Справа № 444/4872/24
Провадження № 2/444/431/2025
(ЗАОЧНЕ ПОВНЕ)
18 червня 2025 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Олещук М. М.,
секретар судового засідання Будзан Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням рішення суду, -
29.11.2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням рішення суду.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 21 січня 2016 року рішенням Жовківського районного суду Львівської області у справі № 444/2939/15-ц стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики від 06.05.2010, 06.08.2010 та 09.02.2011 з урахуванням 3 % річних та індексу інфляції у розмірі 125094 грн 10 коп.; 10 000 грн моральної шкоди та 1350,94 грн судових витрат.
30 березня 2023 року Шевченківським ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) відкрито виконавче провадження №70308477 про примусове стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу на суму 136 445 грн 4 коп.
Відповідно до листа Шевченківського ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) від 27.09.2024 № 82427, у примусовому порядку, з боржника, станом на 27.09.2024 стягнуто 27557 грн 07 коп., залишок заборгованості становить 108 687 грн 97 коп.
Таким чином, відповідачем рішення Жовківського районного суду Львівської області не виконувалось у період з 27.09.2021 року по 27.09.2024 рік.
Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Позивач звертає увагу на те, що рішення Жовківського районного суду Львівської області від 21.01.2016 у справі №444/2939/15-ц не виконувалось відповідачем у період з 27.09.2021 року по 27.09.2024 рік, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Вищенаведене свідчить про те, що позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних на суму 9793,17 грн та інфляційні втрати у розмірі 46 488,93 грн.
У зв'язку з наведеним, позивачка просить стягнути з ОСОБА_2 , інфляційні втрати в розмірі 46 488,93 гривень, 3% річних на суму 9793,17 гривень, всього на загальну суму - 56 282,10 гривень, та судові витрати.
Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 27.12.2024 року відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін в судове засідання на 12.02.2025 року (арк. спр. 32-33).
12.02.2025 року розгляд справи відкладено на 18.03.2025 року у зв'язку з неявкою відповідача, повторно повідомлено відповідача про час, дату та місце розгляду справи (арк. спр. 38).
18.03.2025 року розгляд справи відкладено на 18.06.2025 року (арк. спр. 42).
Позивачка 18.03.2025 року подала до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить їх задовольнити, щодо заочного рішення у справі не заперечує (арк. спр. 41).
Відповідач ОСОБА_2 , який про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
У зв'язку із наведеним, враховуючи згоду позивача, суд проводить заочний розгляд справи в порядку, встановленому ст. 280 ЦПК України.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи встановлено, що Жовківським районним судом Львівської області 21.01.2016 року розглянуто справу №444/2939/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Рішенням суду, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 , заборгованість за договорами позики від 06.05.2010 р., 06.08.2010 р. та 09.02.2011 р. з урахуванням 3 % річних та індексу інфляції у розмірі 125094 грн. 10 коп., 10 000 грн. моральної шкоди, 1350,94 грн. судових витрат (арк. спр. 9-12).
Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Кіт В.Ю. від 11.11.2022 року відкрито виконавче провадження (ВП №70308477) на підставі виконавчого листа виданого Жовківським районним судом Львівської області №444/2939/15-ц (арк. спр. 23).
Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Львові листом від 27.09.2024 року №82427 повідомлено ОСОБА_1 про те, що державним виконавцем стягнуто з боржника у примусовому порядку 27757,07 грн. Станом на 27.09.2024 року залишок заборгованості становить 108687,97 грн. (арк. спр. 29).
Частинами 2, 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу приписів ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Таким чином, наявність судового рішення про стягнення основного боргу за договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Враховуючи те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу, тому наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 Цивільного кодексу України.
При цьому інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Вказана правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі № 902/330/17, від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 не виконав судове рішення щодо стягнення з нього заборгованості в сумі 108687 грн. 97 коп., на підставі положень статті 625 ЦК України у позивачки виникло право вимагати у відповідача сплатити суму нарахованих інфляційних втрат за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За змістом статті 1 Закону «Про індексацію грошових доходів населення», індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Відповідно до п. 2 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
З 17.03.2022 року набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Вимоги позивачки про застосування ст. 625 ЦК України заявлені за період з 27.09.2021 року по 27.09.2024 року (3% річних) та з 01.10.2021 року по 31.08.2024 року (інфляційні втрати), тобто за період, в тому числі який стосується періоду дії в Україні воєнного стану. Отже, в силу приписів п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України вимоги позивачки про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню лише за період до 24.02.2022 року - часу впровадження у країні воєнного стану.
Дослідивши подані позивачкою розрахунки 3% річних та інфляційних втрат (арк. спр. 5-6) судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат до 24.02.2022 року.
Сума 3% річних за час прострочення виконання розраховується за період з 27.09.2021 року по 23.02.2022 року та складається з суми нарахувань 3% річних за період з 27.09.2021 року по 31.12.2021 року та за період з 01 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року.
За період з 27 вересня 2021 року по 31 грудня 2021 року 3 % річних становить 857,59 грн. (108687,97 грн. х 3% / 100% х 96 днів/365 днів = 857,59 грн.), а за період з 01 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року - 482.40 грн (108687,97 грн х 3% / 100% х 54 днів/365 днів = 482,40 грн).
Відтак, сума 3% річних за час прострочення виконання за період з 27.09.2021 року по 23.02.2022 року становить 1339,99 грн. (857,59 грн. + 482,40 грн. = 1339,99 грн).
Звертаючись з позовними вимогами позивач просив стягнути з відповідача інфляційні нарахування.
Розрахунок інфляційних нарахувань виконується за методикою, яка викладена у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р.
Сукупний індекс інфляції розраховується шляхом множення щомісячних індексів за період існування боргу.
З огляду на те, що інфляційні нарахування здійснюються за період з 01 жовтня 2021 року до 23 лютого 2022 року сукупний індекс інфляції за цей період становить 105.306% (100.90% х 100.80 % х 100.60 % х 101.30 % х 101.60 % = 105.306 %).
Отже, сума інфляційних нарахувань за період з 01 жовтня 2021 року до 23 лютого 2022 року складає 5766,98 грн. (108687,97 грн. х 105.306 % / 100% - 108687,97 грн. = 5766,98 грн.).
За таких обставин, поданий ОСОБА_1 позов належить задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки 3% річних в сумі 1339,99 грн. та інфляційні втрати в сумі 5766,98 грн. за час невиконання рішення суду, а всього 7 106 (сім тисяч сто шість) гривень 97 копійок, та в задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки належить стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір, який становить 152 грн. 97 коп. (12,63 % від суми позовних вимог - 56282,10 грн.).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280, 283, 284, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у зв'язку з невиконанням рішення суду інфляційні втрати на суму 5 766 грн. 98 коп., 3% річних на суму 1339 грн. 99 коп., а всього 7 106 (сім тисяч сто шість) гривень 97 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 152 гривні 97 копійок.
Роз'яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_2 .
Повне рішення суду складено 23.06.2025 року.
Суддя: Олещук М. М.