Провадження № 22-ц/803/334/25 Справа № 237/3179/19 Суддя у 1-й інстанції - Ліпчанський С. М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
08 липня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 237/3179/19
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Красногорівська військово-цивільна адміністрація, правонаступником якої є Мар?їнська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Фонду державного майна України на заочне рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 29 жовтня 2019 року, яке ухвалено суддею Ліпчанським С.М. у місті Кураховому Донецької області та повне судове рішення складено 19 жовтня 2019 року,-
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Мар'їнського районного суду Донецької області з позовом до Красногорівської військово-цивільної адміністрації (правонаступником якої є Мар?їнська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №721-р від 12 червня 2020 року та Указу Президента України №61/2021 від 19 лютого 2021 року) про визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява мотивована тим, що після смерті матері позивача - ОСОБА_2 відкрилась спадщина на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та комплекс будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач є спадкоємцем першої черги.
Інші спадкоємці у спадкодавиці відсутні.
Позивач у встановлений законом строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звернувся, у зв?язку з незнанням законодавства.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд: визнати за ним право власності на майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке складається з:
- бензомийки № по плану 11, площа 67,1 кв. м., висота 3,90 м., об'єм 262 кв. м.; прибудова № по плану 11', площа 62,5 кв. м., висота 3,00 м., об'єм 188 кв. м.; кладова № приміщення 1, 1 пов., 8,2 загальна площа 8,2 кв. м., допоміжна площа 8,2 кв. м., кладова № приміщення 2 загальна площа 8,2 кв. м., допоміжна площа 8,2 кв. м., приміщення № 3 загальна площа 37,8 кв. м., основна (виробнича) площа 37,8 кв. м.; приміщення № 4 загальна площа 23,8 кв. м., основна (виробнича) площа 23,8 кв. м.; бензомийка № приміщення 5 загальна площа 43,7 кв. м., основна (виробнича) площа 43,7 кв. м.;
- компресорної № по плану 12, площа 38,6 кв. м., висота 3,50 м., об'єм 135 кв.м.;
- док склада ОМТС (ангар) № по плану 14, площа 374,8 кв. м., висота 3,40 м., об'єм 1274 кв. м.;
- корпусу допоміжних виробництв № по плану 25-ІІ, площа 322,9 кв. м., висота 6,50 м., об'єм 21 кв. м.; № по плану 25, площа 166,0 кв. м., висота 3,50 м., об'єм 581 кв. м.; № по плану 25, площа 62,0 кв. м., висота 2,75 м., об'єм 171 кв. м.; № по плану 25, площа 400,3 кв. м., висота 3,80 м., об'єм 1521 кв. м.; № по плану 25', площа 333,2 кв. м., висота 5,20 кв. м., об'єм 1733 кв. м.; поверх 1: приміщення №1 ангар, загальна площа 244,0 кв. м., основна (виробнича) площа 244,0 кв. м., приміщення №2 майстерня, загальна площа 35,1 кв. м., основна (виробнича) площа 35,1 кв. м., приміщення №3 агрегатна, загальна площа 35,1 кв. м., основна (виробнича) площа 35,1 кв. м., приміщення №4 моторний цех, загальна площа 48,4 кв. м., основна (виробнича) площа 48,4 кв. м., приміщення №5 лабораторія, загальна площа 31,8 кв. м., основна (виробнича) площа 31,8 кв. м., приміщення №6 роздягальня, загальна площа 12,2 кв. м., допоміжна площа 12,2 кв. м., приміщення №6а коридор, загальна площа 4,5 кв. м., допоміжна площа 4,5 кв. м., приміщення №7 лабораторна загальна площа 32,4 кв. м., основна (виробнича) площа 32,4 кв. м., приміщення №8 коридор загальна площа 15,6 кв. м., основна (виробнича) площа 15,6 кв.м., приміщення №9 кабінет загальна площа 14,1 кв.м., основна (виробнича) площа 14,1 кв.м., приміщення №10 коридор загальна площа 4,9 кв.м., допоміжна площа 4,9 кв.м., приміщення № 11 майстерня загальна площа 13,5 кв.м., основна (виробнича) площа 13,5 кв.м., приміщення №12 коридор, загальна площа 10,4 кв.м., допоміжна площа 10,4 кв.м., приміщення №13 кладова, загальна площа 25,8 кв.м., допоміжна площа 25,8 кв.м., приміщення 13а кладова, загальна площа 8,1 кв.м., допоміжна площа 8,1 кв.м., приміщення 14 кладова, загальна площа 7,6 кв.м., допоміжна площа 7,6 кв.м., приміщення №15 екранна, загальна площа 13,7 кв.м., основна (виробнича) площа 13,7 кв.м., приміщення №18 загальна площа 10,4 кв.м., допоміжна площа 10,4 кв.м., приміщення №19 кладова, загальна площа 7,9 кв.м., допоміжна площа 7,9 кв.м., приміщення №30, загальна площа 15,0 кв.м., основна (виробнича) площа 15,0 кв.м., приміщення №31 майстерня, загальна площа 49,8 кв.м., основна (виробнича) площа 49,8 кв.м., приміщення №32 майстерня, загальна площа 10,4 кв.м., основна (виробнича) 10,4 кв.м., приміщення №33 майстерня, загальна площа 37,9 кв.м., основна (виробнича) площа 37,9 кв.м., приміщення №33а кабінет, загальна площа 15,1 кв.м., основна (виробнича) площа 15,1 кв.м., приміщення №35 коридор, загальна площа 11,5 кв.м., допоміжна площа 11,5 кв.м., приміщення №36 тех.клас, загальна площа 69,0 кв.м., основна (виробнича) площа 69,0 кв.м., приміщення №37 коридор, загальна площа 23,1 кв.м., допоміжна площа 23,1 кв.м., приміщення №38 підсобне, загальна площа 6,6 кв.м., допоміжна площа 6,6 кв.м., приміщення №39 роздягальня, загальна площа 9,1 кв.м., допоміжна площа 9,1 кв.м., приміщення №40 кабінет, загальна площа 8,0 кв.м., основна (виробнича) площа 8,0 кв.м., приміщення №41 роздягальня, загальна площа 9,2 кв.м., допоміжна площа 9,2 кв.м., приміщення №42 умивальня, загальна площа 7,0 кв.м., допоміжна площа 7,0 кв.м., приміщення №43 загальна площа 23,7 кв.м., основна (виробнича) площа 23,7 кв.м., приміщення №44 загальна площа 24,0 кв.м., основна (виробнича) площа 24,0 кв.м., приміщення №46 майстерня, загальна площа 21,3 кв.м., основна (виробнича) площа 21,3 кв.м.;
- тепляка № по плану 27, загальною площею 18,2 кв.м., основна (виробнича) площа 18,2 кв.м.; тепляк № по плану 27, загальною площею 55,7 кв.м., основна (виробнича) площа 55,7 кв.м.; тепляк літер №27 площа 27,8 кв.м., висота 2,20 м., об'єм 61 кв.м.; площа 27,6 кв.м., висота 3,00 м., об'єм 83 кв.м.; площа 23,2 кв.м., висота 5,10 м., об'єм 118 кв.м.;
- спареного тепляка № по плану 34, площа 342,6 кв.м., висота 6,00 м., об'єм 2056 кв.м.; літер за планом №34, 1 поверх приміщення №1 коридор, загальна площа 16,5 кв.м., допоміжна площа 16,5 кв.м., приміщення №2 загальна площа 44,1 кв.м., основна (виробнича) площа 44,1 кв.м., приміщення №3 загальна площа 124,7 кв.м., основна (виробнича) площа 124,7 кв.м., приміщення №4 загальна площа 46,6 кв.м., основна (виробнича) площа 46,6 кв.м., приміщення №5 загальна площа 57,2 кв.м., основна (виробнича) площа 57,2 кв.м., приміщення №6 коридор загальна площа 1,4 кв.м., допоміжна площа 1,4 кв.м., приміщення №7 загальна площа 41,8 кв.м., основна (виробнича) площа 41,8 кв.м.
Заяву про уточнення або доповнення позовної заяви позивач ОСОБА_1 до суду першої інстанцїі не надавав.
Заочим рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 29 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Красногорівської військово-цивільної адміністрації про визнання права власності на спадкове майно - задоволено частково.
Встановлено факт того, що ОСОБА_2 , жіночої статі, громадянка України, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в п. Ореховськ Ореховського району Вітебської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в Калінінському районі м. Донецька Донецької області (Україна). Причина смерті: церебральний атеросклероз.
Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий 16.03.1998 року, право власності на наступне майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 :
- бензомийка № по плану 11, площа 67,1 кв. м., висота 3,90 м., об'єм 262 кв. м.; прибудова № по плану 11', площа 62,5 кв. м., висота 3,00 м., об'єм 188 кв. м.; кладова № приміщення 1, 1 пов., 8,2 загальна площа 8,2 кв. м., допоміжна площа 8,2 кв. м., кладова № приміщення 2 загальна площа 8,2 кв. м., допоміжна площа 8,2 кв. м., приміщення № 3 загальна площа 37,8 кв. м., основна (виробнича) площа 37,8 кв. м.; приміщення № 4 загальна площа 23,8 кв. м., основна (виробнича) площа 23,8 кв. м.; бензомийка № приміщення 5 загальна площа 43,7 кв. м., основна (виробнича) площа 43,7 кв. м.
- компресорна № по плану 12, площа 38,6 кв. м., висота 3,50 м., об'єм 135 кв.м.;
- док склада ОМТС (ангар) № по плану 14, площа 374,8 кв. м., висота 3,40 м., об'єм 1274 кв. м.;
- корпус допоміжних виробництв № по плану 25-ІІ, площа 322,9 кв. м., висота 6,50 м., об'єм 21 кв. м.; № по плану 25, площа 166,0 кв. м., висота 3,50 м., об'єм 581 кв. м.; № по плану 25, площа 62,0 кв. м., висота 2,75 м., об'єм 171 кв. м.; № по плану 25, площа 400,3 кв. м., висота 3,80 м., об'єм 1521 кв. м.; № по плану 25', площа 333,2 кв. м., висота 5,20 кв. м., об'єм 1733 кв. м.; поверх 1: приміщення №1 ангар, загальна площа 244,0 кв. м., основна (виробнича) площа 244,0 кв. м., приміщення №2 майстерня, загальна площа 35,1 кв. м., основна (виробнича) площа 35,1 кв. м., приміщення №3 агрегатна, загальна площа 35,1 кв. м., основна (виробнича) площа 35,1 кв. м., приміщення №4 моторний цех, загальна площа 48,4 кв. м., основна (виробнича) площа 48,4 кв. м., приміщення №5 лабораторія, загальна площа 31,8 кв. м., основна (виробнича) площа 31,8 кв. м., приміщення №6 роздягальня, загальна площа 12,2 кв. м., допоміжна площа 12,2 кв. м., приміщення №6а коридор, загальна площа 4,5 кв. м., допоміжна площа 4,5 кв. м., приміщення №7 лабораторна загальна площа 32,4 кв. м., основна (виробнича) площа 32,4 кв. м., приміщення №8 коридор загальна площа 15,6 кв. м., основна (виробнича) площа 15,6 кв.м., приміщення №9 кабінет загальна площа 14,1 кв.м., основна (виробнича) площа 14,1 кв.м., приміщення №10 коридор загальна площа 4,9 кв.м., допоміжна площа 4,9 кв.м., приміщення № 11 майстерня загальна площа 13,5 кв.м., основна (виробнича) площа 13,5 кв.м., приміщення №12 коридор, загальна площа 10,4 кв.м., допоміжна площа 10,4 кв.м., приміщення №13 кладова, загальна площа 25,8 кв.м., допоміжна площа 25,8 кв.м., приміщення 13а кладова, загальна площа 8,1 кв.м., допоміжна площа 8,1 кв.м., приміщення 14 кладова, загальна площа 7,6 кв.м., допоміжна площа 7,6 кв.м., приміщення №15 екранна, загальна площа 13,7 кв.м., основна (виробнича) площа 13,7 кв.м., приміщення №18 загальна площа 10,4 кв.м., допоміжна площа 10,4 кв.м., приміщення №19 кладова, загальна площа 7,9 кв.м., допоміжна площа 7,9 кв.м., приміщення №30, загальна площа 15,0 кв.м., основна (виробнича) площа 15,0 кв.м., приміщення №31 майстерня, загальна площа 49,8 кв.м., основна (виробнича) площа 49,8 кв.м., приміщення №32 майстерня, загальна площа 10,4 кв.м., основна (виробнича) 10,4 кв.м., приміщення №33 майстерня, загальна площа 37,9 кв.м., основна (виробнича) площа 37,9 кв.м., приміщення №33а кабінет, загальна площа 15,1 кв.м., основна (виробнича) площа 15,1 кв.м., приміщення №35 коридор, загальна площа 11,5 кв.м., допоміжна площа 11,5 кв.м., приміщення №36 тех.клас, загальна площа 69,0 кв.м., основна (виробнича) площа 69,0 кв.м., приміщення №37 коридор, загальна площа 23,1 кв.м., допоміжна площа 23,1 кв.м., приміщення №38 підсобне, загальна площа 6,6 кв.м., допоміжна площа 6,6 кв.м., приміщення №39 роздягальня, загальна площа 9,1 кв.м., допоміжна площа 9,1 кв.м., приміщення №40 кабінет, загальна площа 8,0 кв.м., основна (виробнича) площа 8,0 кв.м., приміщення №41 роздягальня, загальна площа 9,2 кв.м., допоміжна площа 9,2 кв.м., приміщення №42 умивальня, загальна площа 7,0 кв.м., допоміжна площа 7,0 кв.м., приміщення №43 загальна площа 23,7 кв.м., основна (виробнича) площа 23,7 кв.м., приміщення №44 загальна площа 24,0 кв.м., основна (виробнича) площа 24,0 кв.м., приміщення №46 майстерня, загальна площа 21,3 кв.м., основна (виробнича) площа 21,3 кв.м.;
- тепляк № по плану 27, загальною площею 18,2 кв.м., основна (виробнича) площа 18,2 кв.м.; тепляк № по плану 27, загальною площею 55,7 кв.м., основна (виробнича) площа 55,7 кв.м.; тепляк літер №27 площа 27,8 кв.м., висота 2,20 м., об'єм 61 кв.м.; площа 27,6 кв.м., висота 3,00 м., об'єм 83 кв.м.; площа 23,2 кв.м., висота 5,10 м., об'єм 118 кв.м.;
- спарений тепляк № по плану 34, площа 342,6 кв.м., висота 6,00 м., об'єм 2056 кв.м.; літер за планом №34, 1 поверх приміщення №1 коридор, загальна площа 16,5 кв.м., допоміжна площа 16,5 кв.м., приміщення №2 загальна площа 44,1 кв.м., основна (виробнича) площа 44,1 кв.м., приміщення №3 загальна площа 124,7 кв.м., основна (виробнича) площа 124,7 кв.м., приміщення №4 загальна площа 46,6 кв.м., основна (виробнича) площа 46,6 кв.м., приміщення №5 загальна площа 57,2 кв.м., основна (виробнича) площа 57,2 кв.м., приміщення №6 коридор загальна площа 1,4 кв.м., допоміжна площа 1,4 кв.м., приміщення №7 загальна площа 41,8 кв.м., основна (виробнича) площа 41,8 кв.м.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Фонд державного майна України просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом розглянуто справу з порушенням правил виключної підсудності, адже позовні вимоги заявлено виключно щодо нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , а тому цей спір не підсудний Мар'їнському районному суду Донецької області. Посилання ж в позовній заяві на ту обстаивну, що після смерті матері позивача відкрилася спадщина щей на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , не змінює підсудність спору, адже жодних позовних вимог щодо вказаної квартири позивачем не було заявлено.
Позовна заява не відповідає вимогам статей 175 та 176 ЦПК Украни, а тому суд не мав правових підстав для відкриття провадження у справі.
Судом було неправильно застосовано положення статей 392, 1268, 1269, 1272 ЦК України та не досліджено питання про те, чи дійсно позивач є єдиним спадкоємцем, чи дійсно спадкодавиця не залишила заповіту та не з?ясовано склад спадкового майна. Обгрунтовуючи своє рішення в частині визнання за позивачем права власності на спадкове майно, суд першої інстанції зазначив, що останній у встановлений законом строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звернувся через відсутність правоустановлюючих документів на спадкове майно, тоді як позивач такими обставинами свої позовні вимоги не обгрунтовував та на такі обставини не посилався.
При цьому, встановлюючи факт того, що ОСОБА_2 , жіночої статі, громадянка України, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в п. Ореховськ Ореховського району Вітебської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в Калінінському районі м. Донецька Донецької області (Україна), причина смерті: церебральний атеросклероз, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог, оскільки такі вимоги позивачем ОСОБА_1 взагалі не заявлялися.
Наголошує на тому, що досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12020200000000026, яке здійснюється слідчим управлінням ГУНП в Сумській області, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України за фактом скоєння группою осіб закінченого замаху на незаконне заволодіння об?єктами нерухомості державної власності, у вигляді комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що договір купівлі-продажу від 20 квітня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та Київським державним авіаційним підприємством «Універсал-Авіа» є завідомо підробленим офіційним документом, виготовленим шляхом застосування підроблених нотаріальних печаток та бланків, що свідчить про те, що вказане майно не належало спадкодавиці ОСОБА_2 та не входило до спадкової маси, а тому позовні вимоги не можуть бути задоволені.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року у справі № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в Главі 1 Розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Відповідно до ч.1 ст. 352 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, повністю або частково.
З аналізу вказаної норми закону витікає, що особа, яка не брала участі у справі має право оскаржити в апеляційному порядку лише те судове рішення, яке безпосередньо встановлює, змінює або припиняє її права та обов'язки, тобто завдає їй шкоди, що виражається в несприятливих для неї наслідках.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 27 листопада 2019 року у справі №2-4392/09, постанові від 16 жовтня 2019 року у справі №638/21181/15-ц, постанові від 11 вересня 2019 року у справі №705/2-1281/2010 Верховний Суд дійшов висновку, що особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов'язки цих осіб. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 січня 2020 року у справі №2-1426/08, у постанові від 30 січня 2020 року у справі №646/6461/17, особи, які не брали участі у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують або припиняють права або обов'язки цих осіб. Судове рішення слід вважати таким, яким вирішено питання про права та обов'язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов'язки цих осіб або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цих осіб. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов'язки цієї особи.
У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №1715/2798/12 також зазначається, що в залежності від того, чи вирішувалось судовим рішенням питання про права та обов'язки особи, яка його оскаржує, визначається право на оскарження такого рішення. Судове рішення, що оскаржується особою, яка не залучалась до розгляду справи, повинно безпосередньо впливати на обсяг прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або містити судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Таким чином, апеляційний суд, розглядаючи подану Фондом державного майна України апеляційну скаргу на заочне рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 29 жовтня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Красногорівської військово-цивільної адміністрації про визнання права власності на спадкове майно наділений повноваженнями лише на з'ясування питання чи було безпосередньо встановлено, змінено, обмежено або припинено права та обов'язки заявниці, та, відповідно, до з'ясування цього питання законність та обґрунтованість судового рішення не перевіряється.
Як встановлено судом, оскаржуваним заочним рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 29 жовтня 2019 року визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 липня 2022 року №683-р «деякі питання управління об?єктами державної власності», до сфери управління Фонду державного майна України, з метою подальшої приватизації передано, зокрема, майновий комплекс Київського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа».
01 листопада 2022 року Фондом державного майна України затверджено Акт прийманя-переддачі єдиного майнового комплексу Київського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа» зі сфери управління міністерства інфраструктури України до сфери управління Фонду державного майна України.
Єдиний майновий комплекс Київського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа», серед іншого, включає комплекс будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на які, оскаржуваним рішенням суду, визнано за ОСОБА_1 , у зв?язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що заочне рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 29 жовтня 2019 року безпосередньо впливає на права Фонду державного майна України, а тому апеляційна скарга останнього підлягає розгляду судом апеляціної інстанції по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, представника Фонду державного майна України - Прикмету І.П., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як таке, що постановлено з порушенням норм процесуального права, а справа направленню на розгляд за встановленою законом підсудністю, з огляду на наступне.
Відповідно до положень статей 55,124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до належного за підсудністю суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку, розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2,4,7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі «Занд проти Австрії» (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «всю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».
Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя, лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.
Поняття «суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
За ст. 30 ч. 1 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Як роз'яснено в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це - позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364,367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті370,372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно тощо.
Згідно з постановою Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 638/1988/17 провадження № 61-30812св18, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18, зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Водночас, поняття позови, що виникають з приводу нерухомого майна» (ч.1ст. 30 ЦПК України) є ширшим, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно), а тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.
Отже, виходячи з аналізу вищенаведеного, вбачається, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Матеріали справи свідчать про те, що предметом даного позову є визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий 16.03.1998 року, право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , й інших позовних вимог в межах даної цивільної справи не заявлено.
За таких обставин, вказаний спір територіально, згідно правил виключної підсудності, підсудній Ковпаківському районному суду міста Суми.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 374, частини першої статті 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Частиною другою вказаної статті передбачено, що справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв'язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
Як встановлено, Фонд державного майна України не брав участі у справі, тому положення частини другої статті 378 ЦПК України застосуванню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що дана справа не підсудна Мар'їнському районному суду Донецької області, та підлягає передачі на розгляд до Ковпаківського районного суду міста Суми, як суду за місцезнаходженням нерухомого майна.
Зважаючи на вище наведене, колегією суддів встановлено, що оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою підсудністю.
Доводи апеляційної скарги, які стосуються суті вирішення спору, з врахуванням того, що апеляційний суд направляє справу на новий розгляд за встановленою підсудністю в зв'язку з порушенням норм процесуального права, мають бути попередньо розглянуті судом першої інстанції при новому розгляді справи з дотримання правил підсудності, тобто судом встановленим законом.
Оскільки рішення по суті спору судом не приймалося, то відсутні підстави для розподілу судових витрат за розгляд справи апеляційною інстанцією.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 378, 381 - 384ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Фонду державного майна України - задовольнити частково.
Заочне рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 29 жовтня 2019 року - скасувати.
Цивільну справу №237/3179/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Красногорівської військово-цивільної адміністрації про визнання права власності на спадкове майно направити для розгляду по суті до Ковпаківського районного суду міста Суми за територіальною підсудністю.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08 липня 2025 року.
Головуючий:
Судді: