08 липня 2025 року
м. Київ
справа №320/30183/24
адміністративне провадження № К/990/26547/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №320/30183/24 за позовом керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, Харківської обласної військової адміністрації, Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про зобов'язання вчинити дії,
Керівник Ізюмської окружної прокуратури Харківської області, в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, Харківської обласної військової адміністрації, Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації з позовом до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», в якому просив суд:
- зобов'язати Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» вжити заходів щодо приведення в належний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту (сховища) № 79794, розташованого за адресою: вул. Василя Стуса, 2 в м. Ізюм, Ізюмського району, Харківської області, а саме:
- забезпечити ведення документації захисної споруди, у якій відображати відомості про терміни і результати проведених оглядів, обстежень та випробувань, проведених технічних обслуговувань, поточних та капітальних ремонтів, пропонується до виконання з 22 липня 2015 року(відповідно до пункту 5 розділу II Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 липня 2018 року №579;
- забезпечити утримання споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення в належному технічному стані.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року, позов керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області, в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, Харківської обласної військової адміністрації, Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.
19 червня 2025 року до Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №320/30183/24.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
За змістом частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Абзацом 3 пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і тертій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: пункт 48 частини другої статті 17.1, частини першу, другу статті 19, частину 15 статті 32 Кодексу цивільного захисту України, статтю 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», статті 16, 25, 27, 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статті 5, 11, 18-1, 36-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 1,8,13 Закону України «Про правовий режим воєнного стану в Україні».
Суд звертає увагу, що Верховним Судом вже сформовано усталену практику щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, зокрема щодо положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру», викладену зокрема у постановах від 13 березня 2025 року у справі № 240/29926/23, від 26 березня 2025 року у справі №520/29483/23, від 26 березня 2025 у справі № 340/3544/24, і колегія суддів не вбачає правових підстав відступати від неї.
Так, Верховний Суд у вказаних справах виснував, що коло правовідносин, у яких територіальний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій може бути позивачем, хоча і розширилось, тобто перестало бути виключним, проте потребує чіткої кореляції із положенням закону, який би передбачив відповідний випадок, за якого Державна служба України з надзвичайних ситуацій може подати до суду позовну заяву. У чинній редакції пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України окреслена прив'язка правової підстави звернення до суду із нормою закону, і лише за її наявності Державна служба України з надзвичайних ситуацій може набути статусу позивача.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Залишаючи позов без розгляду, суди попередніх інстанцій, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, від 19 липня 2018 року у справі №822/1169/17, від 13 травня 2021 року у справі №806/1001/17 та Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16, від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, дійшли висновку, що прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Також при ухваленні оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій керувалися висновками, викладеними постановах Верховного Суду від 03 серпня 2023 рок у справі № 260/4120/22, від 05 вересня 2023 року у справі № 260/4044/22, від 29 серпня 2023 року у справі № 160/9125/22, відповідно до яких законодавством передбачено право Державної служби України з надзвичайних ситуацій, як суб'єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (пункт 48 Кодексу цивільного захисту).
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що стаття 17-І Кодексу цивільного захисту України після внесення до неї змін Законом №2655-ІХ, який набрав чинності 29 жовтня 2022 року, не містить такого способу захисту інтересів держави при зверненні до адміністративного суду центрального органу державної виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, як зобов'язання балансоутримувача вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття, посилання прокурора на наявність права звернення до суду Головного управління Державної служби України за вказаною нормою права є неприйнятним.
Отже, законодавець у відповідних профільних нормативно-правових актах не наділив Державну службу України з надзвичайних ситуацій правом на звернення до суду із позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд та відповідно правом на оскарження бездіяльності балансоутримувачів щодо допущеного неналежного стану таких захисних споруд, а отже, і прокурор не може від його імені заявити такий позов.
Не наділені такими повноваженнями і Харківська обласна військова адміністрація, Департаментт цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації.
Отже, Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що прокурором у цій позовній заяві визначено органи, в особі яких він звернувся до суду із цим позовом, які не мають права на звернення до суду з ним.
Враховуючи наявність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, зокрема щодо положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру", пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України в редакції Закону №2655-IX, який було викладено Верховним Судом у постановах від 03 серпня 2023 року у справі №260/4120/22, від 05 вересня 2023 року у справі №260/4044/22, від 21 грудня 2023 року у справі №400/4238/22, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі №320/30183/24.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська О.В. Кашпур М.І. Смокович