Провадження № 22-ц/803/6526/25 Справа № 214/1423/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Чернова Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
08 липня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
сторони
заявник - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справі, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 квітня 2025 року, постановлену суддею Черновою Н.В. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного судового рішення відсутні),
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, визнання недійсним кредитного договору.
Просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист у справі №214/1423/15-ц про стягнення з нього на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором №KRHGGK00150643 від 08.02.2007 станом на 27.01.2015 в загальному розмірі 30 468 доларів США 21 центів, яка включає: заборгованість за тілом кредиту - 28 051 доларів США 66 центів, заборгованість по процентам за користування кредитом - 2416 доларів США 55 центів; пеню в розмірі 169 484 грн. 96 коп. та судового збору в сумі 3619 грн. 85 коп.; посилаючись на укладення між ним з банком додаткової угоди від 02 липня 2012 року та повне її виконання, а отже і виконання кредитних зобов'язань перед банком.
В обґрунтування вимог зазначив, що на виконання рішення суду від 09 серпня 2019 року про стягнення з нього на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 30 468 доларів США 21 цент, пені в сумі 169 484,96 грн. та судових витрат, 24 лютого 2020 року було видано виконавчий лист.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева І.В. від 13 березня 2020 року відкрито виконавче провадження №61538345.
Однак 02 липня 2012 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено додаткову угоду до кредитного договору № KRHGGK00150643 від 08.02.2007, якою сума заборгованості була зменшена на 10 217,19 грн., а розмір кредиту визначений в сумі 20 000,00 грн. Оскільки зазначена сума ним сплачена, вважає, що має місце виконання рішення суду від 09 серпня 2019 року та просить задовольнити вимоги.
Ухвалою Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, просить її скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.
При цьому, скаржник вважає, що мало місце виконання кредитного договору в повному обсязі тому наявні підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку учасників справи в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заявника не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом встановлено, що рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 серпня 2019 року, позовні вимоги за первісною позовною заявою АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №KRHGGK00150643 від 08.02.2007 року станом на 27.01.2015 року в загальному розмірі 30 468 доларів США 21 центів, яка включає: заборгованість за тілом кредиту - 28 051 доларів США 66 центів, заборгованість по процентам за користування кредитом - 2416 доларів США 55 центів; пеню в розмірі 169 484 грн. 96 коп.; судовий збір в сумі 3619 грн. 85 коп. Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача, визнання недійсним кредитного договору залишено без задоволення.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 травня 2024 року рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 серпня 2019 року змінено в частині розміру пені, стягнутої із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», зменшивши її розмір зі 169 484, 96 грн. до 17 787 грн. 22 коп.
Постановою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 серпня 2019 року в частині, яка не змінена апеляційним судом, та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 травня 2024 року залишено без змін.
На виконання остаточного судового рішення у справі було видано виконавчий лист, на підставі якого Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцевим І.В. було відкрито виконавче провадження №61538345 з виконання виконавчого листа №214/1423/15-ц виданого 24.02.2020, яке зупинено постановою приватного виконавця від 02.07.2020 на підставі ухвали Верховного Суду про зупинення виконання рішення суду, що підтверджується відомостями з Автоматизованої системи виконавчих проваджень (пошук здійснено за повним доступом згідно відомостей в постанові від 13.03.2020, наданої позивачем).
Суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні вимог про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, на підставі досліджених та оцінених судом доказів, виходив з того, що заявником неправильно трактуються умови додаткової угоди, укладеної 02 липня 2012 року до звернення АТ КБ «Приватбанк» із позовом до суду (25.02.2015), при цьому правову оцінку даній угоді вже було надано судами при розгляді справи і погоджені сторонами угоди положення цієї угоди враховані при ухвалені судових рішень у справі.
Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не може погодитись з доводами скаржника, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.
Відповідно до положень статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані Розділом VІ ЦПК України.
В силу положень статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно із Законом України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Згідно з частинами першою, другою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Словосполучення «або з інших причин» стосується словосполучення «якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням» та не надає розширеного тлумачення підстав, за наявності яких суд може визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Іншими причинами, наприклад, може бути скасування чи зміна рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, коли виконавчий лист ще не виконаний.
Таким чином, закон передбачає можливості визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення (матеріально правові обставини), наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність встановлення питань виконання судового рішення (процесуально-правові обставини).
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містить глава 50 розділу І книги п'ятої ЦК України.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Як на підставу для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявник посилається на додаткову угоду, укладену між сторонами у справі 02 липня 2012 року до кредитного договору №KRHGGK00150643 від 08.02.2007, якою було зменшено розмір заборгованості за договором в частині пені та погоджено надати кредитні кошти в сумі 20 000,00 грн.
Разом з тим, як правильно зазначив місцевий суд, ця додаткова угода була предметом розгляду справи як в суді першої інстанції при ухваленні рішення від 09.08.2019, так і в судах апеляційної та касаційної інстанцій, що відображено у відповідних постановах Дніпровського апеляційного суду та Верховного Суду по справі, відповідно до яких 02.07.2012 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору №KRHGGK00150643 від 08.02.2007 року (т.1 а.с.222-223), за умовами якої проведено реструктуризацію заборгованості позичальника, а саме зменшено суму заборгованості на 10 217 грн. 19 коп., яку віднесено до пені. Окрім того, на позичальника покладено додаткову відповідальність за порушення виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених в Графіку погашення кредиту (додатку №1 до додаткової угоди) понад 31 день шляхом сплати позичальником банку штрафу в розмірі 10 217 грн. 19 коп. Умовами додаткової угоди передбачено викладення п.7.1 кредитного договору в новій редакції, зміну періоду погашення кредиту - з 20 по 25 число кожного місяця, Графіку погашення кредиту. Як слідує з Графіку погашення кредиту, як додатку до додаткової угоди, станом на 25.07.2012 року залишок заборгованості ОСОБА_1 по кредиту складає 29 145 доларів США 48 центів, з яких щомісячний (ануїтетний) платіж визначено на рівні 437 доларів США 13 центів, а останній платіж 05.02.2027 року - в сумі 665 доларів США 51 цент (т.1 а.с.224-227).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
ОСОБА_1 суду не доведено, що судове рішення від 09.08.2019 виконано в повному обсязі, а відтак виконавчий лист №214/1423/15-ц виданий 24.02.2020 судом першої інстанції на виконання зазначеного судового рішення не може бути визнано таким, що не підлягає виконанню з підстав укладення у 2012 році Додаткової угоди про реструктуризацію боргу в частині суми пені.
Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 08 липня 2025 року.
Головуючий:
Судді: