07 липня 2025 року
м. Київ
справа № 320/44187/23
адміністративне провадження № К/990/23520/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі № 320/44187/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
Головне управління ДПС у Київській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі № 320/44187/23.
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надано десятиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків, а саме - подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших (поважних) причин його пропуску.
Відповідно до інформації, наявної в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» ухвала про залишення касаційної скарги без руху від 05 червня 2025 року в електронному вигляді доставлена до електронного кабінету Головного управління ДПС у Київській області в підсистемі «Електронний суд» 06 червня 2025 року о 12:05 год.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржник надіслав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає, що вже звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами у цій справі, однак вони були повернуті. Повторну касаційну скаргу подано у межах присічного строку, встановленого частиною другою статті 329 КАС України, без суттєвих затримок та необґрунтованих зволікань. Крім того, скаржник посилається на об'єктивні обставини, пов'язані з дією правового режиму воєнного стану в Україні, які ускладнюють здійснення представництва інтересів державного органу в суді касаційної інстанції. На думку заявника вказані обставини є поважними підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Розглянувши зазначену заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги, даних Єдиного державного реєстру судових рішень та відомостей комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник у межах строку, встановленого законом, вже звертався до суду касаційної інстанції з касаційними скаргами. Однак ухвалами від 31 березня 2025 року та від 13 травня 2025 року касаційні скарги були повернуті у зв'язку з незазначенням підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним.
Заява скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не може вважатися обґрунтованим, оскільки невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Крім того, для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу, а строк, що сплинув на момент подання касаційної скарги після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції і виготовлення її повного тексту, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.
Посилання на аналіз судової практики Верховного Суду саме по собі не може бути підставою для поновлення процесуального строку без належного обґрунтування подібності правовідносин.
Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб'єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб'єкта, що, своєю чергою, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення.
Водночас жодних доказів того, що обставина введення воєнного стану мала прямий вплив на пропуск строку скаржником не надано.
Отже, зазначені причини пропуску строку на касаційне оскарження не свідчать про існування об'єктивних непереборних перешкод для своєчасної реалізації процесуальних прав.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
постановив:
У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС, про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі № 320/44187/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. В. Дашутін
М. М. Яковенко