Справа №766/7748/25
н/п 1-кп/766/3779/25
08.07.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого(на відеоконференції) ОСОБА_5
розглянувши під час відкритого підготовчого судового засідання в режимі відеоконференції на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР 08.11.2024 року за № 42024232270000052, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією, стрільця-зенітника 1 зенітно ракетного відділення зенітно ракетного взводу військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані «матрос», раніше не судимого,-
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 114-2, ч.5 ст. 407КК України,-
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду, судовий розгляд провести за участю прокурора, обвинуваченого, захисника.
Обвинувачений та захисник проти позиції прокурора не заперечували.
Заслухавши учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до наступних висновків.
Дане кримінальне провадження підсудне Херсонському міському суду Херсонської області.
Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 4-8,10 ч. 1 або ч. 2ст. 284 КПК України, зупинення провадження, немає.
Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст. 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, порушень вимог КПК України, які б унеможливили призначення провадження до судового розгляду, не встановлено, а тому суд приходить до висновку про можливість призначити кримінальне провадження до судового розгляду.
Підстав для прийняття рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні, передбачених ч. 2ст. 27 КПК України, не встановлено.
Також під час підготовчого судового засідання захисником обвинуваченого ОСОБА_6 було подане клопотання про витребування доказів, а саме: докази того, що камера № 900 є матеріально-технічним засобом військової частини НОМЕР_1 , докази закріплення камери № 900 за військовою частиною на праві оперативного управління, докази встановлення камери за координатами “36 Т WS 26581 82480», докази того, чим підтверджується, що на моніторі із застосунком “Дельта» була відображена камера № 900, докази перебування на балансі військової частини НОМЕР_1 вказаної камери, за якою категорією обліковується камера № 900 та за яким ступенем придатності, інформацію про обліково-номерний показник згідно заводського номера, інформацію про відомості про оперативний облік та облік за первинними документами вказаної камери № 900, дані інформації про результати інвентаризації за 2024 рік щодо наявності вказаної камери на обліку у в/ч НОМЕР_1 .
Обвинувачений підтримув клопотання захисника щодо витребування вказаних доказів.
Прокурор заперечив щодо задоволення вказанного клопотання, вказуючи, що воно неконкретне, незрозуміло, що саме просить витребувати захисник та для чого. Статтєю 84 КПК України передбачено перелік джерел доказів, до яких відноситься показання, речові докази, документи, висновки експертів. Однак, захисник не вказує конкретні документи чи речові докази, яккі він просить витребувати та для чого.
Вирішуючи зазначене клопотання захисника, суд враховує наступне:
Статтєю 315 КПК України передбачено вирішення питань, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду, що здійснються під час підготовчого судового засідання, в тому числі й витребування певних речей чи документів;
Хоча питання щодо витребування речей і документів може бути предметом вирішення в стадії підготовчого судового засідання, проте слід враховувати, що за правилами ч. 3 ст. 93 КПК України сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Суд нагадує, що витребування документів є виключним заходом, який застосовується судом з метою відновлення рівноваги сторін кримінального провадження лише за наявності для того обґрунтованих підстав. Обґрунтовуючи необхідність вжиття таких заходів судом, сторона захисту має, зокрема, визначити суб'єкта, у розпорядженні якого перебувають запитувані документи, та навести достатні доводи на підтвердження цього. У свою чергу, суд, розглядаючи клопотання захисту, зобов'язаний перевірити достовірність та правильність таких доводів.
Разом з тим, з вказаного клопотання незрозуміло які саме документи чи речі просить витребувати захисник, оскільки в клопотанні зазначено перелік доказів на підтвердження певних обставин, що просить витребувати захисник.
Надання неконкретного зазначення переліку доказів , без об'єктивної неможливості визначити цей перелік в інший спосіб є ухиленням від виконання процесуального обов'язку належного обґрунтування клопотань та може призвести до невиправданого застосування судом відповідних заходів витребування, невиправданого втручання до речей і документів третіх осіб.
У свою чергу захисником не надано ані доказів підтвердження звернення його з відповідним запитом до військової частини, ані доказів того, що йому в зазначеному клопотанні було відмовлено.
Таким чином, на переконання суду, заявлене клопотання є передчасним, а також необґрунтованим, оскільки з заявленого клопотання неможливо зрозуміти, які саме речі чи документи захисник просить витребувати, яким чином витребування зазначених даних буде сприяти повноті та об'єктивності кримінального провадження, чи звертався захисник самостійно з запитом до військової частини, та що йому в зазначеному запиті було відмовлено, а також яке значення будуть мати для кримінального провадження вказані дані, з урахуванням того, що суд не надає оцінку доказам на даній стадії процесу.
Крім того, прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою строком на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися, а також тяжкістю злочинів, які інкримінується даній особі.
Захисник обвинуваченого заперечував щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначив, що ризики заявлені ним необгрунтовані та недоведені жодними доказами. Просила змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Заслухавши думки учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність продовжити тримання обвинуваченого під вартою виходячи з такого.
За матеріалами кримінального провадження ОСОБА_4 обвинувачується, у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення; переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою зміни їх показів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Також, при вирішенні питання, суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; дані про особу, який раніше не судимий; судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його стан здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочинів, які йому інкримінуються та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого у вигляді тримання під варту, на даному етапі провадження не зменшились.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Судом при вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою враховані усі наявні у розпорядженні дані про особу обвинуваченого, та, на переконання суду, в будь-якому випадку самі по собі не можуть бути визнані достатніми для висновку про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не спростовують твердження сторони обвинувачення про можливість ухилення обвинуваченого від суду, як і доводів щодо можливості впливати на свідків у даному провадженні, місце проживання яких йому достовірно відоме, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, під час надання оцінки наявності ризиків переховуватись від органу досудового розслідування та вчинити нове кримінальне правопорушення, судом також враховується, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" із урахуванням продовження строку дії на теперішній час.
Враховуючи те, що судове провадження не завершене, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, які на даний час відомі суду, суд приходить до переконання, що наведені обставини у своєму взаємозв'язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість ухилення обвинуваченого від суду, впливати на свідків у даному провадженні, місце проживання яких йому достовірно відоме, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У суду відсутні відомості які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час, втратили свою актуальність. При цьому, не вдаючись до оцінки доказів, у відповідності до положень ст. 23 та 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому суд вбачає реальним існування заявлених прокурором ризиків, які на даний час продовжують існувати, у зв'язку з чим не вбачає підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, ніж раніше обраний, оскільки інші запобіжні заходи, не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях обвинуваченого ОСОБА_4 не можуть їм запобігти.
В рамках кримінального провадження не завершено судовий розгляд, запобігти наявним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, на думку суду неможливо, а тому клопотання прокурора необхідно задовольнити та продовжити запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів без можливості внесення застави відповідно до імперативних вимог положень ч.6 ст. 176 КПК України, згідно з якими під час дії воєнного стану до особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п.5 ч.1 ст.176 КПК України - тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 314-316,176-178, 183, 193-194, 196,199 КПК України суд,-
Призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР 08.11.2024 року за № 42024232270000052, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2, ч.5 ст. 407 КК України на 18.07.2025 року о 9.00
Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати одноособово.
Повідомити прокурора, обвинуваченого, захисника про дату та місце судового засідання.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про витребування доказів та інформації з військової частини НОМЕР_1 - відмовити.
Роз'яснити учасникам провадження про їх право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження за їх письмовим клопотанням.
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Обраний відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, продовжити на 60 діб, до 05.09.2025 року включно.
Розмір застави не визначати.
В задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку дії запобіжного заходу протягом 5(п'яти)днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.
СуддяОСОБА_1