Справа № 209/3687/25
Провадження № 2/209/1427/25
07 липня 2025 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючої судді - Левицької Н.В.,
за участі секретаря судового засідання - Погрібної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Кам'янського з позовною заявою до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Стислий виклад позовних вимог.
На обґрунтування позову зазначила, що 27 квітня 2002 року між нею та ОСОБА_2 було укладений шлюб, актовий запис 105 у відділі реєстрації актів цивільного стану Заводського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська. 02 червня 2015 року рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська шлюб розірвано. Від спільного шлюбу вони мають дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 02.06.2015 р. відповідач сплачує аліменти на утримання обох дітей у розмірі 1/3 своєї заробітної плати до досягнення ними повноліття. Відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 14 січня 2021 року з ОСОБА_2 стягувались аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 10.11.2020 року і до закінчення ОСОБА_2 навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23-річного віку. Навчання в університеті ОСОБА_2 закінчила 01 липня 2024 року. Вказує, що у зв'язку з довготривалою хворобою не мала змоги звернутися до суду про збільшення розміру аліментів на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з цим, оскільки відповідач добровільно вирішити питання по збільшення аліментів не налаштований, змушена звернутись до суду з даним позовом.
Просить суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж п'ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. На підставі частини 3 статті 179 Сімейного кодексу України просить визначити одержувачем та розпорядником коштів від аліментів - ОСОБА_3 .
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 09 червня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 02 липня 2025 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам'янського від 02 липня 2025 рокусудовий розгляд цивільної справи відкладено на 07 липня 2025 року у зв'язку з заявою відповідача про ознайомлення з матеріалами справи.
Позиція учасників с прави.
07.07.2025 до початку судового засідання відповідач ОСОБА_2 до суду надав письмову заяву, в якій просить суд проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує частково та просить суд визнати отримувачем аліментів ОСОБА_1 .
Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч. 3 ст. 211 ЦПК України).
Відповідно до ч.1ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Підстав, передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України, для відкладення судом розгляду справи, суд не вбачає.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, з урахуванням заяви відповідача доходить наступних висновків.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19.05.2009, виданого Дніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.5).
На виконання рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 02.06.2015р. відповідач сплачує аліменти на утримання обох дітей у розмірі 1/3 своєї заробітної плати але не менше 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.(а.с.4-5).
Згідно рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 14 січня 2021 року з ОСОБА_2 стягувались аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 10.11.2020 року і до закінчення ОСОБА_2 навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23-річного віку.
Повнолітня донька ОСОБА_2 закінчила навчання 01 липня 2024 року.
Позивач вважаючи, що
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12ЦПК України).
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.
Як на підставу задоволення своїх вимог позивачка посилається на те, що у відповідача відбулась зміна сімейного стану, оскільки у нього відпала потреба сплачувати аліменти на утримання двох дітей через досягнення повноліття однією дитиною. Зважаючи на обов'язок відповідача в утриманні двох дітей, суд у своєму рішенні №127/22655/15-ц ухвалив стягувати аліменти в розмірі 1/3 його доходів, але не менше 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Після досягнення одним з дітей повноліття розмір аліментів, що підлягатиме стягненню судом у цьому рішенні не врегульовано. Тобто, на момент подання цього позову відповідач сплачує аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/6 частки його доходів щомісячно, але не менше 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 181 СК України).
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з положеннями статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Законом України від 17 травня 2017 року № 037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».
Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін до статті 182 СК України - 30 %).
Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Аналогічні висновки містяться в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17 (провадження № 61-7584св18), від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19 (провадження № 61-2057св20).
Зважаючи, що свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї, а під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні, то покращенням матеріального становища потрібно вважати зменшення кола осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування.
Отже, після ухвалення судового рішення №209/1327/15-ц від 02.06.2015 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь позивачки для утримання неповнолітнього сина майновий стан відповідача змінився, оскільки через повноліття доньки відповідач втратив обов'язок її утримувати як неповнолітню.
Відповідач не надав відзиву на позовну заяву із обґрунтуванням неможливості утримувати дитину, не спростував та не заперечив заявлених позивачем вимог. Натомість зазначив, що визнає такі частково, та просить стягувача аліментів визначити позивача.
З огляду на викладене, встановивши фактичні обставини у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення аліментів підлягають до задоволення.
За змістом ч. 1 ст.191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Щодо вимоги визначення одержувачем і розпорядником коштів від аліментів безпосередньо сина - ОСОБА_3 суд вважає, що в цій частині слід відмовити.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ч.ч. 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до ЦК України. Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 47 ЦПК України).
Відтак, аліменти, отримані на дитину, є власністю дитини, а не того з батьків, хто їх отримує. Той з батьків, хто отримує аліменти, виступає лише розпорядником цих коштів в інтересах дитини. Дитина, досягнувши певного віку, може брати участь у вирішенні питання про розпорядження аліментами
Згідно з частиною першою статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Частиною четвертою статті 152 СК України передбачено, що дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років. Особа, якій виповнилось 14 років, може сама звернутись до суду із заявою, зокрема про стягнення аліментів.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що відповідач заперечує визначення одержувачем та розпорядником коштів від аліментів - ОСОБА_3 , який досяг шістнадцятирічного віку, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що не підлягають до задоволення.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно ст. 7 Закону «Про Державний бюджет України на 2025 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01.01.2025 складає 3 028,00 грн. Отже, розмір судового збору становить 1211 грн. 20 коп.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, то з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
З огляду на викладене, керуючись ст. 141, 247, 259, 263-265, 279, 430 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня звернення до суду, тобто з 13.05.2025 та до досягнення ним повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) гривень 20 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).
Повний текст рішення складено 08.07.2025
Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА