Справа № 184/1376/25
Номер провадження 3/184/515/25
08 липня 2025 рокум. Покров
Суддя Покровського міського суду Дніпропетровської області Томаш В.І., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Відділення поліції № 3 с. Томаківка, Нікопольського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області про притягнення:
? ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,
до відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 354621, з якого вбачається, що 07.06.2025 року о 20 год. 00 хв. по вул. І.Малки, в м. Покров Дніпропетровської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом мопедом без н/з, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки за допомогою спецзасобу алкотестера «DRAGER» 6810, результат тесту 2,24% проміле тест № 1220 від 07.06.2025 року, знято на бодікамеру 798528,796627, чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст.130 КУпАП. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі ОСОБА_1 , відмовився.
За даним фактом відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 354621 від 07.06.2025 року за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 354839 від 07.06.2025 року о 20 год. 00 хв. по вул. І.Малки в м. Покров Дніпропетровської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом мопедом не маючи права керування таким видом транспортних засобів, тобто не мав посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п.2.1а ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.
З матеріалів адміністративних справ вбачається, що два правопорушення були вчинені однією особою ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Враховуючи, що дві справи розглядаються одним органом, вони підлягають об'єднанню в одне провадження.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 визнав повністю, підтвердив обставини викладені в протоколі, щиро розкаявся та просив суд суворо не карати, що до постанови про притягнення його за ч.5 ст.126 КУпАП вважає її протиправною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки поліцейський, 07.06.2025 року при винесенні постанови не дослідив обставини справи в сукупності, неправильно ідентифікував даний транспортний засіб, який є електровелосипедом і для керування ним водію не потрібно мати водійське посвідчення категорії А1, а також реєструвати даний транспортний засіб в законний термін, та як наслідок, за результатами розгляду справи виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, вказував, що згідно видаткової накладної в якій зазначені повні технічні характеристики на даний транспортний засіб опису електровелосипед марки Corso «HANDE» HD-65602 (1), акумулятор 72М/20Ah має потужність 800 Вт та максимальну швидкість 45км/год, а тому, відповідно до п.п. 1.10, 2.13 ПДР України, він не є механічним транспортним засобом, та не підлягає державній реєстрації.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, доходжу наступних висновків.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).
Тобто адміністративне правопорушення це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху».
Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, відповідно до пункту 2.9. «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність передбачена нею настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду встановлено інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція).
Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п.3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції). У розумінні вимог п.7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров'я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.
У рішенні по справі «Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Законодавство України передбачає сувору заборону водіям керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння.
Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп'яніння є загрозою для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених вище Правил дорожнього руху України не дотрималась, так як її вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у розумінні наведених вище приписів ст. ст. 245, 251-252 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами, зокрема такими:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 354621, котрий складений 07.06.2025 року о 20 год. 00 хв. у чіткій відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП та містить необхідні у ньому відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення Правил дорожнього руху України з яким ОСОБА_1 , був ознайомлений, заперечень не мав про що свідчить його підпис;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а саме технічного засобу DRAGER Alcotest-6810, номер тесту 1220, згідно котрого результат огляду особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, позитивний та становить 2,24 проміле;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.06.2025 року о 20 год. 00 хв. від проходження якого ОСОБА_1 , відмовився;
- відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівників ВП №2 с. Томаківка, Нікопольського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області, котрі здійснювали оформлення вчиненого особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який кореспондується з фактичними обставинами справи та вказує на факт порушення водієм указаних Правил дорожнього руху України. Суддя звертає увагу, що такий відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора, яким зафіксовано обставини проходження медичного огляду на місці зупинки є доказом, котрий може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху України, про що констатовано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.11.2018 року у справі № 678/991/17, адміністративне провадження № К/9901/6128/18 добровільна згода на проходження алкотестеру драгер, де ОСОБА_1 , проходить тест з результатом 2,24% проміле;
- рапортом працівника поліції, де відображені обставини вчиненого ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 2.1 а) Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі , зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Порушення вимог даного пункту Правил дорожнього руху тягне за собою адміністративну відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Повторне протягом року вчинення особою порушень, передбачених ч. 2-4 ст. 126 КУпАП тягне за собою адміністративну відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП, санкція якої передбачає накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У той же час ст. 7 КУпАП передбачено те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно зп. 1.1. Правил дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р., вони встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
У пункті 1.10 ПДР України наведені терміни, що використовуються у Правилах дорожнього руху та мають наступне значення:
- водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керування транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі;
- транспортний засіб - це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;
- механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт;
- мопед - двоколісний транспортний засіб, що має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт;
Відповідно до п. 2.13 ПДР України до транспортних засобів категорії А1 відносяться мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Отже, з порівняння понять «транспортний засіб», «механічний транспортний засіб» та «мопед» вбачається, що мопед є різновидом механічного транспортного засобу, який є двоколісним, має двигун внутрішнього згорання з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт. Отже, електровелосипед можливо прирівняти до мопеду лише за наявності у нього електродвигуна потужністю від 3 до 4 кВт.
При цьому п. 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на такі категорії, зокрема, А1- мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун із робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів чи електродвигун потужністю до 4 кВт.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач під час зупинки його інспектором керував електровелосипедом, що має потужність менше ніж 3 кВт, а саме 800 Вт.
Враховуючи відсутність визначення «електровелосипед» у ПДР суд вважає, що транспортний засіб - марки Corso «HANDE» HD-65602 з потужністю електродвигуна 800 Вт, не належить до механічних транспортних засобів (на вказаний транспортний засіб не поширюється поняття механічного транспортного засобу), а тому особа, яка ним керує, не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5ст. 126 КУпАП, оскільки адміністративну відповідальність за порушення п. 2.1 а Правил дорожнього руху може нести виключно водій механічного транспортного засобу.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008р., «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001р., «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002р., неодноразово вказує що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Слід зазначити, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у вчиненні правопорушення має доводитися в суди суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Проте, з огляду на з'ясовані судом під час судового розгляду фактичні обставини справи, викладена у відповідній графі протоколу суть адміністративного правопорушення не відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у ч. 5 ст. 125 КУпАП не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
Згідно вимог ст.ст.9,245,252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За вище викладених обставин, суддя дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 , у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.125 КУпАП, належними та допустимими доказами, а тому, згідно імперативних вимог п.1 ч.1ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 125 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Вирішуючи питання про накладення на ОСОБА_1 стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130, суд зазначає наступне.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення суд визнає щире розкаяння винного..
Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відсутні.
При визначені виду стягнення за адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП України, суддя керується правиламист.33-35 КУпАП України і враховуючи дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, та обставини скоєння правопорушення, суд накладає на ОСОБА_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, передбаченого санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП України.
Застосування до нього цього стягнення буде достатнім для його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
Як передбачено ст. 40-1 КУпАП України судовий збір упровадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.. 124, 130, 247, 284 КУпАП, суддя -
Об'єднати адміністративні матеріали за №184/1375/25 провадження 3/184/514/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст. 125 КУпАП та за №184/1376/25 провадження 3/184/515/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, в одне провадження під загальним номером 184/1376/25 провадження 3/184/515/25.
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч ) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік..
Банківські реквізити для сплати штрафу: призначення платежу: Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; Серія ЕПР1№ 354621; отримувач коштів - ГУК Дніпропетровській області /Дн-ка об/ 21081300; код отримувача- ЄДРПОУ: 37988155; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); номер рахунку- UA 758999980313020149000004001; код класифікації доходів бюджету- 21081300; «ОО» Без деталізації за відомчою ознакою.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України, судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять грн. 60 коп.).
Банківські реквізити для сплати судового збору: призначення платежу: судовий збір по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення з вказівкою прізвища, ім'я та по-батькові, отримувач коштів - ГУК у м. Києві/ м. Київ /22030106, код отримувача- (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача- Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача- UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету- 22030106.
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 125 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанову суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Покровський міський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Покровського міського суду В. І. Томаш