про відмову у відкритті касаційного провадження
08 липня 2025 року
м. Київ
справа №560/10444/24
адміністративне провадження № К/990/26585/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Шарапи В.М., Берназюка Я.О.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.01.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі № 560/10444/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУПФУ в Закарпатській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУПФУ в Хмельницькій області, скаржник), в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення від 25.01.2024 № 968160154150 про відмову у переведені ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;
зобов'язати ГУПФУ в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 19.01.2024 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснити нарахування та виплачувати призначену пенсію з 19.01.2024 в розмірі 60 % суми заробітної плати, зазначеної у довідках від 15.01.2024 № 83-Ф, № 88-Ф, з врахуванням виплачених сум.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.11.2024, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення ГУПФУ в Закарпатській області від 25.01.2024 № 968160154150, яким ОСОБА_1 відмовлено у переведенні з пенсії за віком згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-VII «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно із статтею 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу».
Зобов'язано ГУПФУ в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з 19.01.2024 із пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-VII «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу», та здійснити обчислення і виплачувати пенсію з 19.01.2024 в розмірі 60% суми заробітної плати, зазначеної у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, доданих до заяви ОСОБА_1 від 10.01.2017 при переведені її на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу», що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, без врахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 15.01.2024 № 83-Ф, № 88-Ф, виданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, та з врахуванням виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовлено.
20.06.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУПФУ в Хмельницькій області, в якій скаржник просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.11.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025, ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики), а також на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Перевіривши касаційну скаргу та документи, додані до неї, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У цій справі оскаржуються рішення територіального органу Пенсійного фонду України щодо відмови в переведенні її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу».
Хмельницький окружний адміністративний суд в ухвалі від 22.07.2024 про відкриття провадження вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зокрема, для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на значну кількість спорів.
Натомість скаржник лише покликається на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд вважає, що скаржник не довів наявність підстав, вказаних у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у цій справі.
Також, як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Втім Суд вважає, що таке посилання є формальним, оскільки скаржник не вказує які саме норми матеріального та/або процесуального права необхідно застосувати для формування висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; не зазначає який саме висновок має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених ним норм матеріального та/або процесуального права за результатами розгляду касаційної скарги.
Верховний Суд звертає увагу, що саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Більш того, Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі № 822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі № 466/6057/17, від 16.12.2021 у справі № 538/804/17, від 22.06.2021 у справі № 308/67/17, від 29.09.2022 у справі № 234/6967/17, від 29.11.2022 у справі № 431/991/17, від 12.09.2023 у справі № 560/8328/22, проаналізувавши норми Законів № 3723-ХІІ і № 889-VIII у сукупності дійшов висновку про те, що особам, визначеним у пунктах 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII надано право вибору, на підставі якого закону їм має бути призначена пенсія. Водночас для призначення пенсії за віком за Законом № 3723-ХІІ особі, яка на час звернення за її призначенням не є державним службовцем, проте відповідає критеріям, визначеним у пунктах 10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, використовується розмір заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а не розмір заробітної плати, яку така особа отримувала під час перебування на державній службі.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Задовольняючи позов, суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки позивач має стаж на посадах, які зараховуються до стажу державної служби більше 20 років, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки, отже вона має право на переведення її з одного виду пенсії, тобто із пенсії за віком яку вона отримує відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію за віком державного службовця згідно із статтею 37 Закону № 3723-XII з дня подання заяви про переведення від 19.01.2024.
Скаржник не обґрунтовує підстави для відступу від висновків Верховного Суду та Суд не вбачає за необхідне відступати від такого висновку.
Отже скаржником не доведено існування у спірному випадку підстави касаційного оскарження судових рішень, визначеної в пункті 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інших обґрунтувань щодо наявності підстав касаційного оскарження у справах, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 328 КАС України скаржник не зазначив.
Отже, за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню, та скаржником не доведені визначені законом виключні обставини, які можуть слугувати підставою для відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.01.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі № 560/10444/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя - доповідач: С.М. Чиркін
Судді: В.М. Шарапа
Я.О. Берназюк