про відмову у відкритті касаційного провадження
08 липня 2025 року
м. Київ
справа №520/22932/24
адміністративне провадження № К/990/26690/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі № 520/22923/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУПФУ в Харківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУПФУ в Одеській області, скаржник), в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення від 24.07.2024 № 203040015306 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУПФУ в Одеській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії державного службовця відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу»;
зобов'язати ГУПФУ в Харківській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи у виконавчому комітеті Московської районної ради м. Харкова та Адміністрації Московського району Харківської міської ради з 27.08.1993 по 01.05.2016;
зобов'язати ГУПФУ в Харківській області призначити та виплатити, з урахуванням раніше виплачених сум, ОСОБА_1 з 15.07.2024 пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60%; заробітної плати згідно із заявою від 15.07.2024 з урахуванням усіх складових заробітної плати, які відображено в довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 12.07.2024 № 101/01.2-24/24 та довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 12.07.2024 № 102/01.2-24/24, які видані Адміністрацією Салтівського (колишнього Московського) району Харківської міської ради.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФУ в Одеській області від 24.07.2024 № 203040015306 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу».
Зобов'язано ГУПФУ в Одеській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи у виконавчому комітеті Московської районної ради м. Харкова з 30.08.2001 по 31.12.2010 та Адміністрації Московського району Харківської міської ради з 01.01.2011 по 01.05.2016.
Зобов'язано ГУПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.07.2024 про переведення її з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», з урахуванням висновків суду у даній справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
20.06.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУПФУ в Одеській області, в якій скаржник просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21,05.2025, ухвали рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики), підпункт «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково), а також на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України (не врахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 555/2183/16-а, від 26.02.2020 у справі № 508/808/16-а, від 28.10.2020 у справі № 826/16182/18, від 22.04.2021 у справі № 712/10182/17, від 03.11.2021 у справі № 373/2149/16-а, від 13.02.2018 у справі № 697/2282/17 та від 05.03.2019 по справі № 226/1478/16-а, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Перевіривши касаційну скаргу та документи, додані до неї, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У цій справі оскаржуються рішення територіального органу Пенсійного фонду України щодо відмови в переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу»
Харківський окружний адміністративний суд в ухвалі від 19.08.2024 про відкриття провадження вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення, а справа становить значний суспільний інтерес.
Однак у касаційній скарзі відсутні обґрунтування того, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд вважає, що скаржник не довів наявність підстав, вказаних у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у цій справі.
Отже, скаржником не продемонстровано наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи.
Вказуючи на наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник в той же час не вказує приклади неоднакового застосування судами в інших справах у подібних правовідносинах Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу», Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, інших норм матеріального та/або процесуального права.
Суд відхиляє посилання скаржника на висновки Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 555/2183/16-а, від 26.02.2020 у справі № 508/808/16-а, від 28.10.2020 у справі № 826/16182/18, від 22.04.2021 у справі № 712/10182/17, від 03.11.2021 у справі № 373/2149/16-а, від 13.02.2018 у справі № 697/2282/17, від 05.03.2019 у справі № 226/1478/16-а, оскільки спірні правовідносини у цих справах виникли з приводу перерахунку пенсії державного службовця тим особам, яким пенсія державного службовця вже була призначена. Натомість, предмет спору у справі № 520/22923/24, рішення у якій оскаржуються, стосується безпосередньо вирішення судами питання переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії, в межах різних законів, а не питання щодо перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям. Відтак, вказане унеможливлює врахування колегією суддів при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження висновків Верховного Суду, висловлених у справах № 697/2282/17, № 555/2183/16-а, № 226/1478/16-а, № 508/808/16-а, № 826/16182/18, № 712/10182/17, № 373/2149/16-а.
Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Разом з тим, щодо посилання скаржника на наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд вказує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі вказаної норми КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Судами попередніх інстанцій було враховано позицію Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 13.02.2019 за результатами апеляційного перегляду рішення Верховного Суду 04.04.2018 у зразковій справі № 822/524/18, яка полягає у тому, що за наявності в особи станом 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Також, судами також було враховано позицію Верховного Суду, яка висловлена у постанові 26.06.2018 у справі № 735/939/17, в якій визначено, що час перебування особи на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби.
Дана правова позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду у постанові від 11.04.2023 у справі № 1.380.2019.003855.
В цілому мотиви судів першої і апеляційної інстанцій, якими вони керувалися ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі № 822/524/18, та у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17, від 11.04 2023 у справі № 1.380.2019.003855.
Скаржник не обґрунтовує підстави для відступу від висновків Верховного Суду та Суд не вбачає за необхідне відступати від таких висновків.
Отже, з огляду на недостатнє обґрунтування скаржником у касаційній скарзі посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також враховуючи те, що наведені скаржником постанови та оскаржуване судове рішення, прийняті з урахуванням різних фактичних обставин справи, колегія суддів вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інших обґрунтувань щодо наявності підстав касаційного оскарження у справах, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 328 КАС України скаржник не зазначив.
Отже, за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню, та скаржником не доведені визначені законом виключні обставини, які можуть слугувати підставою для відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі № 520/22923/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя - доповідач: С.М. Чиркін
Судді: Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа