Справа № 183/6642/25
№ 1-кс/183/1245/25
08 липня 2025 року м. Самар
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 ,погоджене з прокурором Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному 08 травня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042350000468про дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 на посаді стрільця 1 піхотного відділення 2 піхотного взводу 3 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 29.07.2016 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.15, ч.1 ст.289 КК України до штрафу в розмірі 17000 гривень;
- 03.04.2018 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки;
- 18.07.2018 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 4 місяці. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складення покарань за цим вироком та вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.04.2018 призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяці. Звільнений 06.07.2021 з Криворізької ВК №80 Дніпропетровської області по відбуттю строку покарання;
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 ,
В обґрунтування клопотання слідчий вказує на встановленні досудовим розслідуванням обставини, а саме, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022р. на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.08.2024р. за №222, солдата ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця 1 піхотного відділення 2 піхотного взводу 3 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення.
Таким чином, солдат ОСОБА_5 в розумінні вимог ст.ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб'єктом вказаного злочину, та останньому було достеменно відомо про несення військової служби під час воєнного стану.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, солдат ОСОБА_5 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так, з метою виконання завдань за призначенням особовий склад військової частини НОМЕР_1 , в тому числі і солдат ОСОБА_5 , розташувались у місці дислокації поблизу населеного пункту Пушкарі, Новгород-Сіверського району Чернігівської області.
Реалізуючи свій злочинний намір, солдат ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією і проходячи її на посаді стрільця 1 піхотного відділення 2 піхотного взводу 3 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, отримав направлення №3062 від 14 серпня 2024 року на лікування у військову частину НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 та 16 серпня 2024 року вибув, періодично виходив на зв'язок. З 19 серпня 2024 року солдат ОСОБА_5 перестав виходити на зв'язок, на телефонні дзвінки не відповідав, підтверджуючих медичних документів до військової частини НОМЕР_1 не надав. Станом на 22 годину 00 хвилин 21 серпня 2024 року в підрозділі військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) солдат ОСОБА_5 був відсутній, чим незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, та самовільно вибув до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби та продовжував ухилятися від військової служби до 08 травня 2025 року, тобто до часу встановлення працівниками правоохоронного органу його місцезнаходження, а саме на території АДРЕСА_2 .
Таким чином, військовослужбовець військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_5 за вище викладених обставин обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, - самовільне залишення військової частини без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
Достатність доказів для підозри ОСОБА_5 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні матеріалами: показаннями свідка ОСОБА_6 , показаннями свідка ОСОБА_7 , пред'явленням для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_8 , матеріалами службового розслідування та іншими матеріалами кримінального провадження.
09 травня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному провадженні №12025042350000468, шляхом вручення повідомлення про підозру останньому у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 .
Станом на час подання цього клопотання до суду місце знаходження підозрюваного ОСОБА_5 не встановлене, останній на виклики до слідчого не з'являється, фактично підозрюваний переховується від органів досудового розслідування.
Крім того, неодноразово направлено доручення до ВКП Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області з метою встановлення місця знаходження ОСОБА_5 , а також допиту сусідів та родичів щодо відомого їм місця перебування ОСОБА_5 .
Відповідно до рапортів від ВКП Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, проведено заходи на встановлення місцезнаходження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою його місця мешкання: АДРЕСА_1 , в ході яких жодних осіб за вказаною адресою не встановлено. Крім того, здійснювався обхід сусідів, під час якого встановлено та допитано свідка ОСОБА_9 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , котра під час допиту показала, що їй відомий ОСОБА_5 , який проживає поряд із нею у квартирі АДРЕСА_5 та відомо, що він вийшов під заставу та після цього додому не повертався. Крім того, допитано матір ОСОБА_10 , котра показала, що останній раз свого сина ОСОБА_5 бачила у травні місяці та на теперішній час його місцеперебування їй невідомо, родинних зв'язків вони не підтримують.
02 липня 2025 року підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в розшук.
Окрім цього, під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_5 усвідомлює, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покарання за який, передбачено у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до десяти років, та маючи можливість вільного пересування, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що перешкоджатиме досудовому розслідуванню та судовому розгляду.
На даний момент місце знаходження підозрюваного ОСОБА_5 не встановлено, на виклики останній не з'являється, тобто підозрюваний переховуються від органів досудового розслідування.
Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які мешкають в одному населеному пункті з підозрюваним ОСОБА_5 та які ще не допитані безпосередньо судом, отже, розуміючи тяжкість покарання, яке може бути призначене, підозрюваний, перебуваючи на свободі, матиме реальну можливість незаконно впливати на свідків, та змусити їх змінити свої показання з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів, у тому числі й тяжких, останній раз був засуджений 18.07.2018р. Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 4 місяці. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складення покарань за цим вироком та вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.04.2018р. призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяці. Крім того, 17.06.2024р., 13.09.2024р., 24.04.2025р. до суду направлені відносно останнього три обвинувальні акти за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, ч. 4 ст. 185 КК України та ч. 2 ст. 190 КК України. Вказані обставини свідчать про існування ризику вчинення підозрюваним нових кримінальних правопорушень у разі перебування його на волі.
Слідчий зазначає, що підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, переховується від органів досудового розслідування, та не прибуває до правоохоронних органів за викликом, що підтверджується матеріалами кримінального провадження та свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що є обґрунтована підозра, проситьнадати дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя, дослідивши заявлене клопотання, вислухавши пояснення прокурора, надані письмові докази, вважає, що клопотання підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 189 КПК України слідчий суддя не має права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинуваченого, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що зазначені у клопотанні обставини вказують на наявність підстав для затримання підозрюваного ОСОБА_5 з метою приводу.
При вирішенні питання про затримання підозрюваного з метою приводу слідчий суддя враховує, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, обґрунтована, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_8 , матеріалами службового розслідування та іншими матеріалами кримінального провадження.
Також, вказані під час судового розгляду прокурором ризики, передбачені п.п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, дійсно наявні.
Оцінюючи вищевказані обставини, слідчий суддя також приймає до уваги у розумінні практики ЄСПЛ те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З клопотання вбачається, що 09 травня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному провадженні №12025042350000468, шляхом особистого вручення повідомлення про підозру останньому у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до рапортів від ВКП Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, за результатами розшукових заходів місцезнаходження ОСОБА_5 на даний час не встановлено. Сусідка та матір підозрюваного ОСОБА_5 показали, що їм не відомо про місцезнаходження останнього, що підтверджується протоколами допиту свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
02 липня 2025 року постановою слідчого підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в розшук.
Відповідно до ч. 4 ст. 189 КПК України суд відмовляє у наданні дозволу на затримання обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини, вказують на наявність підстав для тримання під вартою обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що: 1) обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурор довів, що ОСОБА_5 переховується від органів досудового розслідування. Зазначені у клопотанні обставини вказують на наявність підстав для його затримання з метою приводу для розгляду клопотання про тримання під вартою.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 177, 189, 190 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Надати дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області, з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4 (тел.: НОМЕР_3 ) та слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 (Дніпропетровська область, м. Самар, вул. О. Цокура, 19, тел. 097-413- 03-33).
Ухвала діє до 07 січня 2026 року включно та втрачає законну силу 08 січня 2026 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1