Провадження № 11-сс/803/1352/25 Справа № 192/1564/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 липня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025042160000328 від 17 червня 2025 року стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Березнуватівка, Солонянського р-ну, Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 296 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_8
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_6
Обставини, встановлені рішенням слідчого судді та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою слідчого судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2025 року задоволено клопотання слідчого та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 строком до 14 серпня 2025 року з визначенням застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 гривень.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, його стан здоров'я, відсутність міцних соціальних зв'язків, раніше неодноразово судимий за вчинення тяжких злочинів, що в сукупності свідчить, про те, що ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення покарання, тому слідчий дійшов висновку про доведенність існування ризику передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та наявності підтав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти встановленому ризику, забезпечить належну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків.
При цьому слідчий суддя вважав, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК прокурором доведений не був.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що підозрюваний свою вину визнав частково, є військовослужбовцем та проходить соціальну реабілітацію у зв'язку із отриманою травмою. Потерпілі спровокували таку поведінку підозрюваного, від яких він захищався, проте суд першої інстанції не дав належної правової оцінки діям потерпілих.
Вказує на недоведеність ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК оскільки підозрюваний від органів досудового розслідування не переховувався, у розшук не оголошувався, що нівелює існування вказаного ризику, а сама по собі тяжкість вчиненого злочину і тяжкість покарання не беззаперечними підставами для обрання найсуворішого запобіжного заходу. Також, прокурором не доведено неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, оскільки підозрюваний має постійне місце проживання де проживає разом із мамою та співмешканкою, комісований із ЗСУ у зв'язку із отриманням контузій, знайшов роботу за фахом та почав оформлювати документи для працевлаштування.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, посилаючись на її безпідставність, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заходи забезпечення кримінального провадження, до яких відносяться і запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК).
Згідно з вимогами статей 177, 178 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання та наявність в нього постійного місця роботи або навчання; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей.
За вимогами ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, висновки слідчого судді та матеріали, долучені до клопотання слідчого, колегія суддів доходить висновку, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані належним чином. Доводи захисту, викладені в судовому засіданні та в апеляційній скарзі про відсутність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційний суд вважає неспроможними з огляду на таке.
Щодо обґрунтованості підозри.
Висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК за обставин, викладених в повідомленні про підозру, є достатньо обґрунтованими і такими, що підтверджуються сукупністю матеріалів, доданих до клопотання слідчого, та не оскаржуються захистом в апеляційній скарзі.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК.
Перевіривши доводи апеляційної скарги сторони захисту, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, заявлений в клопотанні слідчого, не доведений стороною обвинувачення, суд апеляційної інстанції вважає їх неспроможними, а висновки слідчого судді щодо наявності ризику у вигляді можливого переховування від органів досудового розслідування або суду належним чином мотивовані.
Стосовно підозрюваного існує обґрунтована підозра у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК, яке за правилами ст. 12 КК є тяжким злочином та передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 7 років, що саме по собі може спонукати останнього до спроби уникнути ймовірного покарання шляхом переховування від органів слідства та суду.
Водночас, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Апеляційний суд також зважає на те, що підозрюваний раніше неодноразово судимий за вчинення тяжких злочинів, наразі не працевлаштований та не має постійного офіційного джерела доходу. Вказані обставини свідчать про відсутність у підозрюваного вагомих стримуючих факторів від можливого вчинення дій, спрямованих на переховування від органів досудового розслідування або суду.
Надаючи оцінку можливості переховування підозрюваного від слідства і суду, колегія суддів зважає на те, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.
Враховуючи, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні перебуває на початковій стадії та органу слідства необхідно провести низку слідчих та процесуальних дій, тому забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інший, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти встановленому ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК.
З огляду на вищевикладене, доводи захисника про недоведеність заявлених стороною обвинувачення ризиків та можливість застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є неспроможними.
Також апеляційний суд, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваного, його майнового та сімейного стану, погоджується з висновком слідчого судді з визначеною підозрюваному заставою, розмір якої повинен достатньою мірою гарантувати виконання нею покладених обов'язків.
Отже, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б були підставами для скасування ухвали слідчого судді апеляційним судом не встановлено, застосований слідчим суддею запобіжний захід стосовно підозрюваної відповідає вимогам ст. 177, 178, 183, 194 КПК, прийняте рішення є обґрунтованим і достатньо вмотивованим, у зв'язку з чим не підлягає скасуванню, а відтак апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись статті 132, 176, 177, 183, 193, 405, 407, 419, 422 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 296 Кримінального кодексу України залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4