Єдиний унікальний номер 341/1124/25
Номер провадження 1-кп/341/152/25
про продовження запобіжного заходу
у вигляді тримання під вартою
09 липня 2025 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
законного представника потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянув у судовому засіданні клопотання прокурора, подане в межах кримінального провадження від 19.05.2025 № 12025091140000087, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та зареєстрований у АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин України, українець, одружений, з середньою освітою, безробітній, на утриманні має одну малолітню дитину, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимий, особа щодо якої 27.03.2025 скеровано до суду обвинувальний акт за ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 185 КК України,
який обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 162 КК України.
установив
01.07.2025 із Галицького відділу Івано-Франківської окружної прокуратури до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 19.05.2025 № 12025091140000087 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 162 КК України, з доданими до нього матеріалами.
ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 18.05.2025 близько 19:00 год він знаходився у гостях своєї тещі ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Цього ж дня 18.05.2025 близько 20:00 год до будинку ОСОБА_5 прийшла дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_6 та запропонувала своєму чоловіку піти разом до їх тимчасовго місця проживання. Вказана обставина дуже розлютила ОСОБА_4 і він розпочав зі своєю дружиною словесний конфлікт, під час якого вирішив спричинити їй тілесні ушкодження.
З цією метою ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел на завдання дружині фізичного болю та заподіяння їй тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_6 і бажаючи їх настання, діючи на грунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс дружині, яка у той момент тримала на руках їхнього спільного малолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_3 , декілька ударів у різні ділянки тіла та обличчя, у результаті чого завдав їй фізичного болю та спричинив легкі тілесні ушкодження у вигляді садна у ділянці обличчя та синця у ділянці правої руки і тим самим вчинив кримінальне правопорушення, пов'язане з домашнім насильством.
Отже, ОСОБА_4 обвинувачується за ч. 1 ст. 125 КК України.
Крім цього, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на умисне протиправне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , перебуваючи у будинку останньої в АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, схопив ОСОБА_5 руками за волосся та халат, у якому вона була одягнута на той час та почав тягнути її на вулицю.
Намагаючись вирватись від ОСОБА_4 , ОСОБА_5 скинула з себе халат і спробувала втекти на вулицю. Однак ОСОБА_4 схопив її рукою за волосся та із застосуванням фізичної сили штовхнув її на ліжко, після чого, продовжуючи свої злочинні дії, наніс їй декілька ударів руками по тулубу.
Надалі, незважаючи на неодноразові спроби ОСОБА_5 втекти з помешкання та намагання родичів припинити його неправомірні дії, ОСОБА_4 продовжував наносити удари руками та ногами у різні ділянки тіла ОСОБА_5 , у результаті чого спричинив їй тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, тобто обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України.
Також, після того, як ОСОБА_5 , намагаючись втекти з помешкання, скинула з себе халат, на захист обох жінок стала малолітня ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка спробувала перешкодити злочинним діям ОСОБА_4 , відтягуючи його від своєї матері. Проте, той ухопив за волосся малолітню ОСОБА_7 та із застосуванням фізичної сили відтягнув її у сторону, висмикнувши при цьому пасмо її волосся з голови і тим завдав останній фізичного болю, не спричинивши їй тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисних дій, які виразились у вчиненні інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України.
Крім цього, після вчинення конфлікту зі своєю дружиною ОСОБА_6 та її мамою ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , не зупиняючись на досягнутому, покинув межі господарства своєї тещі та направився до господарства жительки Старі Скоморохи Більшівцівської територіальної громади Івано-c. Франківського району ОСОБА_10 , яке знаходиться по АДРЕСА_2 .
Зайшовши 18.05.2025 близько 20:30 год на територію господарства ОСОБА_10 , ОСОБА_4 підійшов до житлового будинку і спробував відчинити вхідні двері, які на той момент були закриті на засувку зсередини будинку. Зрозумівши, що вхідні двері зачинені, ОСОБА_4 вирішив незаконно проникнути до житла ОСОБА_10 .
Для приведення свого злочинного наміру до виконання ОСОБА_4 із застосуванням фізичної сили вибив вхідні двері будинку і проти волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав, незаконно проник усередину помешкання ОСОБА_10 , де вчинив з господинею словесний конфлікт та пошкодив її майно.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується за ч. 1 ст. 162 КК України.
07.07.2025 прокурор подала клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
09.07.2025 у підготовчому судовому засіданні прокурор підтримала клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 закінчується 17.07.2025, а судовий розгляд не може бути завершений до цієї дати з об'єктивних причин. При цьому зазначила, що ризики, які спонукали застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та передбачені КПК України не зменшились з часу застосування до обвинуваченого запобіжного заходу та існують і на цей час.
Обвинувачений та його захисник не заперечили щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. ОСОБА_4 попросив вибачення у присутніх потерпілих, просив кримінальне провадження розглянути якомога швидше, оскільки бажає добровільно вступити до складу ЗС України для захисту держави.
Потерпілі та законний представник потерпілої ОСОБА_7 підтримали клопотання прокурора.
Потрепіла ОСОБА_6 поклалась на розсуд суду.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження щодо клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право продовжити заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ухвали Галицького районного суду Івано-Франківської області від 21.05.2025 щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 17.07.2025.
За вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років і згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання суду, зібрані у межах кримінального провадження і зазначені в реєстрі матеріалів досудового розслідування докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень, зокрема передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Також, на переконання суду, на цей час не відпали ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання підозрюваному запобіжного заходу, з огляду на таке.
З огляду на суворість передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України покарання, обвинувачення за кількома статтями, проживання особи не за місцем реєстрації, суд вважає доведеним, що існує обґрунтований ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду.
Також, є наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконний вплив на потерпілих та свідків, оскільки обвинуваченому відомі місця їх проживання, вони є родичами, спільно проживають, і, перебуваючи на волі, з метою зменшення своєї участі у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_4 може негативно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні шляхом їх схиляння до надання показань на свою користь.
Крім того, є наявність такого ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки 27.03.2025 стосовно ОСОБА_4 до суду надіслано обвинувальний акт за вчинення ним кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 185 КК України, який перебував на розгляді. Проте, незважаючи на це, ОСОБА_4 під час судового розгляду відповідного кримінального провадження, обвинувачується у вчиненні нових кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 162 КК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Під час розгляду клопотання суд дійшов висновку про відсутність можливості застосувати до ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід для запобігання вищезазначеним ризикам, з огляду на таке.
Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування та/або суду, ризик впливу на потерпілих, з якими проживає, та свідків, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, унеможливлюють застосування більш м'якого запобіжного заходу, який би запобіг відповідним ризикам.
Отже, під час розгляду цього клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд дійшов висновку, що прокурор довела обґрунтованість існування ризиків, зазначених у клопотанні.
Також, суд ураховує, що сторона захисту не заперечує проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
З моменту застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та до моменту вирішення цього клопотання не змінились обставини, які стали підставою для обрання вказано запобіжного заходу.
Прокурор у судовому засіданні довів існування обставин, які свідчать про те, що ризики, для запобігання яким до ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід, не зменшились та продовжують існувати надалі.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Ураховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 121 КК України, тобто у кримінальному правопорушенні, вчиненому із застосуванням насильства, суд вважає, що відсутні підстави для визначення розміру застави.
Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 на строк шістдесят днів, тобто до 06 вересня 2025 року (включно) без визначення розміру застави.
Виходячи із викладеного, керуючись статтями 131, 132, 176-178, 182-184, 193, 194, 197, 205, 331, 369-372, 395 КПК України, суд
Клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, тобто до 06 вересня 2025 року (включно).
Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
Ухвала суду підлягає до негайного виконання після її проголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Галицький відділ Івано-Франківської окружної прокуратури.
Строк дії ухвали шістдесят днів, тобто до 06 вересня 2025 року (включно).
Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
СуддяОСОБА_11