Справа № 442/5073/25
Провадження № 2-н/442/863/2025
про відмову у видачі судового наказу
07 липня 2025 р.
Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі головуючого судді - Кучаковського Ю.С., розглянувши заяву комунального підприємства «Комунальник» Дрогобицької міської ради про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з поводження з побутовими відходами з ОСОБА_1 ,
Заявник звернувся до суду із заявою, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за комунальні послуги з поводження з побутовими відходами за період з липня 2024 року по липень 2025 року в сумі 2 364 грн 85 коп. та судові витрати.
Розглянувши надані матеріали, приходжу до висновку, що слід відмовити у видачі судового наказу виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 160 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги (п. 3 ч. 1 ст. 96 ЦПК України), судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
У цьому випадку може бути видано судовий наказ про стягнення не лише суми заборгованості, але й про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. Для їх стягнення суду має бути додано документи, що чітко підтверджують їх розрахунок (у тому числі й розрахунок щомісячних нарахувань), при цьому визначений розмір не потребує додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами.
Заявником долучено до заяви розрахунок заборгованості по абоненту ОСОБА_1 . З вказаного розрахунку вбачається, що розмір заборгованості за період з липня 2024 року по липень 2025 року становить 744 грн.
Таким чином, заявлена сума заборгованості за комунальні послуги з поводження з побутовими відходами за період з липня 2024 року по липень 2025 року в розмірі 2 364 грн 85 коп. не відповідає поданому заявником розрахунку.
Дані обставини перешкоджають розгляду заяви по суті та видачі судового наказу.
Пунктом 9 Постанови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» передбачено, що питання наявності спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.
Відповідно до п. 10 вищевказаної Постанови норми ЦПК України не передбачають можливості часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, оскільки він видається лише за умови безспірності вимог.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Таким чином, із заяви та доданих до неї матеріалів не вбачається виникнення права грошової вимоги на заявлені до стягнення суми заборгованості.
З огляду на викладене у видачі судового наказу про стягнення з боржника заборгованості за послуги з поводження з побутовими відходами слід відмовити. Відмова у видачі судового наказу із наведених підстав не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення недоліків або в порядку позовного провадження.
При цьому, суд роз'яснює заявнику наслідки відмови у видачі судового наказу. А саме, згідно з ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Згідно з ч. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
З урахуванням наведеного, в силу положень статті 165 ЦПК України, у видачі судового наказу належить відмовити.
На підставі викладеного та ст.ст. 165, 186, 260 ЦПК України, суд -
У видачі судового наказу за заявою комунального підприємства «Комунальник» Дрогобицької міської ради про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з поводження з побутовими відходами з ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Ю.С. Кучаковський