Провадження № 11-кп/803/2108/25 Справа № 199/4202/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 липня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2025 року про закриття кримінального провадження № 42019042630000229 від 09 жовтня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України на підставі пункту 3-1 частини статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінального відповідальності,
за участю:
прокурора ОСОБА_7
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2025 року задоволено клопотання прокурора ОСОБА_8 та закрито кримінальне провадження № 42019042630000229 від 09 жовтня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) на підставі пункту 3-1 частини статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінального відповідальності.
В обґрунтування прийнятого судового рішення, суд першої інстанції зазначив наступне.
За даним кримінальним провадженням закінчилися зазначені у законі строки, перебіг строків давності у справі не переривався, факт ухилення особи від слідства або суду не існує, оскільки під час досудового розслідування не встановлена особа яка скоїла кримінальне правопорушення, тому заявлене клопотання прокурора ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження, підлягає задоволенню, оскільки не встановлено осіб, які вчинили кримінальне правопорушення та сплинули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за даний злочин.
В апеляційній скарзі потерпілий просить скасувати ухвалу суду та поновити досудове розслідування у кримінальному провадженні. В обґрунтування вимог апеляційної скарги потерпілий наводить доводи зміст яких полягає в тому, що орган дізнання саботував дізнання не провів необхідних слідчих та розшукових дій для встановлення осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, чим порушили принципи кримінального провадження щодо швидкості та повноти розслідування.
Не погоджується з висновками суду про закінчення строків давності, згідно зі ст. 185 КК, таємне викрадення чужого майна (крадіжка) карається, зокрема позбавленням волі на строк до трьох років.
Посилаючись на положення ст. 49 КК, вважає, що дане кримінальне провадження можливо закрити за умови його проведення не менше 3-х років, якщо б воно не переривалося, проте на думку апелянта, строк переривався, оскільки кримінальне провадження закривалося постановою дізнавача СД ВП № 1 ДРУП ГУНП у Дніпропетровській області 30.04.2021, яка була скасована прокурором 08.11.2022 і слідство було поновлено. Тому вважає, що строк давності притягнення до кримінальної відповідальності в даному випадку необхідно рахувати з 8.11.2022 ,у зв'язку з чим строк, визначений ст. 49 КК, не закінчився.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги потерпілого та вважав її такою, що не підлягає задоволенню.
Потерпілий, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду, подав клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, проте через неможливість вийти на зв'язок під час судового засідання просив провести розгляд без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону суд першої інстанції виконав належним чином, а доводи апеляційної скарги потерпілого є неспроможними та ґрунтуються на власному помилковому тлумаченні положень кримінального та кримінально-процесуальному закону, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як слідує з матеріалів справи, у провадженні СД ВП № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області є кримінальне провадження № 42019042630000229 від 09.10.2019, розпочате за заявою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що 25.09.2019 року близько 18-00 год. він припаркував свій автомобіль марки «Skoda» моделі «Octavia» з д.н.з. НОМЕР_1 за адресою: м. Дніпро, вулиця Малиновського, будинок 14.
Наступного дня, 26.09.2019 року о 09-00 год. він помітив відсутність передніх фар на автомобілі, вартість яких у заяві до поліції оцінює 12000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК).
Санкція ч. 1 ст. 185 КК (в останній редакції) передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до п'яти років, або обмеження волі на той самий строк.
Отже, доводи апеляційної скарги потерпілого, що санкція ч. 1 ст. 185 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі до трьох років, сформульовані без урахування змін до кримінального закону, які мають зворотну дію в часі, оскільки пом'якшують покарання.
Відповідно до п. 3-1 ч. 1 статті 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Згідно з абз. 4 ч. 4 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 3-1 ч. 1 цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.
Як вбачається з матеріалів провадження, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК, вчинене 25 - 26.09.2019. Загальні строки давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчились 26.09.2024. Особа, яка вчинили кримінальне правопорушення не встановлена.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК, з урахуванням положень ст. 58 Конституції України та ст. 5 КК, відповідно до ч. 2 ст. 12 КК належить до кримінального проступку (кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі).
Відповідно до ч 1, 2 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: (1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; (2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; (3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; (4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; (5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Відповідно до правового висновку, сформованого в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2023 року, справа № 735/1121/20, провадження № 13-26кс22, у тексті частини другої статті 49 КК всі три речення нерозривно пов'язані між собою. Зв'язуючою ланкою є зміст першого: факт ухилення особи від розслідування та суду і його правовий наслідок у виді зупинення строку давності. У другому реченні передбачено загальне правило, відповідно до якого після з'явлення з зізнанням або затримання особи диференційований строк давності відновлюється. У третьому реченні, що встановлює присічні строки, словосполучення «у цьому разі» перебуває у змістовому зв'язку як з першим, так і з другим реченнями, і стосується двох альтернативних ситуацій. У поєднанні з першим реченням це словосполучення означає: якщо особа не буде затримана і не з'явиться взагалі, то перебіг давності буде зупинений до спливу загальних строків, а після їх закінчення винний підлягатиме звільненню від кримінальної відповідальності. У взаємозв'язку третього речення з другим словосполучення «у цьому разі» ілюструє ситуацію, коли особа з'явиться або буде затримана, проте кримінальне провадження не завершиться до спливу загальних строків, що також зумовлює звільнення від кримінальної відповідальності за давністю (п. 48 постанови).
Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п'ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п'ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення (п. 60 постанови).
Відповідно до матеріалів, долучених до клопотання прокурора, під час досудового розслідування проводилось ряд оперативно-розшукових заходів, а саме: встановлення місце вчинення кримінального правопорушення та проведено його огляд; встановлення особи, яка скоїла дане кримінальне правопорушення; з'ясування наявності камер зовнішнього відеоспостереження в районі вчинення злочину та відпрацювання можливих напрямків відходу зловмисника; встановлення можливих очевидців події вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до рапортів оперативних працівників, проведеними оперативно-розшуковими заходи встановити осіб, причетних до вказаної крадіжки встановити не вдалося.
Отже, у даному провадженні не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, тому у даному випадку застосовуються загальні строки давності, передбачені частиною другою, які також закінчились станом на час розгляду клопотання, а не диференційовані строки давності, визначені в частині першій статті 49 КК, на які послався суд першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, посилання суду першої інстанції на п. 2 ч. 1 ст. 49 КК, які на підставу для задоволення клопотання прокурора, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, проте враховуючи, що у даній справі сплинув і загальний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, який становить 5 років з дня вчинення кримінального правопорушення, то така не відповідність допущена судом не є підставою для скасування оскарженої ухвали суду першої інстанції, адже кримінальне провадження у будь якому разі підлягає закриттю.
Стосовно доводів апеляційної скарги потерпілого, що у даному кримінальному провадженні строк давності переривався, оскільки кримінальне провадження закривалося постановою дізнавача від 30.04.2021, яка була скасована прокурором 08.11.2022 і слідство було поновлено, тому на думку потерпілого саме з цієї дати необхідно обчислювати строки давності, колегія суддів зазначає, що такі доводи не ґрунтуються на положеннях ст. 49 КК.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 49 КК перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Доводи апеляційної скарги потерпілого про неповноту дізнання та зволікання з проведенням слідчих (розшукових) та процесуальних дій, апеляційний суд не може розцінити, як підставу для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки такі доводи не впливають на порядок обчислення строків давності, проте можуть предметом розгляду в межах службового розслідування та дисциплінарного провадження стосовно відповідних службових осіб, відповідальних за повне та своєчасне вжиття заходів для розкриття кримінальних правопорушень.
Апеляційний суд зважає на усталену судову практику суду касаційної інстанції, який неодноразово зазначав, що в провадженні, де потерпілий вказує на конкретну особу як на таку, що вчинила кримінальне правопорушення щодо нього, орган досудового розслідування за результатами всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження має вирішити питання про наявність чи відсутність події кримінального правопорушення, а за її встановлення - про наявність або відсутність ознак кримінального правопорушення в діянні конкретної особи, про достатність доказів для доведення винуватості конкретної особи в суді, про наявність/відсутність підстав до звільнення від кримінальної відповідальності конкретної особи.
У свою чергу суд під час вирішення питання про закриття кримінального провадження має враховувати, чи дотримано органом досудового розслідування вимоги кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, що є необхідною умовою належного вирішення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК) (постанови Верховного Суду від 25 серпня 2021 року (справа № 142/536/20, провадження № 51-1546км21), від 29 червня 2022 року (справа № 725/3569/21, провадження № 51-1061км22), від 07 червня 2023 року (справа № 545/51/22, провадження № 51-2327км23), від 18 жовтня 2023 року (справа № 750/1575/23, провадження № 51-4007км23).
Водночас, на відміну від обставин, викладених у вказаних постановах Верховного Суду, у даному кримінальному провадженні кримінальне правопорушення вчинене таємно, в умовах неочевидності, потерпілий не вказував на конкретних осіб, які могли вчинити злочин, а вжитими органом дізнання заходи були безрезультатними та особу/осіб, які вчинили вказаний проступок не було встановлено.
Враховуючи вищевикладене, за результатами апеляційного провадження не встановлено підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а відтак її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу потерпілого без задоволення.
Керуючись статтями 404, 405, 407 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2025 року про закриття кримінального провадження № 42019042630000229 від 09 жовтня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України на підставі пункту 3-1 частини статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінального відповідальності залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4