08 липня 2025 року
м. Київ
справа №520/34246/24
провадження № К/990/25783/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
13 червня 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд» та зареєстровано судом касаційної інстанції 18 червня 2025 року.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати з 07 лютого 2023 року по 23 вересня 2024 року грошового забезпечення із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року відповідно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 07 лютого 2023 року по 31 грудня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року за статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податкових зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2024 року по 23 вересня 2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року за статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податкових зборів;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 23 вересня 2024 року із застосуванням положень абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 23 вересня 2024 року із застосуванням положень абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби згідно частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби згідно частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року позовні вимоги залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лихачова Романа Борисовича задоволено частково, рішення суду від 18 лютого 2025 року у справі № 520/34246/24 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 07 лютого 2023 року по 19 травня 2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року за статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податкових зборів. Ухвалено в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати 07 лютого 2023 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 07 лютого 2023 року по 19 травня 2023 року шляхом множення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня 2023 року передбаченого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі № 520/34246/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 та зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби згідно частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» змінено в частині підстав та мотивів прийнятого рішення.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Військова частина НОМЕР_1 подала касаційну скаргу.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» не встановлено.
Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв'язку з положеннями примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.
За такого правового регулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Проте, Суд зазначає, що покликання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів констатує, що автором касаційної скарги не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі № 520/34246/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Кашпур
О. Р. Радишевська