Справа № 204/1243/25
Провадження № 3/204/560/25
24 лютого 2025 року суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Василенко В.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №2226314 від 21 січня 2025 року, 21 січня 2025 року приблизно о 03 год. 06 хв. в м. Дніпро, вул. Алли Горської, буд. 80, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Megane Scenic, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння обличчя) від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що він перебував вдома, був випивши. Йому зателефонував друг ОСОБА_2 , попросив забрати його з вокзалу. Оскільки він перебував в стані алкогольного сп'яніння, то він попросив дружину, щоб вона відвезла його на вокзал, забрати друга. Коли вони від'їхали неподалік від дому, у них з дружиною виникла сварка і дружина покинула його в машині і пішла додому пішки. Він залишився біля автомобіля, а потім приїхала поліція.
Захисником ОСОБА_1 - адвокатом Логвіновим С.С. подано клопотання, яке він підтримав в судовому засіданні, про закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що сама по собі відмова водія від проходження медичного огляду без підтвердження тієї обставини, що водій керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції, не тягне за собою відповідальність за ст.130 КУпАП.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що є дружиною ОСОБА_1 21 січня 2025 року вона з чоловіком перебувала вдома, чоловік був в стані алкогольного сп'яніння. Близько 2 години ночі чоловік попросив поїхати з ним на вокзал, бо приїхав друг. Вона сіла за кермо, і в'їхала в бордюр. В них з чоловіком виникла сварка, вона кинула машину і пішла додому. Десь о 3 годині ночі їх зателефонували та сказали, щоб вона забрала чоловіка, однак не представились. О 5 годині ранку вона зателефонувала дядьку, щоб він за нею заїхав і поїхали забрати чоловіка.
Свідок ОСОБА_2 пояснив, що він є другом ОСОБА_1 21 січня 2025 року він повертався потягом з Харкова. Час прибуття потягу був після 12 години ночі. Він зателефонував ОСОБА_1 та домовився, щоб той забрав його з вокзалу. Коли почав набирати ОСОБА_1 вже після 12 ночі, почув, що він був нетверезий, однак пообіцяв, що приїде з дружиною. Однак, так і не приїхав за ним.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та свідка, доводи захисника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються також інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
У якості доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №226314 від 21.01.2025 року; рапорт інспектора УПП в Дніпропетровській області; письмові пояснення свідка - ОСОБА_4 ; екзаменаційна картка водія; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість від 21.01.2025; диск з записами з боді-камери поліцейського.
Аналізуючи надані докази, приходжу до наступного.
В розумінні правової позиції висловленої у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 року №489/4827/16а вбачається, що свідчення службової особи - інспектора патрульної поліції не можуть вважатись об'єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху, тому і вказаний рапорт працівника поліції не можна вважати доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються також інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Матеріали справи містять відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, який досліджено судом в судовому засіданні, однак даний відеозапис не може бути доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки на ньому відсутня фіксація обставин зупинки автомобіля, не зафіксовано, що ОСОБА_1 керував автомобілем, тобто не зафіксовано, що автомобіль під керуванням водія ОСОБА_1 знаходився у русі з працюючим двигуном. Згідно наданого відеозапису його розпочато, коли автомобіль стояв у нерухомому стані, ОСОБА_1 знаходився на відстані від нього.
Оцінюючи письмові пояснення свідка ОСОБА_4 , суд дійшов наступного.
Відповідно письмових пояснень свідка ОСОБА_4 , 21 січня 2025 року приблизно о 03:06 год. він гуляв з собакою по вул. Алли Горської, неподалік від будинку 80. У дворі він почув, як розганялась машина, та в щось вдарилась, та побачив транспортний засіб з увімкненим двигуном з д.н.з. НОМЕР_1 , почав йти до вказаного автомобіля та побачив, як з автомобіля почав виходити чоловік, який був одягнений у синю куртку, сині джинси та чорні кросівки, приблизно 40-45 років. У нього була нестійка хода та було чутно запах алкоголю. Одразу під'їхав екіпаж патрульної поліції, та я повідомив про дану подію. Факт руху транспортного засобу він бачив між домами та було видно, що у транспортному засобі був тільки водій, авто було не тоноване та гарно оглядалось.
Однак вказані пояснення свідка не можуть бути прийняті судом, як доказ керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, адже як зафіксовано на відеозаписі з бодікамер працівників поліції, вказаний свідок викладає свої пояснення повністю під диктовку працівників поліції.
Таким чином, жодного належного та допустимого доказу керування автомобілем ОСОБА_1 не надано.
Відповідно до ст. 245 КУпАП під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Вимогами ст. ст. 278, 280 КУпАП встановлено, що при підготовці до розгляду справи суд вирішує, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, а при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні тощо.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.
При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
Таким чином, суд доходить висновку про недоведеність матеріалами справи об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що вказує на відсутність в його діях складу даного адміністративного правопорушення, оскільки відповідності до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, приходжу до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст.ст.247, 251, 266, 283, 284 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративних правопорушень.
Скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя В.А. Василенко