Єдиний унікальний номер справи 194/1365/22
Провадження № 1-кп/185/35/25
08 липня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглядаючи у судовому засіданні в залі суду в м.Павлограді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
представника потерпілого адвоката ОСОБА_5 (дистанційно),
захисника адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 , -
Під час проведення судового засідання прокурором було заявлено письмове клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з особистого зобов'язання на домашній арешт строком на два місці. В обґрунтування заявленого клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_3 висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років, що може вказувати на бажання останнього уникнути таке тяжке покарання шляхом переховування в подальшому від правосуддя. Тому наполягає на зміні запобіжного заходу обвинуваченому на домашній арешт в нічний час доби за місцем його проживання. Інший більш м'який запобіжний захід, на думку прокурора, не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Представник потерпілого підтримав клопотання прокурора.
Обвинувачений просив відмовити прокурору в заявленому клопотанні.
Захисник заперечує проти зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого, оскільки обвинувачений не порушує обов'язки, визначені КПК, та сумлінно їх виконує, та заперечує проти продовження запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч.3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, серед яких є такий як домашній арешт.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання зазначеним спробам.
Згідно з п.2 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
На виконання вимог закону судом встановлено, що відносно обвинуваченого під час проведення досудового розслідування відповідно до матеріалів кримінального провадження був обраний запобіжний захід у виді домашнього арешту до 16.11.2022 року. В подальшому після направлення обвинувального акту до суду та проведення судового розгляду будь-яких клопотань стосовно продовження дії запобіжного заходу прокурором не заявлено. 13.11.2025 до обвинуваченого ОСОБА_3 був застосований запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, строком на два місяці до 13.07.2025 року. Вказаним рішенням суду було відмовлено прокурору у застосуванні запобіжного заходу обвинуваченому у виді домашнього арешту.
Прокурором було змінено обвинувачення, після зміни обвинувачення ОСОБА_3 інкриміновано вчинення злочину, який відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. В наступний час обвинувачений ОСОБА_3 продовжує проживати за адресою: АДРЕСА_1 . Обвинувачений раніше не судимий, неодружений, не працює.
До клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу обвинувачений один раз до суду не з'явився, в подальшому будь-яких порушень обов'язків не мав.
За кримінальним провадженням проводиться судове слідство, допитані всі учасники кримінального провадження, дослідженні письмові докази сторін провадження, вручено обвинувальний акт після зміни обвинувачення, є потреба в оголошені перерви в розгляді кримінального провадження для надання часу стороні захисту та потерпілому ознайомитись з новим обвинуваченням.
Таким чином, суд встановив, що на даний час серед заявлених прокурором ризиків для зміни запобіжного заходу залишається ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки під загрозою можливого покарання, у разі визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, обвинувачений може ухилитись від суду, який вже був врахований судом при обранні запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання обвинуваченому. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
У відповідності вимог ст.178 КПК України суд зазначає, що обвинувачений має місце проживання, наявні соціальні зв'язки, обов'язки, покладені КПК України, виконує.
Частина 4 ст.194 КПК України передбачає: якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
З огляду на наведене та вимог ст.194 КПК України прокурором доведені обставини, передбачені п.1 та п.2 ч.1 цієї статті, але не доведено обставин про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому суд вважає можливим продовжити застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначений у клопотанні прокурора, - а саме у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України.
Однією із загальних засад кримінального провадження визначено змагальність сторін (ст. 22 КПК України), яка передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, а суд лише створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. Таким чином, саме сторона обвинувачення зобов'язана довести існування ризиків для зміни запобіжного заходу.
В підтримання заявленого клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на домашній арешт прокурором не доведені: які саме ризики в наступний час існують для встановлених обмежень стосовно обвинуваченого і чому саме запобіжний захід у виді домашнього арешту підлягає застосуванню до обвинуваченого.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу на домашній арешт обвинуваченому не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.177, 178, 181, 193, 194 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу на домашній арешт обвинуваченому ОСОБА_3 - відмовити.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - з покладенням обов'язків:
1) прибувати по першому виклику до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, -
продовжити строком на два місяці, тобто до 08.09.2025 року.
Строк дії ухвали - до 08 вересня 2025 року, включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1