Справа №766/21780/24
н/п 1-кс/766/5042/25
20 червня 2025 року
Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Відділення поліції № 1 Херсонського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Херсонській області ОСОБА_7 про застосування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 361, ч. 4 ст. 408 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
встановила:
Слідчий у кримінальному провадженні звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з дати прийняття відповідної ухвали без визначення розміру застави.
Обґрунтування клопотання:
Слідчим відділенням Відділення поліції № 1 Херсонського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції у Херсонській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024231080001143 від 13 грудня 2024 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 361 і ч. 4 ст. 408 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється Херсонською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється в тому, що він, будучи військовослужбовцем за мобілізацією 2-ої навчальної роти НОМЕР_1 навчального батальйону НОМЕР_2 навчального центру Збройних Сил України військової частини НОМЕР_3 , у військовому званні «солдат», всупереч вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1-2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127-130, 199 і 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою назавжди ухилитись від військової служби, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та приймати участь у бойових діях, з метою назавжди ухилитися від військової служби 2 липня 2024 року самовільно залишив місце тимчасової дислокації НОМЕР_2 навчального центру Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_3 ) у АДРЕСА_1 ) і станом на теперішній час ухиляється від проходження військової служби.
1 грудня 2024 року ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого фактичного мешкання за адресою- АДРЕСА_2 ), вирішив неправомірно заволодіти грошовими коштами своєї тітки ОСОБА_8 , як особи похилого віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), шляхом скоєння декількох тотожних діянь з єдиною метою й єдиним умислом.
ОСОБА_4 , скориставшись довірою ОСОБА_8 , як своєї тітки, з метою отримання доступу до її майна, отримав її персональні дані з метою ніби-то здійснення налаштувань в онлайн-банкінг «Приват-24».
Діючи від імені ОСОБА_8 , однак без попередньої згоди та відома останньої, з метою реалізації свого єдиного прямого злочинного умислу на протиправне збагачення і маскуючи свої дійсні злочинні наміри, ОСОБА_4 за допомогою мобільного телефону ОСОБА_8 марки «Xiaomi Red 9T» приблизно о 22 год. 15 хв. 1 грудня 2024 року несанкціоновано втрутився в роботу інформаційної (автоматизованої) системи Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк», а саме: увійшов до онлайн-банкінгу «Приват-24» через особистий акаунт ОСОБА_8 як клієнтки АТ КБ «ПриватБанк» і прив'язав банківську картку ОСОБА_8 НОМЕР_4 до особистого кабінету PID № 5351189 в інтернет-казино «Slotor 777» (Товариство із обмеженою відповідальністю «Старблум Геймінг»; ЄДРПОУ - 44934847).
Внаслідок чого, ОСОБА_4 отримав можливість здійснювати транзакції у «Приват-24» від імені ОСОБА_8 на користь свого аккаунту в онлайн-казино «Slotor 777» без відома ОСОБА_8 , чим спричинив витік та порушення порядку маршрутизації інформації з банківською таємницею ОСОБА_8 . ОСОБА_4 в подальшому, у рамках реалізації свого єдиного злочинного умислу протиправного заволодіння коштами ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою свого проживання: АДРЕСА_3 , через олайн-банкінг «Приват-24» інформаційної (автоматизованої) системи АТ КБ «ПриватБанк» увійшов в обліковий запис ОСОБА_8 та здійснив переказ її коштів з рахунку № НОМЕР_4 на загальну суму 6 тис. 476 грн. на рахунок власного особистого кабінету PID №5351189 інтернет-казино «Slotor 777» (ТзОВ «Старблум Геймінг») 17 окремими транзакціями. Привласненими коштами ОСОБА_4 у подальшому розпорядився на власний розсуд.
За результатами досудового розслідування 23 травня 2025 року слідчий за погодженням з прокурором повідомив про підозру ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Як наслідок, слідчий за погодженням із прокурором 9 червня 2025 року повідомив ОСОБА_4 про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 361 і ч. 4 ст. 408 КК України.
Підозра відносно ОСОБА_4 обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні належними та допустимими доказами у їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема: протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 від 14.12.2024; протоколом додаткового допиту потерпілої ОСОБА_9 від 02.05.2025; протоколом додаткового допиту потерпілої ОСОБА_9 від 23.05.2025 із стенограмою; протоколом огляду предмета (диск) від 11.03.2025; інформацією від ТзОВ «Старблум Геймінг» від 05.05.2025; протоколом огляду документів від 14.05.2025; протоколами допитів свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 від 07.05.2025; протоколами допитів свідків: ОСОБА_13 і ОСОБА_14 від 26.05.2025; копією акта службового розслідування по відношенню ОСОБА_4 (самовільне залишення військової частини ОСОБА_4 ); копією пояснення ОСОБА_13 ; копіює пояснення ОСОБА_15 ; протоколом огляду мобільного телефону від 03.05.2025; повідомленнями про підозру ОСОБА_4 від 23.05.2025 та 09.06.2025; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 23.05.2025; протоколом слідчого експерименту із підозрюваним ОСОБА_4 від 23.05.2025;
Застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 необхідне для наступних цілей:
1) забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків;
2) запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування і суду;
3) запобігання спробам продовжити вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється;
4) запобігання спробам знищити, сховати або спотворити будь-який із документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
5) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні;
6) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Наявність вищезгаданих ризику підтверджується наступними факторами:
- безперервне ухилення підозрюваного від військової служби (з 2 липня 2024 року) в умовах воєнного покарання;
- загроза суттєвого покарання (10-15 років позбавлення волі);
- йому відомі анкетні дані осіб, які є свідками щодо дезертирства, а тому він може впливати на них, зокрема, із застосуванням зброї, з метою схиляння їх до надання неправдивих показань.
Під час обрання запобіжного заходу прошу суддю звернути увагу на наступні обставини:
1) Вагомі докази скоєння злочину (п.1 ст.178 КПК України);
2) У разі визнання його винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 , загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років (п.2 ст.178 КПК України).
3) У разі визнання скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 361 КК України, ОСОБА_4 , загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років (п.2 ст.178 КПК України).
4) У разі визнання скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 , загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років (п.2 ст.178 КПК України);
5) Вік та стан здоров'я (п.3 ст.178 КПК України)-28 років, на обліку в нарколога чи психолога не перебуває.
6) Постійне місце роботи (п.5 ст.178 КПК України)-безробітний.
7) Майновий стан (п.7 ст.178 КПК України)-безробітний.
8) Судимості (п.6 ст.178 КПК України)- відсутня.
9) Ризик продовження і повторення протиправної поведінки (п.12 ст.178 КПК України).
Кримінальне процесуальне законодавство України у рамках законності і верховенства права як загальних засад кримінального провадження відповідно до п.1-2 ч.1 ст.7, ч.2 ст.8 та ч.5 ст.9 КПК України застосовується зі урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Щоб позбавлення волі вважалось несвавільним недостатньо, щоб цей захід застосувався відповідно до законодавства держави, бо воно повинна бути необхідним у конкретних обставинах.
(п.40 Рішення ЄСПЛ у справі «Корнейкова проти України» від 19 січня 2012 року);
(п.74 Рішення ЄСПЛ у справі «Нестряк проти Словаччини» від 27 лютого 2007 року).
Аргументи щодо застосування і незастосування тримання під вартою, зокрема, ризик повторення кримінально-протиправної поведінки, не повинні формулюватись «in abstracto», а повинні підтверджуватись фактичними даними.
Дана обставина передбачена у наступних рішеннях ЄСПЛ:
- п.40 Рішення ЄСПЛ у справі «Корнейкова проти України» від 19 січня 2012 року;
- п.179 Рішення ЄСПЛ у справі «Алексанян проти Росії»;
- п.56, 59 Рішення ЄСПЛ у справі «Бєчієв проти Молдови» від 4 жовтня 2005 року.
Тримання під вартою відповідно до п. «с» ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод повинно відповідати вимозі пропорційності, яка вимагає прийняття мотивованого й аргументованого рішення.
Дана обставина зазначена у наступних рішеннях ЄСПЛ:
- п.40 Рішення ЄСПЛ у справі «Корнейкова проти України» від 19 січея 2012 року;
- п.55 Рішення ЄСПЛ у справі «Ладент проти Польщі»;
- п.86 Рішення ЄСПЛ у справі «Хаіредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року).
Ризик тиску на свідків відповідно до п.43 Рішення ЄСПЛ у справі «Яжинський проти Польщі» може бути визнано як підставу для тримання під вартою на початкових стадіях кримінального процесу.
У разі скоєння низки злочинів, зокрема, впродовж тривалого періоду часу (10 місяців) і за кілька днів до розгляду клопотання про тримання під вартою, відповідно до абз.1 п.170 Рішення ЄСПЛ у справі «Ассенов та інші проти Болгарії» від 28 жовтня 1998 року обгрунтуваними є побоювання стосовно продовження злочинної діяльності обвинуваченого.
Серйозність обвинувачення відповідно до п.40 Рішення ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії» від 12 грудня 1991 року може служити для суду підставою для прийняття рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання явній небезпеці вчинення подальших правопорушень у світлі обставин справи, та, зокрема, біографії і характеристики затриманого.
Воєнний стан відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» це особливий правовий режим, що вводиться в Україні у разі збройної агресії та передбачає надання відповідним органам державної влади, необхідних для відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод фізичних і юридичних осіб.
Метою воєнного стану відповідно до п.2 Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року є, з одного боку, забезпечення оборони України від військової агресії, з іншого боку, захист безпеки населення.
Відповідно до п.8 Рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 2 березня 2022 року слідчі судді під час розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час воєнного стану повинні враховувати, що військова агресія проти України є ризиком, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки якісно погіршує криміногенну обстановку і суттєво обмежує можливості виконання органами державної влади своїх повноважень.
Враховуючи ці обставини, передбачені ст.177-178 КПК України, стосовно доцільності більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, можу зазначити наступне:
1) Особисте зобов'язання у даному випадку буде неефективним та недостатнім запобіжним заходом, оскільки бажання уникнути тривалого реального покарання і не сприятимуть його бажанню з'являтись за викликом суду добровільно.
2) Особиста порука у даному випадку буде неефективним та недостатнім запобіжним заходом, оскільки відсутні особи, на довіру яких може розраховувати суд, та які водночас б спонукали особу з'являтись за викликом слідчого, прокурора та суду.
3) Домашній арешт у даному випадку буде неефективним та недостатнім запобіжним заходом, оскільки у пору воєнного стану підозрюваний як солдат відповідно до вимог Конституції України та Законів України «Про військову службу і військовий обов'язок»
4) Застава у даному випадку буде неефективним та недостатнім запобіжним заходом, оскільки обвинувачений як безробітний не володіє достатнім майновим станом, щоб сплатити заставу, визначену судом відповідно до п.3 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та п.3 абз.1 ч.5 ст.182 КПК України для особливо тяжкого злочину, а саме у розмірі 80-300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (242 тис. 240 грн.-908 тис. 400 грн.).
Економічним домашнім насильством відповідно до п.4, 14 ч.1 ст.1 та п.12 ч.2 ст.3 Закону України «Про запобігання і протидію домашньому насильству» є умисне позбавлення грошей тітки з боку її ж племінника.
Слідчий зауважує, що діяльність держави у сфері запобігання та протидії домашнього насильству відповідно до п.1-5 ст.4 Закону України «Про запобігання і протидію домашньому насильству» ґрунтується на наступних засадах:
- гарантування постраждалим особам права на справедливий суд та небайдуже ставлення до них;
- належна увага до кожного факту домашнього насильства;
- врахування особливих потреб жінок і дітей, як постраждалих від домашнього насильства;
- нетерпиме ставлення до будь-якого прояву домашнього насильства.
Протидія насильству щодо жінок відповідно до п.4 ст.3 та п.4 ч.2 ст.21-3 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 8 вересня 2005 року у редакції станом на 31 березня 2023 року (далі-Закон) є складовою державної політики щодо забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків і жінок, та втілюється у наданні потерпілим доступу до правосуддя.
Потерпілі від насильства жінки відповідно до п.1 ст.21-4 Закону мають право на ефективний захист у разі скоєння насильства та недопущення його повторних випадків.
Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання явній небезпеці вчинення подальших правопорушень у світлі обставин справи та, зокрема, біографії та характеристики затриманого. (п.40 Рішення ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії» від 12 грудня 1991 року).
Слідчий зауважує, що відповідно до вимог п.5 ч.1 і ч.8 ст.177 КПК України до військовослужбовців, які у пору воєнного стану підозрюються у скоєнні кримінальних правопорушень, передбаченими ст. 408 КК України, застосовується винятково найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ця норма діє із 10 вересня 2022 року на підставі підп.3 п.1 розд.1 Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо обрання запобіжного заходу до військовослужбовців, які вчинили військові злочини під час дії воєнного стану» від 16 серпня 2022 року.
Як встановлено в абз.1, 5-6 розд. 1 «Обгрунтування необхідності прийняття акту» Пояснювальної Записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо обрання запобіжного заходу до військовослужбовців, які вчинили військові злочини під час дії воєнного стану» від 3 червня 2022 року (https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/CardByRn?regNum=7431&conv=9) законодавець під час обгрунтування цього прийнятого Закону грунтовно зауважив наступне.
Нормативне регулювання у сфері здійснення кримінального провадження щодо особи і позбавлення її у зв'язку з цим свободи повинне базуватися на засадах, передбачених ст.29 і ст.64 Конституції України.
Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність, а застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є суттєвим обмеженням права на свободу.
Проте, у тій самій статті Конституції України йдеться про можливість такого обмеження за неухильного дотримання порядку і процедури такого обмеження, зокрема, в умовах воєнного стану.
Як наслідок, Верховна Рада України вважає, що не може до військовослужбовця, який вчинив військовий злочин під час дії правового режиму воєнного стану, застосовуватися будь-який інший запобіжний захід, крім як тримання під вартою, оскільки військовий злочин, вчинений військовослужбовцем під час дії правового режиму воєнного стану, свідчить про максимальний ступінь суспільно небезпечного діяння.
У свою чергу слід зазначити, що тримання під вартою у даному випадку буде ефективним та достатнім запобіжним заходом, оскільки:
1) як несудима особа підозрюється у скоєнні злочинів, за які передбачено покарання на строк від 5 до 12 років, однак існує суттєвий ризик продовження скоєння нових кримінальних правопорушень та йому повідомлено про нову підозру про скоєння кримінального правопорушення, а тому вiдпoвiднo до п.4 ч.2 ст.183 КК України до нього може бути застосоване тримання під вартою;
2) необрання йому тримання під вартою призведе до того, що він з високою долею ймовірністі знову вчинятиме ухилення від військової служби, що суперечить його обов'язкам як військовослужбовця відповідно до Конституції України та Закону України «Про військову службу і військовий обов'язок»;
Оскільки ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні кількох умисних тяжких і особливо тяжких майнових, комп'ютерних і військових кримінальних правопорушень, передбаченими ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 361 і ч. 4 ст. 408 КК України, та економічного домашнього насильства щодо своєї тітки похилого віку у формі крадіжки законодавець відповідно до ч.6 ст.177 КПК України визначив єдиним допустимим запобіжним заходом у цьому випадкові - тримання під вартою через максимально високий рівень суспільної небезпеки цього діяння.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя відповідно до абз.8 ч.4 ст.183 КК України під час постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.177-178 КК України, має право не визначити розмір застави у кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених ч. 4 ст. 408 КК України.
Враховуючи суттєві ризики, слідчий просить визначити ОСОБА_4 тримання під вартою без альтернативи внесення застави.
Доводи сторін у судовому засіданні:
Прокурор в судовому засіданні просив клопотання задовольнити за підставами, викладеними у клопотанні.
Захисники заперечили проти задоволення клопотання, виклавши їх у письмових запереченнях. Згідно вказаних заперечень сторона захисту вважає, що підозра у пред'явленому ОСОБА_4 обвинуваченні є необґрунтованою у зв'язку із наступним. Щодо пред'явленої підозри за ч. 4 ст. 408 КК України - проходив службу в учбовій частині військової частини НОМЕР_3 , яка готувала бійців для ДШВ, бажав перевестися в іншу військову частину у АДРЕСА_4 або прикордонний загін, для чого після офіційного його увільнення на 1 день 30.06.2024 поїхав у м. Миколаїв, щоб домовитися про переведення, його туди не взяли, а коли став повертатися, то сказали, що відносно нього порушено кримінальне провадження і поки він не вирішить цього питання із військовою службою правопорядку, то його нікуди брати не будуть. Таким чином, повернутися на службу самостійно у нього не вийшло. Щодо пред'явленої підозри за ч. 5 ст. 361 КК України - його рідна тітка попросила здійснити налаштування банківського мобільного додатку «Приват24», для чого надала йому самостійно всі паролі і логіни для доступу до цього додатку, він попросив у неї зняти з картки 1800 грн на свій кабінет онлайн-казино « ІНФОРМАЦІЯ_3 », вона дозволила, однак після цього картка його тітки автоматично була підв'язана до його електронного кабінету ігор «Слотор777» і подальші зняття відбувалися вже без його втручання у роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних систем, а тому єдиних умисних дій, передбачених ч. 5 ст. 361 КК України ним не вчинялися. Відповідно, виходячи із вказаних обставин, єдиного умислу на вчинення у своєї тітки крадіжки він також не мав, а тому в діях ОСОБА_4 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Щодо заявлених стороною обвинувачення ризиків. У запереченнях вказано, що його підзахисний не збирається переховуватися від суду оскільки, за весь час досудового слідства він за першим викликом з'являвся до слідчого, також достеменно знаючи, що відносно нього в суді буде розглядатися клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, добровільно з'явився до суду. Таким чином процесуальна поведінка ОСОБА_4 є належною і не свідчить про ухиляння від слідства і суду. Крім того, його підзахисний має неповнолітнього сина ОСОБА_16 , 2014 року народження, якого утримував, зареєстроване та постійне місце проживання, де проживає з мамою та братом тобто має стійкі соціальні зв'язки. За місцем проживання характеризується з позитивної сторони. Раніше до кримінальної відповідальності та за вчинення адміністративних правопорушень не притягався. Крім того, досудовим слідством в ході слідчих дій було достатньо вилучено документів, на підставі яких його підзахисному було повідомлено про підозру, досудове слідство практично завершено, в зв'язку з чим ОСОБА_4 , немає, та не мав потреби нищити, ховати або спотворити будь-які які речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки вони вже всі вилучені та находяться в матеріалах кримінальної справи. Щодо можливого впливу на свідків вказав, що допитані у справі свідки є офіцерами ЗСУ, які знаходяться в іншій області, і у ОСОБА_4 немає можливостей, засобів та будь якого бажання вчиняти на них вплив, оскільки він, по перше, знаходиться в Херсонській області, по друге, він не заперечує того що він вчинив кримінальне правопорушення у вигляді самовільного залишення військової частини, хоча сам факт залишення частини він і не заперечує. Доказів впливу на будь-яких інших свідків і яким чином буде вчинятися цей вплив стороною обвинувачення не надано. Вважає, що сторона обвинувачення формально перерахувала ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Додатково у судовому засіданні пояснив, що його підзахисним відшкодовано потерпілій завдану їй шкоду і вона не має до нього претензій матеріального характеру. Вважає, що особа підозрюваного ОСОБА_4 та вказані вище обставини свідчать, що відносно нього може бути обраний суттєвіше м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний повністю підтримав позицію своїх захисників, заперечив проти задоволення клопотання, пояснив, що постійно проживає у АДРЕСА_2 , у червні 2024 року був мобілізований, у кінці червня покинув військову частину, оскільки згідно домовленостей, він мав бути направлений у бригаду безпілотних систем по ремонту дронів, оскільки самотужки вивчив техніку і вміє її ремонтувати, а його відправили у штурмову бригаду і не давали змоги перевестися в іншу військову частину. В штурмовій бригаді перебувати не міг, оскільки має поганий зір. Після того, як він залишив військову частину, то поїхав відразу додому у с. Музиківку, з того часу постійно там перебував до того, як до нього приїхала поліція, номер телефону не змінював, відкрито переміщався по населеному пункту, ремонтував мобільні телефони, радіо, рації та зарядні пристрої військовим, проблем із законом не має і ніколи не мав. За цей час шукав військову частину, куди б його могли взяти на службу з урахуванням його стану здоров'я, у нього є медичні довідки, які підтверджують, що він має поганий зір, наразі проходить ВЛК у м. Миколаєві для подальшого проходження військової служби. На всі виклики слідчого з'являвся. Просив застосувати йому запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
У судовому засіданні, за клопотанням сторони захисту, були допитані свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_8 .
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що є матір'ю ОСОБА_4 Проживає у АДРЕСА_2 , разом із чоловіком і двома синами - ОСОБА_17 (2006 року народження). Потерпіла у справі є її рідною сестрою, проживає окремо від них. Сина охарактеризувала як хорошу людину, у них в сім'ї відносини зі всіма дуже добрі.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомила, що є рідною тіткою ОСОБА_4 зі сторони його матері, а також його хрещеною матір'ю, проживає у АДРЕСА_4 , зазначила, що перебуває зі своїм племінником у дуже добрих стосунках, частко спілкуються родинами, у поліцію заявила про крадіжку грошей із банківської картки тільки тому, що їй було невідомо про те, що це зробив її племінник, якби знала, то до поліції б ніколи не звернулася, також повідомила, що матеріальну шкоду племінник повністю їй відшкодував, претензій до нього жодних не має. Також повідомила про те, що їй відомо у чому підозрюють ОСОБА_4 , після залишення військової частини він весь час залишався у с. Музиківка, нікуди не виїжджав, ні від кого не ховався, проживав постійно у селі, допомагав людям, ремонтував техніку.
Мотивація суду:
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
2. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три років.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням Відділу поліції № 2 Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №№12024231080001143 від 13.12.2024 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 361, ч. 4 ст. 408 КК України.
Обставини кримінального правопорушення, які сталися за версією слідства, викладені у клопотанні.
На даному етапі підозра у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому правопорушень стороною обвинувачення обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, дослідженими у судовому засіданні та під час прийняття слідчим суддею процесуального рішення.
Ризиками у клопотанні зазначено, що підозрюваний може:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п.1 ч.1 ст. 177 КПК України);
- знищити, сховати або спотворити будь-який із документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п.2 ч.1 ст. 177 КПК України);
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України);
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.4 ч.1 ст. 177 КПК України);
- продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Вимоги до клопотання про застосування запобіжних заходів визначені ст.184 КПК України. Згідно вимог вказаної норми КПК України клопотання повинно містити короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа. А основну частину клопотання має містити посилання на один або кілька ризиків та виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, визначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Тобто слідчий прокурор повинні викладати фактичні обставини, які вказують на існування ризиків, і на підставі цих фактичних обставин робити висновок про наявність певного ризику, мали б статися якісь події, які б насторожили слідчого, що підозрюваний може не виконувати процесуальні обов'язки або уникати слідства.
В даному випадку нічого такого не відбувалося. Згідно змісту клопотання, то прокурор звернувся до суду тільки тому, що було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, з яким може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, формально зазначивши всі ризики, які визначені КПК України.
Прокурор, зазначивши про ризик переховуватися від органу досудового слідства, не зазначив жодної дії підозрюваного, яка б вказувала на існування намірів підозрюваного переховуватися від слідства та покинути місце свого проживання. Підозрюваний тривалий час проживає у с. Музиківка Херсонського району Херсонської області, має місце реєстрації та постійне місце проживання, офіційно не працевлаштований, має непостійні заробітки, а отже не має фінансових ресурсів для організації переховування та не вчинив жодних дій, які б свідчили про наміри переховуватися від слідства. Допитані у судовому засіданні свідки - мати та тітка підозрюваного (потерпіла у цьому кримінальному провадженні) підтвердили той факт, що ОСОБА_4 постійно перебував за місцем свого проживання, ні від кого не ховався та нікуди не тікав і не вживав заходів для зникнення з місця проживання.
Слідчий суддя, дослідивши обставини, що мають враховуватися під час застосування запобіжного заходу, встановила, що підозрюваний має сім'ю, з якою разом проживає та має добрі відносини, що свідчить про його міцні соціальні зв'язки, має постійне місце проживання, проживає на одному місці багато років, працює не офіційно (ремонтує техніку). Слідчому судді не надано жодного факту та обставини, які б свідчили про те, що підозрюваний намагався переховуватися від слідства або суду, співпрацює із працівниками поліції.
У клопотанні підставою для існування вказаного ризику зазначено те, що вказаний ризик обґрунтовується тяжкістю покарання за вчинені кримінальні правопорушення, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, а саме позбавлення волі від 5 до 12 років. Однак категорія тяжкості не може бути підставою для існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Згідно п.3 Рішення Конституційного Суду України №14-рп/2003 від 08 липня 2003 року у справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу вбачається, що тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу.
Ризик ухилення від слідства існує завжди, але в даному випадку з урахуванням особи підозрюваного, його поведінки з часу вчинення кримінального правопорушення, його сімейного стану, доходу, він є вкрай мінімальним і не є таким, щоб обґрунтовано утримувати підозрюваного під вартою.
Щодо впливу на свідків, то вказаний ризик прокурором обґрунтований переліком рішень ЄСПЛ, але в судовому засіданні даний ризик не знайшов свого підтвердження. У клопотанні прокурор не зазначив на якого конкретно свідка може впливати підозрюваний, в чому цей вплив може полягати та які наслідки це матиме для кримінального провадження. Незрозуміло з якою метою можна впливати на свідків та тиснути на них якимось чином, крім того, фактів зміни свідками показань на сьогодні слідчому судді не надано, як і фактів тиску на свідків. Якими показами свідків можна змінити факт залишення підозрюваним військової частини, коли це зафіксовано документами. Також документально підтверджено перерахування грошей. Крім того, підозрюваний визнає причетність до всіх поставлених йому в провину правопорушень.
Також, прокурором не обґрунтовано ризик продовження вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, лише дуже узагальнено зазначено, що підозрюваний «з високою долею ймовірності знову вчинятиме ухилення від військової служби, що суперечить його обов'язкам як військовослужбовця». Факт самовільного залишення підозрюваним військової частини ним не заперечується, обставини самовільного залишення військової частини також зазначено стороною захисту, відповідно до яких таке залишення відбулося не через ухилення підозрюваного від служби, а через його непереведення до іншої військової частини. Підозрюваний наразі проходить військово-лікарську комісію для подальшого проходження служби, в обґрунтування чого стороною захисту надано відповідні медичні документи. Крім того, підозрюваний раніше не судимий, не притягувався до адміністративної відповідності. Обставини життя підозрюваного не вказують на його схильність до вчинення кримінальних правопорушень.
Щодо продовження вчиняти кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, слід зазначити, що воно є завершеним, потерпіла у судовому засіданні повідомила, що ОСОБА_4 шкоду, завдану правопорушенням, відшкодовано, претензій до підозрюваного не має. Слід зазначити, що сам факт вчинення одного правопорушення при відсутності систематичних дій особи, не може свідчити про його схильність до вчинення інших правопорушень.
Зазначені прокурором ризики знищити, сховати або спотворити будь-який із документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п.2 ч.1 ст. 177 КПК України); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.4 ч.1 ст. 177 КПК України) в клопотанні взагалі необґрунтовані, а тільки процитовані із КПК України і в судовому засіданні свого підтвердження не знайшли.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що всі заявлені прокурором та зазначені у клопотанні ризики прокурор мотивував переліком рішень Європейського суду з прав людини та законодавством, що регулює воєнний стан в Україні, не мотивуючи вказані ризики відповідно до національного законодавства України, як це передбачено нормами КПК України.
На особливу увагу заслуговує твердження прокурора про вчинення підозрюваним економічного домашнього насильства шляхом крадіжки у своєї тітки.
Вказаному твердженню слідчий приділив цілу сторінку у своєму клопотанні, а прокурор у судовому засіданні наполягав на саме такому формулюванні виду крадіжки, вчиненої підозрюваним. Поняття крадіжки визначено у ч. 1 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна. Крім того, статтею 185 КК України, визначено, що крадіжка може бути вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб, може бути поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому, може бути вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою. Однак, чинне законодавство не містить поняття крадіжки як різновиду економічного насильства.
Крім того, відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Аналізуючи законодавство України, що регулює питання у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, економічне насильство у стосунках - це форма насильства, в якій один партнер контролює фінансові ресурси іншого, обмежує його можливості заробітку або управління коштами. Економічне насильство створює матеріальну залежність і підсилює контроль над жертвою. Це може включати обмеження доступу до фінансових ресурсів, контроль витрат, заборону працювати або навчатися, а також примушування до жебрацтва чи інших видів незаконної діяльності.
У судовому засіданні було встановлено, що підозрюваний і потерпіла, яка є його рідною тіткою, проживають окремо, спільним побутом не пов'язані, мають дуже добрі взаємовідносини, будь-якого виду насильства, у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», між ними ніколи не було. ОСОБА_4 вчинив дії, які були таємними для потерпілої, яка повідомила в суді про те, що якби їй було відомо про те, що гроші з картки зняті її племінником, то вона б взагалі не подавала до поліції заяву про вчинення злочину. Незрозуміло які дії вчинив підозрюваний, які б можна було кваліфікувати як «насильницькі» відносно своєї тітки.
Слідчий суддя дослідив обставини, що мають враховуватися під час застосування запобіжного заходу, і встановив, що підозрюваний має постійне місце проживання, має невеликий дохід, міцні соціальні зв'язки, співпрацює зі слідством. Підозрюваний повністю визнає свою причетність до події, однак оспорює фактичні обставини правопорушення, має захисників та вважає за необхідне доводити зазначені ним обставини, співпрацює зі слідством, добровільно прийняв участь у всіх слідчих діях за його участю. Підозрюваний працює, хоча й неофіційно, однак має заробіток на своє утримання.
І при наявності таких обставин життя підозрюваного слідчий у клопотанні, а прокурор у судовому засіданні, жодним чином не обґрунтував неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, як того вимагається частиною 1 ст.183 КПК України. У клопотанні взагалі не зазначено жодної конкретної обставини щодо підозрюваного. Стосовно неможливості застосувати підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу прокурор знову ж послався на тяжкість покарання, відсутність осіб, на довіру яких може розраховувати суд, та відсутність «достатнього майнового стану, щоб сплатити заставу». Вказаним твердженням слідчим суддею вже давалася оцінка в мотивувальній частині цієї ухвали.
Згідно практики ЄСПЛ При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших запобіжних заходів» (п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011року у справі Харченко проти України, «тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу п.29 рішення ЄСПЛ від 11.10.2010 року у справі «Хайредінова проти України».
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Слідчий суддя з урахуванням всіх встановлених обставин, зокрема обставин вчинення кримінального правопорушення та предмету кримінального правопорушення, приходить до висновку, що до підозрюваного можливо застосувати запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту за адресою його постійного місця проживання, яку він повідомив суду, за адресою: АДРЕСА_2 , з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, і вважає, що такий запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Наявність підозри та запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту вже є стримуючими факторами для належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Керуючись ст.ст.132, 177, 178, 179, 183, 184, 194, ч.2 ст.376 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити слідчому у задоволенні клопотання.
Застосувати підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши підозрюваному залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , у період часу з 20-00 години до 06-00 години.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, в провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, в провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання та номеру мобільного телефону.
Строк дії ухвали до 09 серпня 2025 року.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1