про залишення касаційної скарги без руху
08 липня 2025 року
м. Київ
справа №420/574/25
адміністративне провадження №К/990/26101/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді - доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі № 420/574/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУПФУ в Одеській області, відповідач, скаржник), в якому просив:
визнати протиправними дії ГУПФУ в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі, меншому ніж 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком, передбачених статтею 13 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з врахуванням вже виплаченої частини;
зобов'язати ГУПФУ в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком, з врахуванням вже виплаченої частини.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2025, яке залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025, позов задоволено.
Визнано протиправними дії ГУПФУ в Одеській області щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги за 2024 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни другої групи у меншому розмірі, ніж вісім мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано ГУПФУ в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу як особі з інвалідністю внаслідок війни другої групи за 2024 рік відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплачених сум.
19.06.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУПФУ в Одеській області, в якій скаржник просить скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2025, ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
За правилами норм пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) можуть бути оскарженні в касаційному порядку виключно у наступних випадках:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Водночас частиною четвертою статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Отже, зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень (в тому числі у справах незначної складності), зазначених у частині першій статті 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У силу приписів частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Також згідно з положеннями статті 341 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. У той же час мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
При перевірці поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній відсутнє покликання на жоден із пунктів, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, які саме підстави для касаційного оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині п'ятій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що посилання на пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України.
У взаємозв'язку з цим слід зазначати, що суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження. Цей обов'язок у відповідності до вимог частини третьої статті 334 КАС України покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Згідно з частиною 4 статті 330 КАС України, до касаційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.
Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Приписами підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI в редакції станом на момент подання позову встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону № 3674-VI).
Станом на 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3028,00 грн. Позовна заява у цій справі містить дві вимоги немайнового характеру, одна з яких є похідною.
Отже, ставка судового збору, яку слід сплатити за подання цієї касаційної скарги, складає 1937,92 грн (3028,00 грн * 0,4 * 200% * 0,8).
Реквізити для сплати судового збору:
отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код ЄДРПОУ: 37993783; код класифікації доходів бюджету: 22030102; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); найменування додатку, збору, платежу: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; призначення платежу: « *; 101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)», номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Однак, скаржник не долучив до касаційної скарги докази сплати судового збору у визначеному законом розмірі.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для подання уточненої касаційної скарги із наведеними у ній обґрунтуваннями підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також докази сплати судового збору у розмірі 1937,92 грн.
Керуючись статтями 169 , 330, 332 КАС України, суд
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі № 420/574/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач: С.М. Чиркін
Судді: Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа