Провадження № 22-з/803/410/25 Справа № 212/9448/24 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н.М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
08 липня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 212/9448/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.
сторони:
позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, заяву відповідача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Чайка Юрій Тарасович, про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі по апеляційній скарзі відповідача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Чайка Юрій Тарасович, на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2025 року по цивільній справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про визнання недійсним полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, -
У вересні 2024 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (надалі - ТДВ «Страхова група «Оберіг», ТДВ «СГ «Оберіг») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Позивач просив суд: визнати недійсним з моменту його укладення поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-217329205, яким було забезпечено транспортний засіб «VOLKSWAGEN TRANSPORTER», д. н. з. НОМЕР_1 , стягнувши з відповідача на користь ТДВ «СГ «Оберіг» витрати з оплати судового збору.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним з моменту укладення поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-217329205, укладеного між ОСОБА_1 та ТДВ «Страхова група «Оберіг», яким було забезпечено транспортний засіб «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» д. н. з. НОМЕР_1 , vin-code: НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТДВ «Страхова група «Оберіг» витрати з оплати судового збору у розмірі 2422,40 гривень.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Чайка Ю.Т., просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Також, повідомив суд, що орієнтовний розмір судових витрат, які відповідач поніс та збирається понести за час розгляду цієї справи апеляційним судом, становлять витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3663,60 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2025 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Чайка Ю.Т.,- задоволено.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2025 року- скасовано та ухвалено нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ТДВ «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 , про визнання недійсним полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - відмовлено.
Стягнуто з ТДВ «Страхова група «Оберіг» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 3 633 гривні 60 копійок.
Повне судове рішення складено 17 червня 2025 року.
22 червня 2025 року, через систему «Електронний суд», відповідач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Чайка Ю.Т., звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткової постанови про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить суд апеляційної інстанції стягнути з ТДВ «Страхова група «Оберіг» на свою користь 12 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Від позивача ТДВ «Страхова група «Оберіг» надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення суду.
Розгляд заяви про ухвалення додаткової постанови про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу призначено у відкритому судовому засіданні на 12 годину 20 хвилин 08 липня 2025 року, про що повідомлено учасників справи.
Учасники справи у судове засідання не з?явилися, від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Чайки Ю.Т. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, а представник позивача ТДВ «Страхова група «Оберіг», якому ухвалою суду від 03 липня 2025 року забезпечено можливість приймати участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, на зв?язок із судом не вийшов.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, зокрема, в апеляційній скарзі, відповідач повідомив, що докази розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, будуть подані до суду у порядку, визначеному ЦПК України.
Відповідне судове рішення, за наслідками розгляду апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Чайка Ю.Т., на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2025 рокуу цивільній справі №212/9448/24, ухвалене судом апеляційної інстанції 17 червня 2025 року, а заяву про ухвалення додаткового рішення про компенсацію понесених судових витрат на професійну правничу допомогу подано до суду 22 червня 2025 року, тобто в межах п'ятиденного строку, визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України, а тому така заява підлягає розгляду по суті.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.ч. 2,3 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно Договору про надання правової допомоги від 17 січня 2025 року та Акту від 20 червня 2025 року про надану правову допомогу по Договору від 17 січня 2025 року, сторонами погоджено розмір витрат на професійну правничу допомогу (гонорар) на суму 12 500,00 грн (надання консультації, пошук, аналіз і підбір норм законодавства, написання і подача апеляційної скарги, представництво у судових засіданнях).
Разом із цим, у постанові від 25 жовтня 2022 року у справі № 820/3681/18 (адміністративне провадження № К/9901/27069/19) Верховний Суд зазначив: «Розмір відповідної суми (витрат на правничу допомогу) має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат».
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) роз'яснено, що в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, дійшла висновку, що обґрунтованими є вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., а тому заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 270, 381 ЦПК України, суд, -
Заяву відповідача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Чайка Юрій Тарасович, про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Ухвалити по справі за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про визнання недійсним полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - додаткове рішення.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
В задоволенні іншої частини вимог відповідача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Чайка Юрій Тарасович, про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст додаткової постанови складено 08 липня 2025 року.
Головуючий:
Судді: