Провадження № 11-сс/803/1349/25 Справа № 202/6138/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
01 липня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 , ОСОБА_8
підозрюваного (в режимі відеоконференції) ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 20 червня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який має на утриманні неповнолітню дитину, працює майстром виробничого навчання в КПТМЛ та є фізичною особою-підприємцем, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 20 червня 2025 року задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 17 серпня 2025 року, без визначення застави.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя вказав, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчинені тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 8 років, що може спонукати останнього до здійснення спроб переховування.
Також зазначає, що ОСОБА_9 має бронь від мобілізації, що потенційно, з урахуванням стану його здоров'я, дає можливість залишити територію України з метою переховування від слідства та суду. Також слідчим суддею визнано доведеним ризик незаконного впливу на свідків, потерпілого та іншого співучасника злочину, оскільки підозрюваному відомі їх анкетні дані.
Визнано, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_9 вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення, підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_9 не обмежувався у користуванні спеціальним правом - правом керування транспортними засобами, а тому може вчинити й інше аналогічне кримінальне правопорушення.
Зазначено, що більш м'який запобіжний захід нездатний достатньою мірою забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та забезпечити попередження встановлених ризиків.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 20 червня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з застосуванням засобу електронного контролю, з покладенням відповідних обов'язків, або визначити розмір застави у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування своєї скарги посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеність заявлених ризиків та необгрунтованість пред'явленої підозри.
Вказує на недоведеність заявлених ризиків, оскільки підозрюваний під час досудового розслідування дотримується належної процесуальної поведінки. Також зазначає, що слідчим суддею безпідставно не визначено заставу.
Вважає, що слідчим суддею не враховано дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, має на утриманні неповнолітню дитину та вагітну дружину, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря психіатра або нарколога не перебуває.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді залишити без змін. В обґрунтування своїх доводів вказує, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого злочину, заявлені ризики є доведеними, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Крім того зазначає, що ОСОБА_9 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених чинним законодавством у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема за перевищення встановлених обмежень швидкості під час керування транспортним засобом.
Звертає увагу суду на поведінку підозрюваного ОСОБА_9 , який під час надання показів слідчому при першочерговому допиті зазначив, що незнайомий з водієм БМВ, а після того як стало відомо про відео з можливим початком перегонів, у додатковому допиті свідків зазначив, що водія БМВ знає досить тривалий час.
Зазначає, що станом на 19.06.2025 року дана дорожньо-транспортна пригода набула суспільного резонансу у зв'язку із поширенням відомостей про неї в соціальних мережах.
Заслухавши суддю-доповідача; підозрюваного та захисників, які апеляційну скаргу підтримали, на її задоволенні наполягали з викладених у ній підстав; прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді і відсутність підстав для застосування до підозрюваного менш обтяжливого запобіжного заходу; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;
недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На думку колегії суддів, слідчий суддя при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_9 під вартою цих вимог закону дотримався.
Так, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки даний факт підтверджується зібраними доказами, які містяться в матеріалах провадження, зокрема протоколом огляду місця ДТП від 18.06.2025 року, протоколом огляду веб-сторінки від 18.06.2025 року, поясненнями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , поясненнями потерпілої ОСОБА_14 , протоколом огляду документу від 19.06.2025 року,які в своїй сукупності вказують на вірогідну причетність ОСОБА_9 до інкримінованого злочину.
З наведених обставин слідчий суддя дійшов правильного висновку про обґрунтованість підозри щодо останнього в обсязі, достатньому для застосування відносно нього запобіжного заходу, з яким колегія суддів погоджується.
При цьому враховується, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії», зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.
Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Є правильними також висновки суду першої інстанції щодо наявності відносно ОСОБА_9 ризику з числа передбачених ст. 177 КПК України у виді переховування від органів досудового розслідування та суду з огляду на те, що відносно останнього існує обґрунтована підозра у скоєні кримінального правопорушення, яке за правилами ст. 12 КК України є тяжким злочином, за яке передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі до 8 років, що може спонукати останнього до спроби уникнути покарання шляхом переховування від органів слідства та суду.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись з огляду на чинники, пов'язані з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості переховування підозрюваного від суду, колегія суддів вважає, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Враховуючи, що органу досудового розслідування необхідно провести слідчі дії за участю підозрюваного, потерпілого, свідків та співучасників, ризик незаконного впливу на останніх з боку підозрюваного також існує, оскільки ОСОБА_9 відомі їх повні анкетні дані й місце їх перебування, та можна ґрунтовно припустити, що підозрюваний здатен вдатися до відповідних дій.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення належить зазначити, що він об'єктивно існує, оскільки ОСОБА_9 на момент розгляду справи має чинне посвідчення водія та не позбавлений права керування транспортними засобами. Враховуючи характер інкримінованого йому злочину, пов'язаного з порушенням правил безпеки дорожнього руху, та неодноразове притягнення у минулому ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, наявність зазначеного права створює умови, які обґрунтовано дають підстави для висновку про існування ризику вчинення нового кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно із вимогами п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що відомості про особу обвинуваченого та обставини вчинення інкримінованого злочину не дають підстав вважати, що запобіжний захід у виді застави навіть у розмірі, який перевищує максимальний передбачений законом, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку останнього на цьому етапі кримінального провадження.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_9 від вартою, колегія суддів враховує, що останній небезпідставно підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, який спричинив загибель людини, та хоча в частині наслідків, що настали, вказане кримінальне правопорушення і є неумисним, втім воно було пов'язане із грубим умисним порушенням цим підозрюваним вимог ПДР під час керування автомобілем, що, на переконання колегії суддів, дозволяє грунтовно припускати, що останній схильний до протиправної поведінки та порушення закону.
Аналізуючи вищенаведені обставини, колегія суддів, погоджуючись з думкою слідчого судді, вважає, що встановлені щодо цього підозрюваного ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України, з урахуванням відомостей про його особу, є виключно вагомими та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання його під вартою на даній стадії досудового розслідування, зокрема не є достатньою альтернативна застава навіть у розмірі, що перевищує максимальний.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 183, 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 20 червня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4