Справа №: 398/2426/25
провадження №: 3/398/857/25
Іменем України
"07" липня 2025 р. м. Олександрія
Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Шинкаренко Ірина Петрівна, розглянувши матеріали, які надійшли від Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградської області, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який працює охоронником в АТ «НВО «Етал», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 685723 від 19 квітня 2025 року цього дня о 13 год. 50 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив сварку зі своєю співмешканкою ОСОБА_2 , під час якої ображав її нецензурною лайкою та виганяв із домоволодіння, тобто вчинив домашнє насильство в сім'ї психологічного характеру.
Відповідальність за дане адміністративне правопорушення передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненому не визнав, пояснив, що з ОСОБА_2 вони познайомилися через мережу Інтернет, вона одного разу приїхала до нього в гості, а пізніше приїхала з дитиною та речами на постійне проживання та вони спільно проживали декілька місяців. 19 квітня 2025 року він, помітивши у телефоні ОСОБА_2 її листування з невідомим чоловіком, намагався з'ясувати хто він та з яких підстав вона з ним спілкується та в ході розмови виникла сварка
Його захисник - адвокат Семенова О.В. у судовому засіданні суду пояснила, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт, сварка, які не мали ознак домашнього насильства. ОСОБА_2 сама влаштувала сварку та навіть погрожувала фізичною розправою матері ОСОБА_1 , виражалась нецензурною лайкою, а після цього звернулась до поліції із заявою про вчинення відносно неї домашнього насильства.
03 липня 2025 року адвокат Семенова О.В. подала до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, будь-яких заяв чи клопотань не подавала.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пояснили, що дійсно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 19 квітня 2025 року близько 13 години за адресою: АДРЕСА_1 , посварилися з приводу телефонної переписки ОСОБА_2 з іншим чоловіком. ОСОБА_1 попросив ОСОБА_2 виїхати з будинку, остання зібрала речі і після приїзду працівників поліції виїхала. Свідки характеризували ОСОБА_1 як спокійного, неконфліктного чоловіка, який в складний час, коли ОСОБА_2 не було де жити, прийняв її з дитиною до себе, допомагав під час того як ОСОБА_2 була на стаціонарному лікування, купував ліки, продукти харчування.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» року домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Протиправні дії за цією статтею можуть мати характер фізичного, психологічного чи економічного насильства.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
В диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки: можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Приписами ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки характеризується суспільною шкідливістю та тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Основними ознаками домашнього насильства є: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди (фізичної, психологічної); порушення прав і свобод людини; значна перевага сил того, хто чинить насильство.
Якщо в діях особи немає хоча б однієї з наведених ознак, то такі дії не є насильством.
Отже, насильство є результатом свідомих дій кривдника, прикріплене агресією і бажанням завдати шкоди, а не прагненням розв'язати спір.
Разом з тим, іншим поняттям, яке характеризує взаємини у сімейному контексті, є сімейний конфлікт.
Під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до ситуації, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби та інтереси, мотиви та форми їхнього вираження, а також ставлення до іншої сторони конфлікту.
Домашнє насильство вчиняється шляхом порушення основних прав та свобод іншого члена сім'ї та призводить або може призвести до заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, самі по собі, нецензурні висловлювання чи словесні образи та погрози, які виникають під час конфлікту та викликані напруженим емоційним станом сторін такої суперечки, не становлять собою домашнє насильство. Такі дії утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо вони викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Отже, факт події домашнього насильства може не підтвердитися у зв'язку з невірним тлумаченням подій як потерпілою стороною, так і з боку органів та осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вчинив сварку зі своєю співмешканкою ОСОБА_2 , під час якої ображав її нецензурною лайкою та виганяв із домоволодіння, тобто вчинив домашнє насильство в сім'ї психологічного характеру. Разом з тим, у протоколі не зазначено про можливість настання чи настання психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілій особі.
Крім того, з наданих у судовому засіданні показів особи, що притягається до адміністративної відповідальності, та свідків, а також досліджених матеріалів справи, суддя дійшов висновку про наявність конфлікту (сварки, суперечки), який виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ґрунті ревнощів та побутових питань, однак дії ОСОБА_1 не виходили за межі звичайних конфліктних відносин та не містили відповідних ознак домашнього насильства.
На підставі викладеного, суддя дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 не становлять складу адміністративного правопорушення, визначеного диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
У ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки під час розгляду справи не встановлено в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суддя дійшов до переконання, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 9, ч. 1 ст.173-2, ст. 245, 251, 254, 256, 268, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст.280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Кропивницького апеляційного суду.
Постанова набирає чинності після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи апеляційним судом, якщо постанову не скасовано.
Суддя Ірина Петрівна Шинкаренко