08 липня 2025 року
м. Київ
справа № 300/5762/24
адміністративне провадження № К/990/26388/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі № 300/5762/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна техніка «ЗАЕЗ» до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна техніка «ЗАЕЗ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про визначення коду товару №KT-UA206000-0013-2024 від 30 травня 2024 року.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року, позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Івано-Франківська митниця вже зверталася до Верховного Суду з касаційними скаргами, які ухвалами Верховного Суду від 27 травня 2025 року та від 06 червня 2025 року було повернуто на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
18 червня 2025 року до Верховного Суду надійшла втретє подана касаційна скарга Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі № 300/5762/24.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій було неправильно застосовано положення частини сьомої статті 69, пунктів 6- 10 статті 257 Митного кодексу України, номенклатуру Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 19 жовтня 2022 року № 2697-ІX «Про митний тариф України», частину другу статті 77 КАС України, а також не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах у справах № 809/1459/17, № 420/23/20, № 820/898/18, № 420/5592/19.
Водночас касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначених підстав для касаційного оскарження.
Верховний Суд звертав увагу скаржника на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Суд зауважував, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржником зроблено вказівку на постанови Верховного Суду без обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Верховний Суд також звертав увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Виходячи зі змісту пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, прийнятність доводів про ненадання оцінки усім доказам у справі можливе виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі не викладено.
Відсутність у касаційній скарзі належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, які передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, унеможливлюють перевірку такої умови.
Доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин справи, цитати нормативних актів, однак без зазначення в чому саме полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та/або порушення норм процесуального права.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Водночас оскарження ухвалених судових рішень у справі, розгляд якої відбувся за правилами спрощеного позовного провадження, вимагає від скаржника зазначення у касаційній скарзі конкретного випадку з того переліку, що міститься у пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд наголошував, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах та у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, залежить виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики або виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Однак, у касаційній скарзі так і не зазначено про наявність випадку (випадків) передбачених підпунктами «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, які на думку скаржника могли б бути підставою для відкриття касаційного провадження.
Інші доводи скаржника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування судами обставин саме по цій справі, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою втретє, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.
Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
постановив:
Касаційну скаргу Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі № 300/5762/24 повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов