Провадження №1-кп/447/162/25
Справа №447/696/25
08.07.2025 Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаїв Львівської області у режимі відеоконференції з Державною установою «Городоцький виправний центр (№131)»матеріали кримінального провадження №12025141250000016, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.01.2025, про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв Львівської області, українця, громадянина України, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, не працевлаштованого, раніше судимого, востаннє 27.05.2024 Миколаївським районним судом Львівської області за ч. 2 ст. 389 КК України, який відбуває призначене судом покарання у ДУ «Городоцький виправний центр (№131)», який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України,
прокурор ОСОБА_4 ,
законний представник потерпілого ОСОБА_5 ,
представник потерпілого ОСОБА_6 ,
захисник ОСОБА_7 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
У період часу з початку серпня 2024 року по 28.08.2024, перебуваючи у житловому будинку по АДРЕСА_2 , діючи умисно, за попередньою змовою із своєю співмешканкою ОСОБА_8 , винуватість якої встановлена вироком Миколаївсього районного суду Львівської області від 23.01.2025 у справі №447/91/25, який набрав законної сили 25.02.2025, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1192 від 02.02.2000 «Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії закладу охорони здоров?я потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею» здійснює догляд за своїм рідним братом по маминій лінії ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особою з інвалідністю II групи, що потребує постійного стороннього догляду внаслідок психічного розладу, в порушення вимог ст. 3, 29, 33 Конституції України, чинних міжнародних договорів, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна людина має право на свободу, особисту недоторканість, свободу пересування, з метою полегшення свого побуту, самоусунення ОСОБА_8 від виконання обов?язків щодо постійного стороннього догляду за хворим ОСОБА_9 , який згідно з висновком судово-психіатричної експертизи Львівської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України» №1486 від 24.10.2024 страждає психічним розладом у формі розумової відсталості в ступені помірно вираженої дебільності, відповідно до індивідуально-психологічних особливостей не може чинити опору, з тим, щоб останній не виходив за межі житлового будинку, за допомогою металевого ланцюга, який заздалегідь діючи спільно із ОСОБА_8 приєднав до ліжка у кімнаті, у нічний час прив?язували ОСОБА_9 за ногу до ніжки ліжка у кімнаті, кінці якого замикали за допомогою металевого навісного замка на ключ.
Внаслідок вищевказаних неправомірних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_8 хворий ОСОБА_9 був позбавлений можливості за своєю волею обирати вільне місце знаходження, пересування, належно харчуватися та справляти свої фізіологічні потреби, що призвело до заподіяння потерпілому фізичних страждань, приниження честі, гідності, та у подальшому потрапляння його на стаціонарне лікування до КНП «Стрийська міська об?єднана лікарня».
Таким чином, ОСОБА_3 незаконно позбавив волі людину, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 146 КК України.
Обвинувачений у судовому засіданні вину у вчиненому повністю визнав, повідомив, що суть обвинувачення йому зрозуміла, відмовився давати суду показання.
Враховуючи те, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися, а саме: протоколу огляду місця події від 28.08.2024; протоколів допитів свідків: ОСОБА_10 від 28.08.2024, ОСОБА_11 від 28.08.2024, ОСОБА_12 від 28.08.2024, ОСОБА_13 від 28.08.2024, ОСОБА_14 від 03.09.2024, ОСОБА_10 від 30.08.2024, ОСОБА_15 від 24.09.2024, ОСОБА_8 від 04.09.2024, ОСОБА_3 від 04.09.2024, ОСОБА_8 від 29.10.2024, ОСОБА_12 від 30.10.2024; протоколу допиту потерпілого ОСОБА_9 від 28.08.2024; протоколу допиту підозрюваної ОСОБА_8 від 29.10.2024; протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_3 від 04.03.2025; протоколу проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_12 від 30.10.2024; протоколу проведення слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_3 від 04.03.2025; протоколу повернення тимчасово вилученого майна від 30.10.2024, допиту свідків та дослідження висновків експерта та речових доказів.
У судовому засіданні були досліджені документи, а саме: постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 28.08.2024; копія вироку Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/91/25 від 23.01.2025, який набрав законної сили 25.02.2025, відповідно до якого вирішено питання долі речового доказу.
Крім цього, у судовому засіданні були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого: вимога про судимість обвинуваченого, відповідно до якої ОСОБА_3 є раніше неодноразово судимим; довідки, видані КНП «Миколаївська міська лікарня» Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, згідно яких ОСОБА_3 на «Д» обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; довідка про склад сім'ї, видану 05.02.2025 виконавчим комітетом Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області; інформація щодо місця проживання обвинуваченого, надана старостою Тернопільського старостинського округу; характеристика, видану 04.02.2025 старостою Тернопільського старостинського округу, згідно з якою обвинувачений характеризується негативно; копія вироку Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/2083/20 від 19.11.2020, який набрав законної сили 22.12.2020, відповідно до якого ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначено покарання у виді 150 годин громадських робіт; копія вироку Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/2632/21 від 21.10.2021, який набрав законної сили 23.11.2021, відповідно до якого ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, остаточно призначено покарання у виді 220 годин громадських робіт; копія вироку Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/437/23 від 01.03.2023, який набрав законної сили 01.04.2023, відповідно до якого ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, на підставі ст. 71 КК України, остаточно призначено покарання у виді 2 місяці 15 днів арешту; копія вироку Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/49/24 від 17.01.2024, який набрав законної сили 19.02.2024, відповідно до якого ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначено покарання у виді 200 годин громадських робіт; копія вироку Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/1441/24 від 27.05.2024, який набрав законної сили 27.06.2024, відповідно до якого ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та призначено покарання у виді одного року обмеження волі, на підставі ст. 71, 72 КК України, ОСОБА_3 призначено покарання у виді 1 року 1 дня обмеження волі; відповідь на запит з Стрийського РВ №1 філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області про те, що ОСОБА_3 17.09.2024 знятий з обліку Стрийського РВ №1 філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області на підставі повідомлення з ДУ «Городоцький виправний центр №131» про прибуття ОСОБА_3 для відбування покарання.
Враховуючи викладене, суд, дослідивши письмові докази та матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю і його дії вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 146 КК України - незаконне позбавлення волі людини, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, здійснюване протягом тривалого часу.
При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що обвинувачений вчинив нетяжкий злочин, вчинив кримінальне правопорушення проти волі, честі та гідності особи, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, його кримінально-протиправна поведінка свідчить про небажання виправлення. Суд враховує вік обвинуваченого, його сімейний стан, те, що ОСОБА_3 неодружений, на утриманні будь-яких осіб не має, ніде не працевлаштований, наявність обставин, які пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також враховує обставину, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо особи, яка страждає на психічний розлад.
На підставі п. 2 ч. 4 ст. 314-1 КПК України, досудова доповідь не складалася, оскільки ОСОБА_3 відбуває покарання, призначене вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 27.05.2024 у справі №447/1441/24 від 27.05.2024, який набрав законної сили 27.06.2024, відповідно до якого ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та призначено покарання у виді одного року обмеження волі, на підставі ст. 71, 72 КК України, ОСОБА_3 призначено покарання у виді 1 року 1 дня обмеження волі.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_3 слід визнати винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та призначити покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України у виді обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання шляхом часткового складання покарання за цим вироком та невідбутої частини покарання призначеного йому за вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 27.05.2024.
Відповідно до постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання кримінального провадження від 28.08.2024, металевий ланцюг з навісним замком та болт із гайкою, вилучені під час огляду місця події 28.08.2024 - визнано речовим доказом та передано на відповідальне зберігання уповноваженій службовій особі.
Вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 23.01.2025 у справі №447/91/25 доля вказаного речового доказу вирішена.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Судових витрат не понесено.
Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання шляхом часткового складання покарання за цим вироком та невідбутої частини покарання призначеного йому за вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 27.05.2024 у виді 1 (одного) року 4 (чотирьох) місяців обмеження волі.
Строк відбування покарання рахувати з дня набрання цим вироком законної сили, зарахувавши до нього строк покарання відбутого за вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 27.05.2024.
Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1