Справа №: 953/5174/25 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-сс/818/840/25 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: арешт майна
08 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , без участі прокурора, без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме власника майна та його представника, належним чином повідомлених про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 29 05 2025 року,-
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною ухвалою слідчого судді клопотання прокурора про арешт майна задоволено та накладено арешт на автомобіль «RENAULT MASTER» р.н. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 який перебуває у власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони його ремонтування, користування, розпорядження та відчуження.
Визначено місцем зберігання майна, на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 107.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись зі вказаним рішенням, представник власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно автомобіль «RENAULT MASTER» р.н. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 .
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час ДТП зіткнення із автомобілями не відбулося, а тому відсутня необхідність проводити будь-які автотехнічні експертизи з автомобілем «RENAULT MASTER» р.н. НОМЕР_1 .
Апелянт вважає, що прокурором не звернуто увагу, що автомобіль «RENAULT MASTER» р.н. НОМЕР_1 знаходився у вільному користуванні та розпорядженні ОСОБА_7 більше 3 місяців, а тому і втрачається необхідність накладення арешту на дане майно із припущень щодо можливості ОСОБА_7 перешкоджати здійснювати заходити відчуження майна.
Крім того, адвокат ОСОБА_6 вважає, що подане клопотання про арешт майна суперечить вимогам ст.171, 173 КПК України.
Додатково було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 29 05 2025 року.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судове засідання суду апеляційної інстанції прокурор, власник майна ОСОБА_7 та його представник ОСОБА_8 не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду справи.
Від сторони захисту надійшла заява про розгляд справи без участі власника майна та його представника.
Беручи до уваги вищевказане, а також враховуючи вимоги ч.4 ст.405, ч.2 ст.422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності прокурора, власника майна та його представника, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
З метою необмеження доступу до правосуддя колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання адвоката ОСОБА_6 про поновлення строків на апеляційне оскарження ухвали Київського районного суду м.Харкова та вважати пропущений строк таким який пропущений із поважних причин.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2025 року до Київського районного суду м.Харкова надійшло клопотання прокурора, направлене поштою 26.05.2025 про накладення арешту на автомобіль «RENAULT MASTER» р.н. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 який перебуває у власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони його ремонтування, користування, розпорядження та відчуження.
В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеному 13.03.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №2025221130000431 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що 18.02.2025 о 17:29 на перехресті вул. Шевченко та вул. Пляжний міст, автомобіль «РЕНО МАСТЕР» р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 здійснюючи розворот не надав перевагу в русі автомобілю HYUNDAI TUCSON р.н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній скоїв наїзд на перешкоду у вигляді дерева.
Водій автомобіля «РЕНО МАСТЕР» р.н. НОМЕР_1 встановлений як ОСОБА_7 в ході досудового розслідування з місця ДТП зник.Внаслідок ДТП до ХМКЛШМНД ім. О.І. пасажира автомобіля HYUNDAI TUCSON, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доставлено до лікарні з тілесними ушкодженнями.
В ході досудового розслідування місцезнаходження автомобіля «RENAULT MASTER» р.н. НОМЕР_1 та ОСОБА_7 було невідоме, у зв'язку з тим, що останній переховувався від органів досудового розслідування, а також переховував вказаний автомобіль.З метою всебічного та неупередженого розслідування відомості про оголошення транспортного засобу у розшук були внесені до АІПС «Гарпун» ( ІКС ІПНП).
25.05.2025 року автомобіль «RENAULT MASTER» р.н. НОМЕР_1 був зупинений на блок пості Чугуївського району співробітниками поліції та сповіщена СОГ .
25.05.2024 о 13:10 год. старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_11 , автомобіль «RENAULT MASTER» р.н. НОМЕР_1 був вилучений та поміщений на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 106.
Відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 29.06.2023 автомобіль «RENAULT MASTER» р.н. НОМЕР_1 , ватажний, рік випуску 2019 , колір - білий, vin: НОМЕР_2 , номер кузову НОМЕР_2 , тип кузову - фургон, об'єм двигуна 2299, на праві власності належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Автомобіль «RENAULT MASTER» р.н. НОМЕР_1 відповідно до ст. 98 КПК України, може бути речовим доказом у зазначеному кримінальному провадженні, тобто знаряддям вчинення кримінального правопорушення, що зберіг на собі його сліди та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.Таким чином, з метою зберігання речових доказів відповідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України виникла необхідність у арешті автомобіля «RENAULT MASTER» р.н. НОМЕР_1 .
Крім того, вказаний транспортний засіб необхідний для проведення автотехнічної експертизи (технічного стану).
Прокурор, посилаючись на вимоги ст. 98, 170 КПК України, з метою забезпечення збереження речового доказу, просив накласти арешт на вказане майно.
Прокурор до судового засідання не з'явився, до суду надав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, просив задовольнити клопотання.
Власник майна, його представник в судовому засіданні суду першої інстанції проти задоволення клопотання про арешт автомобіля заперечували, пояснюючи наявні на автомобілі пошкодження, як не пов'язані з ДТП, а внаслідок зносу, також посилалися на відсутність врученої підозри ОСОБА_7 та безпідставність клопотання.
Задовольняючи клопотання прокурора слідчий суддя дійшов висновку, що прокурор довів наявність достатніх підстав вважати, що автомобіль «RENAULT MASTER» р.н. НОМЕР_1 може містити на собі сліди кримінального правопорушення або інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 статті 170 КПК України регламентовано, що у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані, лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Абзацом 2 частини 10 статті 170 КПК України встановлено, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що у слідчого судді були достатні підстави вважати, що вищевказане майно може відповідати критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод регламентовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна ОСОБА_7 для можливого використання як доказів у кримінальному провадженні №12025221130000431 від 13.03.2025.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, особою, яка є власником майна, ОСОБА_7 не надано та колегією суддів не встановлено.
Метою накладення арешту у поданому клопотанні орган досудового розслідування зазначив забезпечення збереження речових доказів, як це передбачено п.1 ч.2 ст.170 КПК України.
Як регламентовано статтею 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст.170-174 КПК України, а згідно з ч.2, 3 ст.170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним ч.1 ст.98 КПК України.
Отже, з огляду на положення ч.2, 3 ст.170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому колегія суддів наголошує, що вказаний захід є тимчасовим, а тому у подальшому його власник чи володілець має право звернутися із клопотанням про скасування даного арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно з положеннями ст.174 КПК України.
Колегія суддів погоджується із думкою слідчого судді, що незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, зокрема псуванню, зникненню, знищенню, передачі майна, яке є речовим доказом, тобто зберегло на собі сліди вчинення злочину та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Доводи сторони захисту щодо того, що під час ДТП зіткнення із автомобілями не відбулося, а тому відсутня необхідність проводити будь-які автотехнічні експертизи з автомобілем «RENAULT MASTER» р.н. НОМЕР_1 та автомобіль «RENAULT MASTER» р.н. НОМЕР_1 знаходився у вільному користуванні та розпорядженні ОСОБА_7 більше 3 місяців, а тому і втрачається необхідність накладення арешту на дане майно із припущень щодо можливості ОСОБА_7 перешкоджати здійснювати заходити відчуження майна, суд вбачає безпідставними, адже ОСОБА_7 протягом досудового слідства може знищити, спотворити, продати автомобіль «RENAULT MASTER» р.н. НОМЕР_1 з метою перешкоджання слідству та досягнення істини по справі.
Доводи сторони захисту щодо порушення прокурором вимог чинного КПК України також не заходять свого підтвердження у матеріалах справи, адже 25 05 2025 року був складений протокол огляду та затримання транспорту, а 28.05.2025 року до Київського районного суду м.Харкова надійшло клопотання прокурора, направлене поштою 26.05.2025 про накладення арешту на автомобіль «RENAULT MASTER» р.н. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 який перебуває у власності ОСОБА_7 .
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає в діях прокурора порушення вимог ст.171 КПК України, а саме прокурором було дотримано виконання вимог щодо строку подання даного клопотання про арешт майна до суду.
Колегія суддів констатує, що всі інші доводи апеляційної скарги також не знайшли свого підтвердження та не спростовують висновків слідчого судді щодо необхідності накладення арешту на зазначене апелянтом майно, а ґрунтуються лише на суб'єктивних оціночних судженнях з ігноруванням об'єктивних відомостей.
Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги власника майна стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними і не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, ст.ст. 170-175, ст.ст. 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання адвоката ОСОБА_6 про поновлення йому строку на апеляційне оскарження ухвали Київського районного суду м.Харкова від 29.06.2025, - задовольнити, поновивши вказаний строк як пропущений із поважних причин.
Ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 29.06.2025 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025221130000431 від 13.03.2025 за ч.1 ст.286 КК України, а саме про накладення арешту на автомобіль марки «RENAULT MASTER», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який перебуває у власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Судді:
____________ ____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4