04 липня 2025 рокуСправа №160/1083/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тулянцевої І.В.,
розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якій позивач з урахування уточненої позовної заяви від 28.01.2025 року просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 07.01.2025 року №046350017922 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 2 ОСОБА_2 , згідно рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року № 1/-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального та пільгового стажу роботи ОСОБА_2 , який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 наступні періоди роботи у ДВАТ «Шахта Західно - Донбаська» 03.06.2003 - 31.12.2012 - переведена опрокидчиком 3 розряда (мовою оригіналу), 01.01.2013- 01.10.2017-переведена опрокидчиком 3 розряда в ПСП «Шахтоуправление «Терновское» ПАО «ДТЭК Павлоградуголь» (мовою оригіналу), 03.11.2017 - 27.03.2024 - переведена стовбуровою поверхні 3 розряду;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до заяви про призначення пенсії від 02.01.2025 року згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-п/2020.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що 02.01.2025 року позивач по досягненню 52 років звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV. 07.01.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області рішенням №046350017922 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах зазначивши про те, що страховий стаж становить 32 роки 10 місяців 14 днів та до пільгового стажу не зараховано наступні періоди згідно довідки №973 від 25.11.2024 року з 03.06.2003 по 02.08.2016, оскільки вказано посилання на Постанову КМУ №36 від 16.01.2003, позиція 2010100а-16249, яка не значиться в цій Постанові № 36; з 03.08.2016 по 01.10.2017, оскільки зазначена професія «перекидальник поверхні виробничої дільниці шахтного транспорту», а в переліку професій за позицією 2010100a-16249 зазначено - «перекидачі»; з 03.11.2017 по 27.03.2024, оскільки зазначена професія «стовбурова поверхні виробничої дільниці шахтного транспорту», не відповідає професіям, які вказані в Постанові КМУ від 24.06.2016 №461 - «стовбурові (підземні), зайняті на поверхні шахт». Позивач вважає вказане рішення протиправним з огляду на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а отже вона має право на зарахування вищезазначених періодів роботи до пільгового стажу роботи за Списком №2, а також про те, що пільговий стаж у вищезазначений період підтверджено довідкою від №973 від 25.11.2024 року в якій зазначено періоди, протягом яких вона виконувала роботи, передбачені Списком №2. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача-2, тому звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 21 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання ухвали суду від 21.01.2025 року на адресу суду від позивача, 28.01.2025 року надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 04 лютого 2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано позивачем та представниками відповідачів-1 та 2 - 07.02.2025 року, про що в матеріалах справи містяться довідки про доставку електронних листів.
17 лютого 2025 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву, в якому відповідач-1 пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що 02.01.2025 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07.01.2025 року №046350017922 відмовлено у призначенні за віком на пільгових умовах. На час звернення за призначенням пенсії 02.01.2025 позивач досягла повних 52 роки. Відповідно до розрахунку стажу (Форма РС-право) страховий стаж роботи складає 32 років 10 місяців 14 днів, пільговий стаж за Списком №2 відсутній, що унеможливлює призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону №1058. До пільгового стажу не зараховано період з 03.06.2003 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 01.10.2017, з 03.11.2017 по 27.03.2024. Відповідно до довідки про підтвердження пільгового трудового стажу № 973 від 25.11.2024, виданою ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля», позивач працювала з 03.06.2003 по 02.08.2016 за професією, посадою - перекидальник поверхні виробничої дільниці шахтного транспорту. В довідці є посилання на те, що дана професія відноситься до Списку 2, відповідно до Постанови КМУ №36 від 16.01.2003, а саме позиція 20101003-16249. Дана позиція передбачена не постановою КМУ № 36 від 16.01.2003, а постановою КМУ №162 від 11.03.1994. Таким чином, відсутні підстави для зарахування до спеціального стажу період з 03.06.2003 по 02.08.2016. Не зараховано до пільгового стажу період з 03.08.2016 по 01.10.2017, оскільки зазначена професія "перекидальник поверхні виробничої дільниці шахтного транспорту" відсутня в переліку професій за позицією 2010100a-16249, зазначено - "перекидачі". Також відповідно до вищезазначеної довідки позивач працювала з 03.11.2017 по 27.03.2024 - "стовбурова поверхні виробничої дільниці шахтного транспорту». Відповідно до постанови КМУ від 24.06.2016 №461 вказано - "стовбурові (підземні), зайняті на поверхні шахт". Таким чином позивачу не зараховано до пільгового стажу період роботи з 03.11.2017 по 27.03.2024. Отже, відсутні підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до заяви про призначення пенсії від 02.01.2025 року згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-Х11, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII. з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-п/2020.
25 лютого 2025 року засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на позовну заяву, в якому відповідач-2 пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач звернулася за допомогою веб - порталу електронних послуг Пенсійного фонду України з заявою № 15 від 02.01.2025 про призначення пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надавши пакет документів. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було прийнято рішення від 07.01.2025 №046350017922 було відмовлено в призначенні пенсії. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 (Список № 2), право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Вік позивача на день звернення- 52 роки. Страховий стаж становить 32 роки 10 місяців 14 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. До пільгового стажу не зараховано періоди: з 03.06.2003 по 02.08.2016 за доданою довідкою № 973 від 25.11.2024, виданою ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля», оскільки вказано посилання на Постанову КМУ №36 від 16.01.2003, позиція 2010100а-16249, яка не значиться цій Постанові № 36; з 03.08.2016 по 01.10.2017, оскільки зазначена професія "перекидальник поверхні виробничої дільниці шахтного транспорту", а в переліку професій за позицією 2010100a-16249 зазначено "перекидачі"; з 03.11.2017 по 27.03.2024, оскільки зазначена професія "стовбурова поверхні виробничої дільниці шахтного транспорту", не відповідає професіям, які вказані в Постанові КМУ від 24.06.2016 № 461 - "стовбурові (підземні), зайняті на поверхні шахт". Отже, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній необхідний пільговий стаж.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.01.2025 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року.
У зв'язку з впровадженням екстериторіальності її заяву було направлено для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та розглянуто ним.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №046350017922 від 07.01.2025 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року.
Рішення мотивоване тим, що згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Список № 2), право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Вік заявниці - 52 роки. Страховий стаж особи становить 32 роки 10 місяців 14 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. До пільгового стажу не зараховано періоди: з 03.06.2003 по 02.08.2016 за доданою довідкою № 973 від 25.11.2024, виданою ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля», оскільки вказано посилання на Постанову КМУ №36 від 16.01.2003, позиція 2010100а-16249, яка не значиться цій Постанові № 36; з 03.08.2016 по 01.10.2017. оскільки зазначена професія "перекидальник поверхні виробничої дільниці шахтного транспорту", а в переліку професій за позицією 2010100a-16249 зазначено "перекидачі"; з 03.11.2017 по 27.03.2024, оскільки зазначена професія "стовбурова поверхні виробничої дільниці шахтного транспорту", не відповідає професіям, які вказані в Постанові КМУ від 24.06.2016 №461 "стовбурові (підземні), зайняті на поверхні шахт". Отже прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки відсутній необхідний пільговий стаж.
Не погоджуючись з відмовою відповідачів у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та не зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Щодо віку з якого позивач набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, суд зазначає наступне.
Згідно з п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
При цьому, ст.13 Закону №1788-ХІІ (в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII) було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, у статті 13 Закону №1788-ХІІ до внесення змін Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті «б» для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.
Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» статтю 13 Закону №1788-ХІІ викладено в новій редакції, пунктом «б» якої, зокрема, передбачено, що працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, у Законі №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213, збережено пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «б» - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).
Таким чином, статтею 13 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах, а раніше передбачений п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» віковий ценз для жінок з 50 років збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу.
Закон України від 02.03.2015р. №213-VIII набув чинності з 01.04.2015р.
При цьому з 01.01.2004р. набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі за текстом - Закон №1058-IV), який відповідно до його Преамбули розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Пунктом 16 Розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV (в редакції до внесення змін Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017р.) встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України Про пенсійне забезпечення застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Відповідно до абз.1 п.2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV (в редакції до внесення змін Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017р.) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Абзацом 2 пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV (в редакції до внесення змін Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017р.) визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, і після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 регламентувались п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII (до 11.10.2017р.), яким текст Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнений, зокрема, ст.114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому, Законом України від 03.10.2017р. №2148-VIII у новій редакції також викладений п.2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з яким пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з абз.1 п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV (в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017р.
Відтак, з 01.10.2017р. правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.
Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
З вищевикладеного слідує, що з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт б статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 року в редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 року.
Відносно позивачки правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, та 55 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Вирішуючи спір, суд доходить висновку, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону, а саме- положенням пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII (в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року).
Такий висновок суду відповідає правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20. В даному судовому рішенні Суд вказав на наявність колізії між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV- з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Суд зазначав, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»). У цьому випадку, за висновками Суду, застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням свого правового висновку, викладеного в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56), зауважила, що застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
При цьому, слід звернути увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та № 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
За вказаних обставин, такі обов'язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Враховуючи частину першу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви №23759/03 та № 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивачки є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.
Відповідачем-2 у даному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь пенсіонера.
Як встановлено судом, позивач на момент звернення до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії 02.01.2025 року досягла віку з якого призначається пенсія ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та мала загальний страховий стаж роботи 32 роки 10 місяців 14 днів, стаж на роботах за Списком № 2 - не зарахований. Отже, відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з посиланням на недосягнення нею пенсійного віку 55 років, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV, в цій частині, є протиправною.
При цьому, судом встановлено, та не заперечується учасниками справи, що підставою для відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 за поданою нею заявою, фактично слугували висновки органу ПФУ щодо недосягнення позивачем пенсійного віку, передбаченого п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV та відсутності необхідного пільгового стажу роботи за Списком №2.
Отже, спірним у питанні наявності у позивачки права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах є - досягнення нею необхідного віку, який би давав їй право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та пільгового стажу роботи за Списком №2.
Зважаючи на те, що позивачка на час звернення до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 досягла 52 роки, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №046350017922 від 07.01.2025 року, є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині, підлягають задоволенню.
Щодо не зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №2 періодів роботи позивача з 03.06.2003 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 01.10.2017, з 03.11.2017 по 27.03.2024, з підстав наявності у пільгових довідках помилок щодо зазначення Постанов КМУ та посади на яких перебувала позивач, у спірні періоди, суд вважає помилковою таку позицію відповідачів з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Наведене кореспондується положенням ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , позивач у спірні періоди з 03.06.2003 р. по 31.12.2012 р., з 01.01.2013 р. по 01.10.2017 р., з 03.11.2017 р. по 27.03.2024 р. працювала (записи №№ 6-18) (далі мовою оригіналу):
- 14.02.2003 переведена учеником опрокидчика в ДВАТ «Шахта «Західно-Донбаська» ДХК «Павлоградвугілля» (Пр. №23к от 14.02.2003) (запис № 6);
- 03.06.2003 переведена опрокидчиком 3 розряда (Пр. №77к от 03.06.2003) (запис № 7);
- ДВАТ «Шахта «Західно-Донбаська» ДХК «Павлоградвугілля» перейменовано у філію ВАТ ДХК «Павлоградвугілля» «Шахта Західно-Донбаська» (наказ №2145 від 28.11.2003 р.) (запис№8);
- ВАТ ДХК «Павлоградвугілля» «Шахта Західно-Донбаська» перейменовано у ВАТ «Павлоградвугілля» (15.10.2004 р.);
- Виробничо-структурний підрозділ «Шахта Західно-Донбаська» ВАТ «Павлоградвугілля» перейменовано у Виробничо-структурний підрозділ «Шахта Західно-Донбаська» ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» (19.04.2011 р.) (запис №9);
- Шляхом об'єднання виробничого структурного підрозділу «Шахта Західно-Донбаська» ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» та виробничого структурного підрозділу «Шахта Самарська» ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» створено виробничо структурний підрозділ «Шахтоуправління Тернівське» ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» (17.09.2012 р.) (запис №10);
- 01.01.2013 переведена опрокидчиком 3 розряда в ПСП «Шахтоуправление «Терновское» ПАО «ДТЭК Павлоградуголь» (розп. №1 от 01.01.2013 р.) (запис №11);
- ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» перейменовано на ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» (№1/2016 від 19.04.2016 р.) (запис №12);
- 02.10.2017 переведена учнем стовбурової поверхні (розп. №180 від 02.10.2017 р.) (запис №13);
- 03.11.2017 переведена стовбуровою поверхні 3 розряду (розп. №202 від 03.11.2017 р.) (запис №14);
- 28.03.2024 переведена учнем стовбуровою (підземного) на дільницю шахтного транспорту з повним робочим днем під землею у шахті (наказ №64/2 від 28.03.2024 р.) (запис №15);
- 01.04.2024 направлено на курси за професією стовбуровий підземний (наказ №66/5 від 01.04.2024 р.) (запис №16);
- 18.04.2024 направлено на виробничу практику учнем стовбурового підземного на дільницю шахтного транспорту (наказ №79/9 від 18.04.2024 р.) (запис №17);
- 03.05.2024 переведена стовбуровим підземним 3 розряду на дільницю шахтного транспорту з повним робочим днем під землею (наказ №90/23 від 03.05.2024 р.) (запис №18).
Крім того в матеріалах справи наявна довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відсутніх записів у ній №973 від 25.11.2024 року, видана ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» Виробничим структурним підрозділом «Шахтоуправління Тернівське», відповідно до якої позивач працювала повний робочий день на ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля»:
з 03.06.2003 р. по 02.08.2016 р., наказ 77к від 03.06.2003 р., виконував в гірничому виробництві: проведення гірничих та інших видів робіт з метою видобутку вугілля, на поверхні шахти за професією, посадою перекидальник поверхні виробничої дільниці шахтного транспорту, що передбачена Списком 2 розділ 1 підрозділ 1 пункт «а» позиція 2010100а-16249 код КП, підстава постанова КМУ № 36 від 16.01.2003 р. Дана професія дає право виходу на пенсію на пільгових умовах передбачених ч. 2 п.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За період з 03.06.2003 р. по 02.08.2016 р. - 13 років 01 місяць 31 днів;
з 03.08.2016 р. по 01.10.2017 р., наказ 77к від 03.06.2003 р., виконував в гірничому виробництві: проведення гірничих та інших видів робіт з метою видобутку вугілля, на поверхні шахти за професією, посадою перекидальник поверхні виробничої дільниці шахтного транспорту, що передбачена Списком 2 розділ 1 підрозділ 1 пункт «а» позиція 2010100а-16249 код КП, підстава постанова КМУ № 162 від 11.03.1994 р. Дана професія дає право виходу на пенсію на пільгових умовах передбачених ч. 2 п.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За період з 03.08.2016 р. по 01.10.2017 р. - 1 рік 01 місяць 29 днів;
з 03.11.2017 р. по 27.03.2024 р., наказ 443к від 01.08.1992 р., виконував в гірничому виробництві: проведення гірничих та інших видів робіт з метою видобутку вугілля, на поверхні шахти за професією, посадою стовбурова поверхні виробничої дільниці шахтного транспорту, що передбачена Списком 2 розділ 1 підрозділ 1 пункт «а» позиція 1.1а код КП, підстава постанова КМУ № 36 від 16.01.2003 р. Дана професія дає право виходу на пенсію на пільгових умовах передбачених ч. 2 п.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За період з 03.11.2017 р. по 27.03.2024 р. - 06 рік 04 місяці 25 днів.
Дана професія підтверджена результатами атестації робочих місць: Наказ № 880 від 26.12.1994р., подовжено атестація з 26.12.1999р. по 30.06.2000р. вих. № 14/1-117 від 29.05.2000р. Наказ № 600 від 30.06.2000р., подовжено атестація з 30.06.2005р. по 19.12.2005р. вих. № 1774 від 14.08.2007р. Наказ № 2545 від 19.12.2005р., наказ № 2219 від 03.12.2010р., розпорядження № 185 від 18.01.2013р. Розпорядження № 2395/1 від 24.11.2014р., наказ №6026 від 24.11.2019p.
Також у довідці зазначено, що професій за сумісництвом не було та відпусткок без збереження заробітної плати не пов'язаних з виробничою необхідністю не було.
Спірним є питання зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи позивача з 03.06.2003 р. по 31.12.2012 р., з 01.01.2013 р. по 01.10.2017 р., з 03.11.2017 р. по 27.03.2024 р.
В якості підстави для відмови у зарахуванні до стажу роботи, що враховується у призначення пільгової пенсії, означених періодів трудової діяльності позивача відповідачем-2 у рішенні №046350017922 від 07.01.2025 року та у відзиві зазначено, що до пільгового стажу роботи за Списком №2 не зараховано наступні періоди роботи: з 03.06.2003 по 02.08.2016 згідно із довідкою № 973 від 25.11.2024, виданою ПАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля», оскільки вказано посилання на Постанову КМУ № 36 від 16.01.2003, позиція 2010100а-16249, яка не значиться цій Постанові № 36; з 03.08.2016 по 01.10.2017, оскільки зазначена професія "перекидальник поверхні виробничої дільниці шахтного транспорту", а в переліку професій за позицією 2010100a-16249 зазначено "перекидачі"; з 03.11.2017 по 27.03.2024, оскільки зазначена професія "стовбурова поверхні виробничої дільниці шахтного транспорту", не відповідає професіям, які вказані в Постанові КМУ від 24.06.2016 № 461 - "стовбурові (підземні), зайняті на поверхні шахт".
Суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідачів, з огляду на наступне.
Відповідно до Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731 (далі Порядок № 383) визначає, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Як встановлено з трудової книжки позивачка у спірні періоди працювала на посадах «перекидальник» та «стовбуровий поверхні».
Суд зазначає, що професії «перекидальник» та «стовбурові (підземні), зайняті на поверхні шахт», за якими позивачка працювала у спірні періоди віднесені до Списків № 2 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року та Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року, отже, позивач у спірні періоди виконувала роботи, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Враховуючи те, що основним документом, що підтверджує трудовий стаж відповідно до вимог чинного законодавства є трудова книжка, суд приходить висновку, що пільговий характер роботи позивача підтверджується наявними записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 .
Крім того позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії була надана довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відсутніх записів у ній №973 від 25.11.2024 року, видана ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» Виробничим структурним підрозділом «Шахтоуправління Тернівське», відповідно до якої позивач у період з 03.06.2003 р. по 31.12.2012 р., з 01.01.2013 р. по 01.10.2017 р., з 03.11.2017 р. по 27.03.2024 р. виконувала роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах на посадах «перекидальник» та «стовбуровий поверхні», що передбачені Списком № 2.
Крім того матеріали справи містять копії наказів про проведення атестації робочих місць на підприємстві, а саме: Наказ № 880 від 26.12.1994р., подовжено атестація з 26.12.1999р. по 30.06.2000р. вих. № 14/1-117 від 29.05.2000р. Наказ № 600 від 30.06.2000р., подовжено атестація з 30.06.2005р. по 19.12.2005р. вих. № 1774 від 14.08.2007р. Наказ № 2545 від 19.12.2005р., Наказ № 2219 від 03.12.2010р., Розпорядження № 185 від 18.01.2013р. Розпорядження № 2395/1 від 24.11.2014р., Наказ №6026 від 24.11.2019p., згідно з якими дані професії підтверджені результатами атестації робочих місць.
Отже надана позивачем довідка визначає пільговий характер роботи у періоди з 03.06.2003 р. по 31.12.2012 р., з 01.01.2013 р. по 01.10.2017 р., з 03.11.2017 р. по 27.03.2024 р., проте, вказана довідка не була врахована відповідачем 2, оскільки на його думку, не відповідала вимогам Порядку № 637.
Щодо недоліків в оформленні довідки, на які посилаються відповідачі, суд зазначає, що вказані недоліки не спростовують факту того, що позивач протягом спірних періодів виконувала роботу, яка віднесена до Списку № 2.
За приписами пункту 20 вказаного Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
При цьому, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Судом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивач у спірні періоди працювала на посадах віднесених до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які у різні періоди були затверджені постановами Уряду.
Також суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за помилки, допущені адміністраціями підприємств при оформленні довідок.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 дійшов висновку про те, що перевірка достовірності виданих документів покладається на Пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Крім того суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Відтак, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідачі наділені правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, відповідач-2 таким правом не скористався.
З огляду на вищезазначені обставини, суд приходить висновку, що пенсійним органом протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача періоди роботи з 03.06.2003 р. по 31.12.2012 р., з 01.01.2013 р. по 01.10.2017 р., з 03.11.2017 р. по 27.03.2024 р.
При цьому, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача-1 призначити позивачеві пенсію за віком задоволенню не підлягають, оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, і на власний розсуд розраховувати пільговий чи страховий стаж, та задоволення зазначених вимог свідчитиме про втручання до дискреційних повноважень пенсійного органу, що є неприпустимим.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 зазначено, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов'язання відповідача призначити пенсію, оскільки відповідачем ще не вирішено питання щодо зарахування стажу.
Щодо визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватись розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду у цій справі, суд зазначає про таке.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005№ 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р.за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Згідно із п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
З матеріалів справи встановлено, що рішення про відмову у призначенні пенсії від 07 січня 2025 року прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку, у зв'язку із чим, належним відповідачем у справі щодо зобов'язання зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 періоди роботи з 03.06.2003 року по 31.12.2012 року на посаді «перекидальник поверхні виробничої дільниці шахтного транспорту» у ДВАТ «Шахта Західно - Донбаська» ДХК «Павлоградвугілля», з 01.01.2013 року по 01.10.2017 року на посаді «перекидальник поверхні виробничої дільниці шахтного транспорту» у ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля», з 03.11.2017 року по 27.03.2024 року на посаді «стовбуровий поверхні» у ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 січня 2025 року про призначення є - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, як орган, рішення якого визнано протиправним та скасовано.
Згідно з частинами першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 2, 9, 77-78, 90, 139, 243-246, 250, 255, 294, 295-297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №046350017922 від 07.01.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди роботи: з 03.06.2003 року по 31.12.2012 року на посаді «перекидальник поверхні виробничої дільниці шахтного транспорту» у ДВАТ «Шахта Західно-Донбаська» ДХК «Павлоградвугілля», з 01.01.2013 року по 01.10.2017 року на посаді «перекидальник поверхні виробничої дільниці шахтного транспорту» у ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля», з 03.11.2017 року по 27.03.2024 року на посаді «стовбуровий поверхні» у ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 січня 2025 року про призначення пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року та висновків, викладених у даному рішенні суду і вирішити питання про призначення пенсії у відповідності до норм законодавства.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 484,48 грн. (чотириста вісемдесят чотири гривні 48 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева