Справа № 195/906/25
2/195/382/25
03.07.2025 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Омеко М.В., за участі секретаря судового засідання - Мартинової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Томаківського районного суду Дніпропетровської області позовну заяву Виконавчого комітету Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, -
До Томаківського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є матірю неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відомості про батька неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 записано відповідно до ч.1 ст. 135 СК України .
Відповідач разом з сином зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .
З січня 2023 року неповнолітній ОСОБА_3 постійно проживає у родині старшого брата ОСОБА_4 в АДРЕСА_2 .
За місцем проживання гр. ОСОБА_2 характеризується негативно, залишає домівку, веде бродячий спосіб життя, має прояви психічних розладів, але від лікування відмовляється, належного інтересу до виховання неповнолітнього сина ОСОБА_1 не проявляє.
З січня 2023 року самоусунулась від виконання батьківських обовязків, разом з сином не проживає. його вихованням не займається, матеріально не забезпечує, його життям та здоровям не цікавиться . З того часу з сином бачилася декілька разів, телефонувала дуже рідко.
Вихованням, лікуванням і матеріальним забезпеченням неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 займається старший брат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою : АДРЕСА_2 , разом з дружиною ОСОБА_5 та малолітніми дітьми - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як внутрішньо переміщені особи.
Неповнолітній ОСОБА_8 звернувся до органу опіки та піклування щодо розгляду питання про позбавлення батьківських прав його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по відношенню до її неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Мирівської сільської ради 12 травня 2025 року, де вважають доцільним позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по відношенню до її неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повідомлявся про розгляд справи у порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та надсилання поштовим зв'язком, за останньою відомою адресою його місця проживання, копії ухвали про відкриття провадження по справі та позовної заяви з додатками.
Таким чином, суд вважає відповідача повідомленим належним чином, відзиву на позов не надала, іншим чином не спростувала позовні вимоги та не надала суду заяви про розгляд справи за її відсутності, про що суд вважає можливим ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст.247 ЦПК України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідачів та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_1 , який був допитаний в якості свідка в судовому засіданні підтвердили що відповідач ОСОБА_2 , дійсно веде неналежний спосіб життя, не займаються належним вихованням дитини, не турбуються про забезпечення відповідного догляду за дитиною, не займаються його лікуванням. Постійно веде бродячий спосіб життя .
Неповнолітній ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив факти що викладені в позовній заяві та просить суд позбавити його матір ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до нього.
Суд, заслухавши учасників справи, вивчивши, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК Українимати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.
Згідно п. 16 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
За змістом ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17 ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року, у принципі 6 визначено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків; у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.
За змістом ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.
Судом були встановлені наступні обставини.
Відповідно до копії свідоцтва про народження, батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є наступні особи: батько - ОСОБА_11 , мати - ОСОБА_2 . Даний факт підтверджується копією свідоцтва про народження,яке видано Виконавчим комітетом Вищетарасівської ради Томаківського району Дніпропетровської області , актовий запис № 6.
Згідно Витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до характеристики ОСОБА_2 , яка надана старостою Вищетарасівського старостинського округу Сівак О. за місцем проживання гр. ОСОБА_2 характеризується негативно, залишає домівку, веде бродячий спосіб життя, має прояви психічних розладів, але від лікування відмовляється, належного інтересу до виховання неповнолітнього сина ОСОБА_1 не проявляє.
Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання сімї від 05.05.2025 року
було обстежено будинок де проживає сімя ОСОБА_2 . Будинок занедбаний, мати має психічний розлад, на декілька днів залишає домівку, веде бродячий спосіб життя, не дбає про свій побут. В звязку з тим, що жінка відмовляється лікуватися, хвороба прогресує. ОСОБА_2 повністю самоусунулась від виконання своїх батьківських обовязків стосовно неповнолітнього сина.
Відповідно до наказу Виконавчого комітету Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області № 17 від 12.05.2025 неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 тимчасово було влаштовано в родину брата ОСОБА_4 .
Рішенням ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області № 113 від 26.05.2025 року затверджено ВИСНОВОК про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 .
Згідно ВИСНОВКУ про доцільність позбавлення батьківських прав, з метою захисту прав та законних інтересів неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , орган опіки та піклування ВК Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області вважає за можливе позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1
Таким чином, аналізуючи вищенаведені докази, суд вважає, що позивач довів той факт, що відповідачі по теперішній час не піклуються про стан здоров'я, моральний, фізичний, духовний розвиток свого малолітнього сина, ніякої участі в її утриманні та вихованні не приймають, як цього вимагає ст. 150 СК України, тобто свідомо ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків, а тому у найкращих інтересах дитини для забезпечення його розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, відповідачі слід позбавити батьківських прав.
Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 165 Сімейного кодексу України визначено перелік осіб, які мають право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав. Такими особами є один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до вказаної статті Сімейного кодексу України позивач і звернувся до суду з даним позовом.
Підставою позбавлення батьківських прав, як зазначає позивач є те, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки, де б вони не перебували, зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти.
Відповідно ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, батьки або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України та за ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
У рішенні Європейського суду від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що при вирішенні справ про позбавлення батьківських прав має бути встановлено відсутність поважних причин не виконання батьками батьківських обов'язків, які б виправдовували позбавлення батьківських прав.
Таким чином, відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України, викладені обставини дають суду підставу задовольнити позов щодо позбавлення відповідачки батьківських прав.
У відповідності до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Обов'язковість батьків утримувати дітей до їх повноліття передбачена ст.51 Конституції України, де зазначено, що сім'я, дитинство, материнство охороняються державою.
Частина 1 ст. 183 СК України встановлює, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Згідно до ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Тому, суд, оцінюючи допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги про позбавлення відповідачки батьківських прав по відношенню до дитини та про стягнення аліментів на утримання дитини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 5 ст. 164 СК України, рішення суду після набрання ним законної сили необхідно надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Згідно ст.430 ч.1 п.1 ЦПК України рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Оскільки позивач був звільний від сплати судового збору, а позовні вимоги позивача судом задоволено в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір на користь Держави з відповідачів в розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 265, 268, 280, 284, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Виконавчого комітету Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області - задовольнити.
Позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по відношенню до її неповнолітнього сина: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Передати неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на розгляд органу опіки та піклування виконавчого комітету Мирівської сільської ради для подальшого його влаштування.
Стягнути з громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання її неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів їх доходів (заробітку) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення неповнолітнім повнолітнього віку, на користь органу опіки та піклування виконавчого комітету Мирівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.
Направити рішення суду про позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по відношенню до її неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - до Томаківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), після набрання ним законної сили.
Рішення про стягнення аліментів в межах платежів за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять ) гривень 20 копійок на користь держави (стягувач: Державна судова адміністрація України, отримувач коштів ГУК у м. Києві/ м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат) МФО 899998), код банку отримувача: МФО899998, номер рахунку (IBAN № UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: https://court.gov.ua/sud0442/.
Суддя: М. В. Омеко