02 липня 2025 рокуСправа №160/8688/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
24.03.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), у якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в обчисленні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років із урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 23.09.2024 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020-2022 роки, враховуючи раніше виплачені суми пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивача зазначила, що у неї є право на перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до приписів Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто із застосуванням показника середньої заробітної плати в України, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки, а тому дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в обчисленні пенсії за вислугу років із урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки є незаконним та необґрунтованим та прийнятим всупереч положенням чинного законодавства.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/8688/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 28.03.2025 відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Адміністративний позов з додатками та копія ухвали від 28.03.2025 отримані відповідачем в системі «Електронний суд» 24.03.2025 та 29.03.2025 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 7 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідачем, на виконання ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 .
Позивачем зазначено в позовній заяві, відповідачем не спростовано, що з 22.05.2012 по 08.09.2021 позивач отримувала пенсію по інвалідності; з 09.09.2021 по 05.07.2023 позивач отримувала пенсію в разі втрати годувальника.
Пенсії були призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
06.07.2023 ОСОБА_1 на підставі її заяви призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
Під час розрахунку розміру пенсії позивача пенсійним органом застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2014-2016 роки.
19.02.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питання перерахунку пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.03.2025 за №11744-6660/П-01/8-0400/25 повідомлено, що застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки у розмірі 12236,71 грн при переведенні з пенсії по втраті годувальника на пенсію за вислугу років, законні підстави відсутні.
Вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулась з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд виходить з наступного.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 51 Закону №1788-XII визначено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Частиною 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск: К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 цього Закону, встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз зазначених норм вказує на те, що ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії може бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України №1058-IV. Однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Первинно позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж ті, що визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення».
За призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» позивач звернулась вперше.
Відтак, суд вважає неправомірним застосування відповідачем ч. 3 ст. 45 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №876/5312/17, якщо особа отримувала пенсію за іншим Законом, показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №639/2751/17 та від 18.01.2019 у справі №577/5237/16-а.
При цьому, суд зазначає, що визначення безпосередньо розміру суми середньої заробітної плати позивача (доходу) в Україні за 2020-2022 роки під час призначення пенсії належить до дискреційних повноважень пенсійного органу та не є спірним питанням під час розгляду даної справи.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивач має право на перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», саме із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки.
Відтак, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в обчисленні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років із урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки є протиправними.
Як наслідок, суд задовольняє позовну вимогу про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 23.09.2024 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020-2022 роки, враховуючи раніше виплачені суми пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 23.03.2025, наявною в матеріалах справи.
Проте суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, при зверненні до суду позивачу необхідно було сплатити суму судового збору із застосування понижуючого коефіцієнту, що складає суму 968,96 грн. Таким чином має місце сплата судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом на суму 242,24 грн, яка не підлягає стягненню з відповідача та може бути повернута в порядку, встановленому ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, судовий збір у сумі 968,96 грн (із застосування понижуючого коефіцієнту 0,8) підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в обчисленні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років із урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 23.09.2024 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020-2022 роки, враховуючи раніше виплачені суми пенсії.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський