08 липня 2025 року
м. Київ
справа №505/503/25
провадження № К/990/25580/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Москаленка Руслана Аркадійовича на ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 05 березня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
12 червня 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд» та зареєстровано судом касаційної інстанції 18 червня 2025 року.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що 07 лютого 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Москаленко Р. А. звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову № 350 від 09 січня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про накладення на нього адміністративного стягнення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн.
Котовський міськрайонний суд Одеської області ухвалою від 18 лютого 2025 року відмовив у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду, позовну заяву залишив без руху, встановив десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення.
Копію даної ухвали суду представник позивач - адвокат Москаленко Р. А. отримав 21 лютого 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
27 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Москаленко Р. А. подав заяву про поновлення процесуального строку. Вказана заява обґрунтована тим, що постанову про притягнення ОСОБА_1 забирала з ІНФОРМАЦІЯ_1 його рідна сестра. Після одужання та приїзду з Одеси, отримавши копію постанови ОСОБА_1 звернувся до адвоката, оскільки є неосвідченою в юридичних питаннях людиною. Крім того, зазначив, що ОСОБА_1 є соціально незахищеною людиною (має фізичні вади та проблеми зі здоров'ям), оскільки є інвалідом третьої групи, безстроково, перед зверненням до суду на банківський рахунок позивача було накладено арешт та списано кошти, у зв'язку з чим він змушений був шукати кошти по родичам та знайомим.
Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 05 березня 2025 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року, у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Москаленка Р.А. про поновлення строку звернення до суду відмовлено, позовну заяву разом з доданими документами повернуто позивачу на підставі частини другої статті 123 КАС України.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача оскаржив їх у касаційному порядку.
Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості, Верховний Суд зазначає таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Частиною другою статті 328 КАС України встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пункті 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другої статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із пропуску позивачем десятиденного строку звернення до суду, встановленого спеціальною нормою - пунктом 1 частиною другою статті 286 КАС України, не наведенням поважних причин ані у заяві про поновлення строку звернення до суду, ані у заяві про усунення недоліків, тому наявні підстави для повернення позовної заяви на підставі статті 123 КАС України.
Статтею 286 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова № 350 винесена 09 січня 2025 року, тому строк її оскарження в порядку статті 286 КАС України, з урахуванням того, що строк припадає на вихідний день - закінчується 20 січня 2025 року.
З огляду на викладене, позивачу було відомо про розгляд 09 січня 2025 року адміністративної справи стосовно нього, даний факт не заперечується самим позивачем, який в позовній заяві зокрема, зазначив, що не знаючи про результат розгляду питання притягнення до відповідальності, а також мотивів прийняття такого рішення, він не зміг своєчасно звернутися до суду. При цьому жодних обґрунтувань та доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з 21 січня 2025 року надано суду не було.
Як вбачається з позовної заяви, представник позивача зазначає, що 22 січня 2025 року позивач отримав копію оскаржуваної постанови № 350 від 09 січня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що підтверджується копією оскаржуваної постанови де наявний підпис ОСОБА_1 , разом з тим в заяві про поновлення процесуального строку представник позивача зазначив та надав докази, що 22 січня 2025 року копію постанови отримала сестра позивача, оскільки останній знаходився на лікуванні, а також зазначає, що позивач на деякий час їздив в Одесу.
На підтвердження лікування позивача, надано копію виписки з медичної картки ОСОБА_1 , згідно якої останній перебував у стаціонарі з 21 лютого 2024 року по 01 березня 2024 рік, тобто попередній рік.
Представник позивача не наводить жодних обґрунтувань причин пропуску строку звернення до суду, оскільки позов необхідно було подати до 01 лютого 2025 року. Згідно відмітки, зокрема на позовній заяві «Документ сформований в системі «Електронний суд» 06 лютого 2025 року», а зареєстровано канцелярією суду 07 лютого 2025 року.
Таким чином, позивач пропустив десятиденний строк на звернення до суду з позовом щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» варто тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Таким чином, з моменту отримання позивачем копії оскаржуваної постанови 22 січня 2025 року позивачу мало стати відомо про порушення його прав. Водночас, позивач звернувся до суду лише 06 лютого 2025 року, тобто з пропуском 10-денного строку звернення до суду, визначеного статтею 286 КАС України.
Отже, звернення до суду з пропуском установленого строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені належними і допустимими доказами.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Таким чином, суди дійшли правильного висновку про застосування до спірних правовідносин спеціального десятиденного строку звернення до суду, встановленого пунктом 1 частини другої статті 286 КАС України.
Верховний Суд зазначає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку повертаючи позовну заяву позивачу з підстав визнання неповажними причини пропуску строку до суду, вірно застосував положення частини другої статті 123, пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Отже, доводи представника позивача, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо неповажності підстав пропуску строку на звернення до суду.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Тобто наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку звернення до суду.
За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Частиною другою статті 333 КАС України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Москаленка Руслана Аркадійовича на ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 05 березня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі № 505/503/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Кашпур
О. Р. Радишевська