідно до статті 5 Закону України «Про оцінку земель», така категорія справ не належить до тих, для яких застосовується нормативна грошова оцінка, а отже, для належного підтвердження вартості спірної земельної ділянки необхідно подати експертно-грошову оцінку земельної ділянки, проведену в порядку, визначеному законодавством.
У позові прокурор зокрема зазначає, що спірна земельна ділянка була та на сьогодні є державною формою власності, а ДП «Конярство України» є її постійним користувачем, а тому вказана земельна ділянка не вважається землями комунальної власності територіальної громади. Також зазначає, що предметом позову про витребування земельної ділянки є звернення неволодіючого власника до незаконного фактичного володільця. Тобто, позивач зазначає про себе, як про власника земельної ділянки, додав до позову докази на підтвердження зазначеного, а отже має можливість звернутися до суб'єкта оціночної діяльності для проведення експертно-грошової оцінки земельної ділянки (стор. 4 та 11 позову).
Також, судом зазначається, що позовна заява та інші документи не містять інформації про вартість спірної земельної ділянки, а відтак суд позбавлений можливості визначити ціну позову та відповідно, точний розмір судового збору за розгляд позову (ч.2 ст. 176 ЦПК України). При цьому прокурором заявлено віндикаційний позов, де зазначає про власника земельної ділянки - державу в особі ГУ ДГК у Кіровоградській області, яке є позивачем у даній справі.
Положеннями Закону України «Про судовий збір» чітко визначена ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, таким чином у разі, якщо вартість земельної ділянки за результатами проведеної експертної грошової оцінки відрізнятиметься від її вартості у поданій позивачем нормативно грошовій оцінці в сторону збільшення, позивачу необхідно визначити розмір судового збору та доплатити частину судового збору відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» (ст.4) на наступні реквізити:
Отримувач коштівГУК у Кіров.обл./тг с-щеОнуфр/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37918230
Банк отримувачаКазначейство України(ел. адм. подат.)
Рахунок отримувачаUA838999980313161206000011553
Код класифікації доходів бюджету22030101
Призначення платежу101 __________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Онуфріївський районний суд Кіровоградської області (назва суду, де розглядається справа)
Документи підтверджуючі доплату судового збору надати до суду.
Одночасно судом роз'яснюється, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
09.04.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-IX від 12.03.2025, яким передбачено зміни і до ЦПК України.
У підготовчому судовому засіданні позивачем не надано документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.
Представник відповідача, адвокат Горобець О.Л. 23.05.2025 подала до суду клопотання в якому на підставі ст. 43 ЦПК України просила вирішити питання щодо внесення Кіровоградською обласною прокуратурою вартості спірної земельної ділянки на депозитний рахунок суду. Обґрунтоване клопотання набранням 09.04.2025 чинності вищезазначеного Закону №4292-ІХ від 12.03.2025, наводила положення пунктів 1-2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону, положення доповненої ст. 390 ЦК України частиною 5. Та, зазначала, що відповідач отримала земельну ділянку у порядку безоплатної приватизації на підставі рішення органу місцевого самоврядування. На момент передачі земельної ділянки право комунальної власності було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідач отримала землю у межах конституційного права на безоплатну приватизацію. Жодних об'єктивних ознак, що вона знала або мала сумніватися у правомірності дій ради, немає. З огляду на що, зазначала, що набуття ділянки відбулося за законною процедурою. Наводячи положення ч.5 ст. 12 ЦК України зазначала, що добросовісність особи презюмується, тобто особа вважається добросовісною, поки не буде доведено протилежне. Посилалася на практику ВС де у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 зазначено, що добросовісність набувача презюмується, і лише доведення того, що набувач знав або міг знати про відсутність права у відчужувача, може свідчити про недобросовісність набувача; у постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 924/408/21 зазначено, що стаття 330 ЦКУ передбачає можливість добросовісного набувача набути права власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права. Добросовісний набувач не зобов'язаний перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, не зобов'язаний проводити додаткову правову експертизу його походження. Це відповідальність органу, який приймає рішення. Земля для ведення особистого селянського господарства може надаватись в оренду юридичним особам - це прямо передбачено діючим законодавством, а використання земельної ділянки для отримання доходу у виді орендної плати саме по собі не свідчить про недобросовісність набуття - лише про спосіб її використання.
Зазначала, що прокурор не посилається на жоден доказ того, що ОСОБА_1 знала або мала знати про незаконність реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку за Онуфріївською селищною радою, а натомість намагається "оцінити поведінку" (передача в оренду), що не має жодного правового значення для визначення добросовісності набуття.
Наголошувала, що у частині 4 ст. 388 ЦК України зазначено: «Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках" та, зазначала, що це однозначна і чітка норма, яка визнає добросовісність набувача, який отримав майно навіть на безоплатній основі, і ОСОБА_1 відповідає критерію добросовісного набувача і подальше використання земельної ділянки жодним чином на це не впливає.
Зазначала, що ч.4 ст. 388 ЦК України дійсно допускає витребування майна, набутого безвідплатно, навіть від добросовісного набувача. Проте, така можливість не усуває необхідності дотримання принципу пропорційності та балансу між публічним інтересом і правом приватної особи на мирне володіння майном, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилалася на практику ЄСПЛ - справа "Кулик проти України" (заява № 30760/06) від 09.05.2025 р., наводила основні висновки. Та, зазначала, що компенсація вартості майна добросовісному набувачу є обов'язковою згідно з ч. 5 ст. 390 ЦК України, при цьому для цього не вимагається, щоб передача майна була відплатною - це умова застосовується лише для ч.1 ст. 388 ЦКУ, але не для ч. 5 ст. 390 ЦК України.
З урахуванням вищезазначених змін, зазначала, що, оскільки, прокурором у позові по даній справі заявлена вимога про витребування на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області земельної ділянки з кадастровим номером 3524655100:02:000:0563, то ним повинна бути внесена вартість даної земельної ділянки на депозитний рахунок суду.
З урахуванням того, що Онуфріївським районним судом Кіровоградської області по даній справі ще не ухвалено рішення, а прокурором заявлена вимога про витребування у добросовісного набувача нерухомого майна, то при розгляді даної справи судом повинні бути враховані Положення Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-IX від 12.03.2025 року, які мають зворотну дію в часі.
В підготовчому судовому засіданні представник відповідача, адвокат Горобець О.Л. подане клопотання підтримала повністю та просила вирішити зазначене у ньому питання.
У зв'язку з набранням чинності 09.04.2025 Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-IX від 12.03.2025 судом в підготовчому судовому засіданні також поставлено перед прокурором та позивачем питання щодо внесення вартості земельної ділянки на депозитний рахунок суду.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні заперечила щодо задоволення клопотання, вважала його необґрунтованим та безпідставним, зазначивши, що наведені положення Закону стосуються добросовісного набувача. Заявлено таке клопотання не власником земельної ділянки. Вказувала на недобросовісність особи набувача майна, і вона не є власником майна. Прокуратурою області кошти не вносилися на депозитний рахунок суду. Посилаючись на ст. 387 ЦК України прокурор зазначала, що оскаржуване рішення селищної ради незаконне, відповідно ст. 390 ЦК України у даній справі не підлягає застосуванню, а ст. 388 ЦК України передбачає відплатність договору. У даній справі відповідач фізична особа набула земельну ділянку у власність безкоштовно, і не позбавлена права звернутися до Онуфріївської селищної ради з метою отримання іншої земельної ділянки. Вважала, що неможливе компенсування витрат, яких ніхто не поніс. Зазначала про те, що підставою позову є ст. 387 ЦК України про що зазначено у позовній заяві на стор. 11, 13, крім цього, відповідач ОСОБА_1 не поніс жодних витрат, а земельну ділянку передав в оренду.
З приводу сплаченого судового збору у розмірі від вартості нормативно - грошової оцінки земельної ділянки, прокурором зазначено, що така оцінка є одним із видів оцінки майна. Експертна грошова оцінка майна не проводилася, бо прокуратура не є власником майна.
Представник позивача зазначила, що повністю підтримує позицію прокурора, що позивач не вносив на депозитний рахунок суду кошти, оскільки такий вид видатків не передбачений та відсутній механізм щодо новел у законодавстві. Експертна грошова оцінка земельної ділянки не проводилася, оскільки право власності на неї зараз доводиться в судовому порядку, а згідно з державних реєстрів власником спірної земельної ділянки є фізична особа.
Представник третьої особи ДП «Конярство України» підтримав позицію прокурора. Зазначав про ст. 58 Конституції України, як про норми прямої дії. Вважав, що зміни, що внесені згаданим законом не мають зворотної сили в часі, оскільки у них не йде мова про пом'якшення. Звертав увагу на ч.ч.3-4 ст. 3 ЦПК України. Зазначав, зворотна дія в часі згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями стосується умов та порядку компенсації та граничного строку повернення майна. Вважав, що законом не передбачено надання зворотної сили внесеним змінам до ЦПК України. Прокурором при зверненні до суду виконані вимоги норм ЦПК України, які були чинні на момент подання позову до суду.
Вважав, що враховуючи положення ч.11 ст. 187, ст.ст. 175, 177 ЦПК України не передбачено надання доказів вартості майна, а в силу ч.2 ст. 177 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Представник третьої особи Онуфріївської селищної ради підтримав позицію представника відповідача ТОВ. Інші твердження вважав такими, що не відповідають дійсності. Зазначив, що спірна земельна ділянка сформована з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, була вільна. Наказ позивача за 2018 р. нереалізований. На момент реєстрації земельної ділянки у приватну власність людині неможливо було передбачити, що позивач чи прокурор будуть звертатися до суду з таким позовом.
Відповідач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, заяв, клопотань до суду від останнього не надходило.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов наступного висновку.
Як вже зазначено вище, ухвалою суду 04.04.2025 відкрито провадження в даній справі, проте 09.04.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-IX від 12.03.2025, яким передбачено зміни і до ЦПК України.
Відповідно до ч.5 ст. 390 ЦК України суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".
Положення зазначеного Закону мають зворотну дію в часі, зокрема, в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.
Відповідно до абз. 2 ч.4 ст. 177 ЦПК України передбачено, що у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 185 ЦПК України, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму.
За положеннями ст. 1 ЦПК України Цивільний процесуальний кодекс України, зокрема, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч.1 ст. 57 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.
Суд не погоджується із запереченнями висловленими учасниками судового провадження та зазначає, що суд керується прямим приписом Закону, який має зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна. Зазначена норма має імперативний характер, прямо зобов'язує позивача внести кошти на депозит суду та надати документи на підтвердження цього. Вимога щодо внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості майна підлягає застосуванню у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна на день набрання чинності цим Законом, у тому числі на стадії підготовчого провадження, як у даному випадку. Доводи прокурора та позивача засновані на оцінці характеру набуття права власності відповідачем на спірну земельну ділянку, не можуть бути враховані на даній стадії провадження та не впливають на необхідність виконання процесуального обов'язку. Визначення такої обставини, як «добросовісного» чи «недобросовісного» набувача земельної ділянки, як зазначає прокурор, є предметом розгляду справи по суті під час з'ясування обставин справи та дослідження доказів. Слід зазначити, що внесення коштів це процесуальна передумова розгляду позову, а не оцінка його обґрунтованості. Мета нововведення - забезпечити баланс інтересів сторін на час розгляду справи, враховуючи можливі наслідки втрати майна у разі його витребування чи переходу права власності. Внесення коштів не є автоматичним визнанням правоти відповідача, це гарантійний механізм, який спрямований на баланс прав сторін на випадок задоволення позову, а не підтвердження обґрунтованості чи необґрунтованості вимог.
Враховуючи вищезазначену норму Закону позивачу необхідно внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви та надати суду документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду зазначених грошових коштів.
Реквізити депозитного рахунку для зарахування коштів:
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26241445
Банк отримувача ДКСУ, м.Київ
Код банку отримувача (МФО) 820172
Рахунок отримувача UA458201720355279001000002505.
З огляду на вищезазначене, суд доходить висновку про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, позивачу необхідно:
- надати до суду експертно-грошову оцінку земельної ділянки;
- в разі збільшення вартості спірної земельної ділянки, відповідно до експертно-грошової оцінки, доплатити розмір судового збору відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» (ст.4), документ підтверджуючий доплату судового збору надати до суду;
- внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, надати суду документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду зазначених грошових коштів.
Виходячи з вищезазначеного і відповідно до ч.11 ст.187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до ч.12 ст. 187 ЦПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Вразі, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (ч.13 ст. 187 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України, суддя, -
постановив:
Позовну заяву залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У відповідності до ч.ч. 12-13 ст. 187 ЦПК України роз'яснити позивачу, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включається до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складено 08.07.2025.
Суддя Онуфріївського районного
суду Кіровоградської області В.В. Шульженко