Справа №348/386/25
03 липня 2025 року Богородчанський районний суд
Івано-Франківської області
В складі головуючого - судді Решетова В. В.,
з участю: секретаря судового засідання Остапишин І. Р.,
позивача ОСОБА_1
законного представника позивача ОСОБА_1
представника позивача-адвоката Бандиш Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_1 , Надвірнянська РДА Івано-Франківської області та Надвірнянська міська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, як органи опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-
Неповнолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до суду із вказаною вище позовною заявою, в якій просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути аліменти з ОСОБА_2 , на утримання та на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В обґрунтування позову вказує на те, що позивачка ОСОБА_1 є рідною донькою батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ). Але, спільне життя батьків у шлюбі, зареєстрованому 06.09.2012р. у виконавчому комітеті Пасічнянської Сільської ради не склалося та вже 12 грудня 2019 року шлюб було розірвано за рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області справа № 338/1338/19.
Після розірвання шлюбу, позивачка проживала з матір'ю в Чеській республіці, але їхні відносини з матір'ю не склалися у зв'язку з небажанням матері брати участь у вихованні та матеріальному забезпеченні позивачки, в результаті чого ОСОБА_1 самотужки вирушила до України щоб продовжувати жити з батьком - ОСОБА_1 , який безпосередньо займається її вихованням, а також вона перебуває на повному його утриманні та матеріальному забезпеченні.
Відповідач ОСОБА_2 , належним чином не виконує свої обов'язки як матір дитини, оскільки знаходиться у шлюбі з іншим чоловіком з іншої країни та брати участь у вихованні дитини ОСОБА_1 та її утриманні не бажає, про що написала відповідну заяву.
Крім того, підставою звернення позивачки до суду є те, що проживаючи разом з матір'ю та її теперішнім чоловіком, останній вчиняв неправомірні дії по відношенню до позивачки, як до дівчини. Спостерігав за нею оголеною в душі, висловлювався до неї словами, які мали сексуальний зміст, які принижували її честь та гідність. Мати жодним чином не відреагувала на дану ситуацію та не підтримала доньку, через що ОСОБА_1 самостійно повернулася до України. Після її повернення в Україну, її матір самостійно ніяк не зв'язувалася зі нею, стосунки не підтримує. Крім того, матір жодної матеріальної допомоги на її утримання не надає. Не спілкується зі нею, не піклується про її фізичний та духовний стан. Все вищевказане свідчить про те, що відповідачка, ОСОБА_2 самоусунулася від своїх батьківських обов'язків. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 09.04.2025 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 18.06.2025 р. підготовче провадження у справі було закрито і призначено справу до судового розгляду.
Неповнолітня позивачка ОСОБА_1 та її законний представник (3-я особа батько дитини ОСОБА_1 ) в судовому засіданні позов підтримали повністю, наполягали на його задоволенні, з підстав зазначених у позовній заяві. На запитання головуючого, коли неповнолітня ОСОБА_1 спілкувалася з мамою, остання пояснила, що розмовляла з малою ОСОБА_2 , напередодні засідання та декілька тижнів тому. Матеріальної допомоги від мами не отримує. Пояснила, що не бажає повертатися до матері в Чехію, а хоче жити з батьком.
Представник позивача-адвокат Бандаш Г.І. в судовому засіданні позов також підтримала та просила його задовольнити.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася. Повідомила суд що заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо її доньки. 05.06.2025р. направила на електронну адресу суду заяву, відповідно до якої підтвердила, що вона написала заяву, якою не заперечувала проти позбавлення її батьківських права, оскільки така відмова дала б колишньому чоловіку звільнитися із лав ЗСУ. Правом написати відзив на позовну заяву не скористалася.(а.п. 107, 196)
Представник третьої особи Надвірнянської РДА в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заяву, відповідно до якої просить справу розглядати у його відсутність.
Представник третьої особи, Надвірнянської міської ради, як орган опіки та піклування в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заяву, відповідно до якої просить справу розглядати у його відсутність. Також надав на адресу суду висновок, відповідно до якого вважає за недоцільним позбавляти ОСОБА_2 батьківських прав.
Вислухавши думку позивача та представника позивача в обгрунтування позову, думку 3-ї особи в обгрунтування підтримання позову, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 (а.с.68) підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Довідкою №06/01-28 від 08.01.2025, виданою Надвірнянським ліцеєм №4 Надвірнянської міської ради (а.с.17) підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у 8 класі ліцею 06 січня 2025 року.
Характеристикою, виданою Надвірнянським ліцеєм №4 Надвірнянської міської ради (а.с.16) підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за час навчання в початковій школі виявила себе доброю ученицею, хоча не завжди була активною у навчанні мала логічне мислення, вміла висловлювати власну думку. При виконанні завдань самостійна, проте не уважна. Виявляла досягнення в основному достатнього та середнього рівнів. Пропусків уроків без поважних причин не мала. На час навчання в середній школі ОСОБА_4 до навчання ставилася посередньо. Вихованням ОСОБА_4 займалися в основному батько та тітка(по батьковій ОСОБА_5 ), тому що мама перебувала за кордоном. Мама, коли поверталася з-за кордону, цікавилася навчанням доньки. Мама рідко цікавилася навчанням дочки в телефонному режимі. На той час дитина з мамою не проживала, але часто спілкувалися з нею по телефону. Батьківські збори відвідували лише батько па тітка, спілкувалися з вчителями, класним керівником та адміністрацією ліцею. Мама мала зв'язок з класним керівником лише по телефону.
Заявами ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та актом обстеження №2107 від 31.12.2024р., складеного депутатом міської ради Гурмак Н.В. (а.с.20-24) підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , яка перебуває на його утримані.
Заявою ОСОБА_2 , перекладеною з чеської мови на українську, та засвідченою справжність перекладу приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андріадіс В.Ю. (а.с.14-15), підтверджено що ОСОБА_2 дає згоду на позбавлення її батьківських прав, щодо її неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Не бажає брати участь у вихованні, навчанні та матеріальному забезпеченні останньої.
Висновком наданим комісією з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, затвердженим рішенням №92 від 27.05.2025р. (а.с.179-182), встановлено що комісією з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, вважає за недоцільним позбавляти ОСОБА_2 батьківських права.
Даючи оцінку вимозі неповнолітньої позивачки ОСОБА_1 про позбавлення її матері батьківських прав щодо неповнолітньої доньки та доказам, які вона наводить на обґрунтування заявлених вимог, то суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 СК України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Частиною 3 статті 4 СК України передбачено, що кожна особа має право на проживання в сім'ї.
Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Відповідно до вимог ст. ст. 150, 157 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Так, відповідно до ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Згідно із ч. 4 ст.19 СК України, при розгляді судом спорів, зокрема щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).
З висновку про не доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 (а.с.180-182), який затверджений рішенням комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області №92 від 27.05.2025р. вбачається, що виконавчий комітет вважає за не доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , стосовно дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування зазначеного висновку уповноважений орган зазначив, що вихованням ОСОБА_1 займався в основному батько та тітка(по батьковій лінії), тому що мати перебувала за кордоном. Вони цікавилися її навчанням та розвитком в ліцеї. Мама, коли поверталася з-за кордону, цікавилася навчанням дочки. З класним керівником на зв'язок виходить в телефонному режимі. Враховуючи викладене члени комісії дійшли висновку про те, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини та її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин даної ситуації не доведено. Члени комісії рекомендували неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , налагодити зв'язок з мамою, спробувати покращити відносини.
Наведені вище письмові докази дають суду підстави вважати, що відповідачка ОСОБА_2 не в достатній мірі бере участі у вихованні своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Однак, суд звертає увагу, що позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Однак, проаналізувавши наявні у матеріалах цивільної справи докази в сукупності із наданими в судовому засіданні усними поясненнями сторін цивільної справи, суд прийшов до переконання, що поведінку відповідачки не можна вважати не належним виконанням своїх материнських обов'язків. До такого висновку суд прийшов з урахуванням того, що відповідачка заперечувала щодо позбавлення її батьківських прав та написала заяву, якою підтвердила, що писала згоду на позбавлення її батьківських прав з підстав ймовірного звільнення колишнього чоловіка з лав ЗСУ. (а.п. 107, 196)
Заява ОСОБА_2 , перекладена з чеської мови на українську (а.с.14-15), підтверджує що ОСОБА_2 дає згоду на позбавлення її батьківських прав за умови, оскільки її донька не бажає залишатись жити з матір'ю в Чеській республіці, а бажає жити зі своїм батьком в Україні. Відомості викладеної в заяві умови, знайшли підтвердження в поясненнях позивачки, яка зазначила, що бажає щоби батько, який проходить службу в ЗСУ був з нею поряд. Тому, викладену в заяві матері згоду на позбавленні її батьківських прав відносно позивачки суд не може прийняти як єдину підставу для задоволення позову. Така відмова спростована надісланими повідомленнями відповідачки до суду .(а.п. 107, 196) та знаходить логічне пояснення в силу бажання дитини щоби батько, який проходить службу в ЗСУ був з нею поряд.
Суд переконаний, що позбавлення батьківських прав відповідачки стосовно своєї неповнолітньої дитини не буде сприяти захисту інтересів останньої, як і не буде стимулювати відповідачку до належного виконання своїх обов'язків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суд зважує на те, що позбавлення батьківських прав стосовно дитини вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, тому за наведених вище доказів такий захід як позбавлення батьківських прав не може бути застосований.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, оскільки суду не представлено доказів винної поведінки відповідачки, беручи до уваги те, що відповідачка не втратила інтересу до участі у вихованні дитини, має намір на відновлення відносин з нею, з метою як найкращого забезпечення інтересів малолітньої дитини, суд вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є передчасним та недоцільним.
Суд критично ставиться до вказаних в позові обґрунтувань позивачки та її батька, що відповідачка не цікавиться життям дитини, не забезпечує її матеріально, оскільки до матеріалів справи не надано належних доказів, що відповідачка не цікавиться вихованням та розвитком дитини, а також дані мотиви спростовуються поясненнями самої неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в судовому засіданні пояснила, що на передодні судового засідання спілкувалася по телефону з мамою ОСОБА_2 . І дане спілкування по телефону відбувається з певною періодичністю.
Суд критично відноситься до письмової заяви ОСОБА_2 , відповідно до якої остання дає згоду на позбавлення її батьківських прав. ОСОБА_2 писала дану заяву 28.01.2025р., а вже в заявах до суду ОСОБА_2 не підтримала таку заяву. Вбачається, що дана заява була написана під умовою передачі доньки під опіку батькові, оскільки донька не бажає проживати з нею, а хоче жити з батьком. Суд вважає, що дана згода під умовою не є допустимою, оскільки вбачається неузгодженість відповідних причинно-наслідкових та правових зв'язків, між небажанням дитини проживати в Чехії з мамою та бажання проживати з батьком, що не тягне за собою наслідків позбавлення матері батьківських прав.
Також, судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.
Крім того, суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення у справі Мамчур проти України, № 10383/09, §100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).
У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Як зазначив суд вище, відповідачка дійсно не в повній мірі виконує свої батьківські обов'язки відносно неповнолітньої доньки, однак враховуючи, що позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, суд приходить до висновку про недоцільність позбавляти відповідачку батьківських прав, однак слід попередити її про необхідність зміни свого ставлення до обов'язку по вихованню дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та покласти на орган опіки та піклування Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області контроль за виконанням відповідачкою своїх батьківських прав відносно дитини.
Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, враховуючи якнайкращі інтереси дитини, яка на час розгляду справи у суді є неповнолітньою, необхідно прийти до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Покласти на орган опіки та піклування Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області контроль за виконанням відповідачкою своїх батьківських прав та обов'язків відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо вимоги позивачки про стягнення аліментів суд зазначає наступне.
Відповідно ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу або у твердій грошовій сумі. При визначенні розміру аліментів, відповідно до ст.182 СК України, суд враховує - стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно ч.2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч.2 ст.184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Враховуючи, що відповідачка не має інших аліментних зобов'язань, але має на утриманні іншу малолітню дитину, має працездатний вік, суд вважає, що вона в змозі сплачувати аліменти, а тому виходячи з принципу справедливості та розумності, вважає за необхідне стягнути аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини її доходу щомісячно.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідачки слід стягнути судовий збір у дохід держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1-4, 19, 89, 258, 259, 264, 265, 268, 282 - 284, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_1 , Надвірнянська РДА Івано-Франківської області та Надвірнянська міська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, як органи опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.
В задоволенні позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_1 відмовити повністю.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стягнення аліментів розпочати з 21 лютого 2025 року і проводити до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211,20 гривень судового збору.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виховання доньки ОСОБА_1 .
Покласти на орган опіки та піклування Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області контроль за реалізацією відповідачкою своїх батьківських прав та виконанням обов'язків відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного судупротягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 09 липня 2025 року.
Суддя В.В. Решетов