Справа № 209/2787/25
Провадження № 2/209/1228/25
07 липня 2025 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючої судді - Левицької Н.В.,
за участі секретаря судового засідання - Погрібної О.В.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Овчаренко О.М.;
представника територіальної громади м. Кам'янське в особі Кам'янської міської ради-Стребіж М.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади м. Кам'янське, в особі Кам'янської міської ради, третя особа: державний нотаріус Другої кам'янської державної нотаріальної контори Астахова Ольга Сергіївна, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, -
До Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області через систему «Електронний суд» з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Овчаренко О.М. до територіальної громади м. Кам'янське, в особі Кам'янської міської ради, третя особа: Державний нотаріус Другої кам'янської державної нотаріальної контори Астахова Ольга Сергіївна, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
Короткий зміст позовних вимог та стислий виклад позицій сторін
На обґрунтування позовних вимог вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що розташована на території Кам'янської міської ради. 28 листопада 2017 року ОСОБА_2 на випадок своєї смерті розпорядилась всім майном, де б воно не було, та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті, і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповіт був посвідчений державним нотаріусом Другої кам'янської державної нотаріальної контори Бурдік С.С. Представник позивача зазначає, що позивач ОСОБА_1 , є рідним онуком померлої. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Дідусь позивача та чоловік спадкодавиці ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті ОСОБА_3 спадщину за законом прийняла померла. Батько позивача та син спадкодавиці ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , У зв'язку з відсутністю спадкового майна у померлого, спадщину ніхто не приймав. Вказує, що на день смерті ОСОБА_2 , позивач не проживав спільно зі своєю бабусею, оскільки не був членом її родини та мав погані відносини зі своєю матір'ю ОСОБА_1 , яка проживала разом зі своєю свекрухою та налаштовувала бабусю проти онука, тож мати позивача не розповіла про смерть бабусі. У березні 2025 року за місцем свого проживання ОСОБА_1 знайшла заповіт ОСОБА_2 та віддала його позивачу разом із правовстановлюючими документами на квартиру, повідомивши про смерть його бабусі. Реалізуючи своє право на прийняття спадщини за заповітом, позивач звернувся з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно після смерті померлої, так як був пропущений строк для прийняття спадщини. Позивач вважає, що вказані причини пропуску його звернення із заявою про прийняття спадщини є поважними. З цих підстав, позивач вимушений звернутися за захистом своїх майнових спадкових прав до суду з метою оформлення права власності на спадкове майно за заповітом, та визначення йому додаткового строку терміном - три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву у якому зазначив, що просить суд відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач посилається на те, що він тільки через 7 місяців дізнався від матері про смерть бабусі та існування заповіту вважаємо за бажання ввести суд та сторони в оману, так як його твердження різняться: то мати налаштовує бабусю проти нього і він не знає навіть про смерть бабусі, то мати знайшла заповіт і віддала позивачу разом з правовстановлюючими документами. Покликаючись на норми ЦК України, вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів необізнаності про існування заповіту, а вказані ним причини пропуску строку на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не можуть вважатись об'єктивними та непереборними перешкодами для такого звернення.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 11.04.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання на 05 травня 2025 року з викликом та направленням на адресу сторін повідомлень з зазначенням дати, часу та місця проведення судового засідання та витребувано у державного нотаріуса Другої кам'янської державної нотаріальної контори Астахової Ольги Сергіївни (ЄДРПОУ 03102853, місцезнаходження: 51937, м. Кам'янське, пр. Наддніпрянський, буд. 1Г) належним чином завірену копію спадкової справи №163/2025, яку було заведено після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 05.05.2025 закрито підготовче засідання та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті об 11 годині 00 хвилин 26 травня 2025 року та задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків.
26 травня 2025 року протокольною ухвалою розгляд справи відкладено на 16 червня 2025 року.
16 червня 2025 справу знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному та призначено на 07 липня 2025 року.
Доводи учасників справи
Позивач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.Позивач вказав, що з бабусею та своєю матір'ю тривалий час не спілкувався та перебував у сварці. Про смерть бабусі не знав, дізнався тільки у березні 2025 року від своєї матері, яка принесла йому заповіт, який складений його померлою бабусею на його користь. Зазначив, що несвоєчасне повідомлення про смерть бабусі та про наявність заповіту мати позивача мотивувала тим, що хотіла реалізувати своє право на квартиру, однак коли знайшла заповіт та порадившись з юристами, вирішила повідомити сина, оскільки боялася втратити житло де проживає. Позивач, не зволікаючи подав документи до нотаріуса для отримання спадщини, однак нотаріусом було прийнято постанову про відмову, у зв'язку з пропущеним строком для подання заяви для отримання спадщини.
Представник відповідача ОСОБА_5 у судому засіданні просив суд відмовити позивачу у позовних вимогах з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані суду докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Згідно копії паспорта громадянина України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , (а.с. 5-6).
Як вбачається зі свідоцтва про народження НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 9).
З свідоцтва про народження батька позивача встановлено, що батьками ОСОБА_4 записані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.9).
Згідно копії свідоцтва про смерть дідусь позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , (а.с. оберт 10) та після його смерті майно успадкувала дружина померлого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом (а.с. 13).
Батько позивача ОСОБА_4 також помер. Оскільки у останнього було відсутнє майно, то спадщину ніхто не приймав.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 29 серпня 2024 року складено актовий запис №1632 та видано свідоцтво про смерть від 2серії НОМЕР_2 (а.с.8).
На момент смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Абонент ХХІ» №001335756 від 25.03.2025 (а.с.16)
Після смерті ОСОБА_2 , відкрилася спадщини на нерухоме майно, а саме об'єкт нерухомого майна - квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
28 листопада 2017 року ОСОБА_2 склала заповіт, відповідно до якого належні їй права та обов'язки, а також все майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті , і на що вона за законом матиме право заповіла позивачу ОСОБА_1 .
Позивач є рідним онуком померлої.
Як зазначає позивач, тільки у березні 2025 року позивач від рідної матері дізнався про смерть бабусі та про наявність заповіту на його користь.
25 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Другої Кам'янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про видачу свідоцтва на право спадщини за заповітом.
Як вбачається з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі 25.03.2025 Другою Кам'янською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області була заведена спадкова справа , номер у 163/2025 , спадкодавець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , померла: ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 63).
25 березня 2025 року, державним нотаріусом Другої Кам'янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Астаховою О.С. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, посилаючись на те, що ОСОБА_1 пропущено строк для прийняття спадщини відповідно до статті 1270 ЦК України (а.с.64).
Свідок ОСОБА_6 пояснив, що з позивачем знайомий та є його колегою. Зі слів позивача, йому відомо, що останній не спілкується зі своєю матір'ю на фоні неприязних відносин з 2023 року. З бабусею також не спілкувався з того часу. Також повідомив, що позивач з серпня по листопад 2024 року перебував у відрядженні в зоні бойових дій.
Свідок ОСОБА_1 , пояснила, що вона є рідною матір'ю позивача. Зазначила, що тривалий час не спілкувалася з сином через розбіжність поглядів та сильний конфлікт, який відбувся між сином, нею та колишньою свекрухою. Про наявність заповіту дізналася випадково, коли знайшла його у березні 2025 року у квартирі померлої ОСОБА_2 та підтвердила, що тільки після цього вирішила розповісти сину про смерть бабусі та віддати йому заповіт. Пробувала йому телефонувати, однак номер телефону, який у неї був не був актуальним, після чого, знайшла сина відвідавши його роботу.
Суд, заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши письмові докази у справі, зазначає наступне.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення
Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ч 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.»
Відповідно до частин 2 та 3 статті 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»
Відповідно до ч.1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно дост.81ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Виходячи із змісту ч.1ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, згідно з ч.3ст.1223 ЦК України.
Відповідно до положеньст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно до ч. 1ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.ст.1220-1221,1223 ЦК України, спадщина відкривається в наслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1269, частина перша статті 1270 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).
Зважаючи на наведене, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовом про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.
Оцінка причин пропуску строку на предмет поважності лежить в площині дискреційних повноважень суду, оскільки базується безпосередньо на наданих сторонами та наявних в матеріалах справи доказах та встановлених в ході судового розгляду обставинах.
Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.
Позивач є онуком померлої та спадкоємцем за заповітом.
Згідно із ч. 1 ст. 252, ч. 1 ст. 253, ч. 3, 5 ст. 254 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок; строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З огляду на викладене, шестимісячний строк на подачу позивачем заяви про прийняття спадщини почав свій перебіг 26.08.2024 та закінчився 26.02.2025 року.
Згідно постанови ВС/КЦС № 681/203/17-ц від 17.10.2018 незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є підставою для задоволення таких вимог.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Водночас необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, Верховного Суду у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22. Правозастосовна практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є усталеною.»
У Постанові Верховного Суду від 20.03.2024 справа №545/1231/23 п. п.48,49 викладено:
«Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі№ 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.»
Виходячи з наведеного, зазначені причини не повинні стати на перешкоді в реалізації законного права позивача, що й передбачено чинним законодавством.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до Другої Кам'янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про видачу свідоцтва на право спадщини за заповітом 25 березня 2025 року та зазначив, що йому не було відомо про складений заповіт. Дані обставини також підтвердила його мати, яка й особисто його йому надала.
Згідно з Постановою Верховного Суду у складі постійної колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 року у справі № 565/1145/17 були визначені поважні причини строку, необхідного для прийняття спадщини, а саме: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту, тощо.
У постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16 викладено правову позицію, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом вищезазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Суд приймає до уваги покликання позивача та його представника на причини поважності пропуску строку для прийняття спадщини які були об'єктивними, оскільки позивач як не знав про смерть свожї бабусі, з якою позивач не спілкувався тривалий час, так і йому не було відомо про наявність заповіту, що також підтверджується показами свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановлення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини здебільшого є оціночним, адже одні і ті самі причини, виходячи з обставин справи, можуть визнаватися як поважними, так і навпаки.
Враховуючи лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», суд вважає, що причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, на які посилається позивач, як на поважні, а саме необізнаність про існування заповіту, складеного на користь останнього заслуговують на увагу.
Встановивши наведені обставини, керуючись принципом пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав позивача в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявності підстав для встановлення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_2 у три місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Суд не стягує з відповідача сплачений судовий збір, оскільки позивач на цьому не наполягає.
Керуючись ст.ст. 2-13, 76-89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до територіальної громади м.Кам'янське, в особі Кам'янської міської ради, третя особа: Державний нотаріус Другої кам'янської державної нотаріальної контори Астахова Ольга Сергіївна, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном три місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Територіальна громада м. Кам'янське, в особі Кам'янської міської ради (ЄДРПОУ 24604168, місцезнаходження: 51931, м. Кам'янське, майдан Петра Калнишевського, буд. 2).
Третя особа: державний нотаріус Другої кам'янської державної нотаріальної контори Астахова Ольга Сергіївна (ЄДРПОУ 03102853, місцезнаходження: 51937, м. Кам'янське, пр. Наддніпрянський, буд. 1Г).
Дата складання повного тексту рішення 08.07.2025
Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА