Справа № 182/3650/25
Провадження № 4-с/0182/25/2025
Іменем України
01.07.2025 року м. Нікополь
Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька -Шаховал І.О., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) -
В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, в порядку ст.447 ЦПК України, надійшли матеріали скарги ОСОБА_1 .
Як вбачається з заявлених вимог, ОСОБА_1 найменує себе як скаржник та просить суд зобов'язати Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) вчинити дії щодо зняття (скасування) арешту з належного йому майна, який був накладений в рамках ВП № 52553011 та ВП № 59462219 та вчинити дії щодо виключення відомостей відносно нього з Єдиного реєстру боржників.
Суддя, розглянувши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно положень ч.2 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Відповідно до ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно або про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника, арешт з такого майна знімається, згідно з постановою виконавця, не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини передбачені ч.2, 4 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження», а в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Однак, ОСОБА_1 , всупереч вимогам закону, звернувся до суду зі скаргою, що суперечить як вимогам чинного законодавства, так і безпосередньо заявленим вимогам, викладеним у скарзі.
Так, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Зміст цієї статті полягає, серед іншого, в тому, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
При цьому, суддя роз'яснює ОСОБА_1 , що право на звернення до суду не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. За таких обставин, кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна дотримуватись порядку (рішення «Голдер проти Великої Британії» від 21.12.1975 року).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку, що скаржником не вірно обрано спосіб захисту порушеного права, підстави для відкриття провадження відсутні, а тому скаргу слід повернути та роз'яснити право ОСОБА_1 на звернення до суду за захистом порушеного, на його думку, в порядку позовного провадження.
Керуючись ст.447 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження України», суддя -
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - повернути скаржнику.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал