08 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 442/2464/25 пров. № А/857/23876/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
Головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Заверухи О.Б., Матковської З.М.,
з участю секретаря судового засідання Клим О.Ю.,
представника відповідача 3 Коцюби Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 травня 2025 року (суддя Хомик А.П., м. Дрогобич) у справі № 442/2464/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного спеціаліста, інспектора паркування та благоустрою відділу безпеки та контролю Департаменту міського господарства Лисенко Олександра Борисовича, Відділу безпеки та контролю департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради, Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
Представник ОСОБА_1 - адвокат Галишин А.В. звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду з позовом до Головного спеціаліста, інспектора паркування та благоустрою відділу безпеки та контролю Департаменту міського господарства Лисенко Олександра Борисовича, Відділу безпеки та контролю департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 25.03.2025 інспектором паркування та благоустрою відділу безпеки та контролю Департаменту міського господарства Лисенком О.Б. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія БК №00020278, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП України та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300,00 грн.
ОСОБА_1 біля 13-50 год. 21.03.2025 заїхав своїм транспортним засобом Mitsubishi Space Star державний номерний знак НОМЕР_1 на майданчик - парковку у м.Дрогобичі по вул.Шолом - Алейхема. Поставив машинну на парковку. Зробив це для того, щоб прийняти ліки, оскільки є інвалідом 2 групи. Дані ліки йому передбачені лікарем для вжиття саме на цю годину. Щоб запити дані таблетки він зайшов в аптеку купити пляшку води, поруч з майданчиком .В аптеці була черга і він трохи почекав. Коли вернувся, то на лобовому склі отримав повідомлення про несплату за стоянку автомобіля. В подальшому звернувся до головного спеціаліста, інспектора паркування та благоустрою відділу безпеки та контролю Департаменту міського господарства Лисенко О.Б. та надав відповідні пояснення. На питання в чому полягає порушення отримав відповідь, що час безоплатної стоянки його авто на дві хвилини довше - це 12 хвилин ніж передбачено 10 хвилин. На його пояснення, що на майданчику немає жодного місця визначеного для інваліда, отримав відповідь що треба було їхати по місту і шукати таке місце. Інспектор на його пояснення про біль в грудях і запаморочення не відреагував і виніс постанову від 25.03.2025 серії БК № 00020278 про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки стоянки паркування транспортних засобів зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).
Покликаючись на протиправність цієї постанови, зазначено, що ОСОБА_1 здійснив дійсно екстрену зупинку в стані крайньої необхідності, так як внаслідок поганого самопочуття, а саме головокружіння та болі змушений був зупинитися.
Інспектор не правильно зазначив фабулу порушення, останній не впевнився у дорожній обстановці, а належних доказів на підтвердження вчинення правопорушення, не зважаючи на норми ст. 280 КУпАП, інспектором не зібрано, що потягло невірне застосування норм чинного законодавства.
Вважає, що оскільки ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, за таких обставин у його діях не має складу адміністративного правопорушення, а постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 22.05.2025 в позові відмовлено.
Сторона позивача не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, оскаржила таке в апеляційному порядку. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, особливу увагу акцентовано на тому, що позивач діяв у стані крайньої необхідності, а тому у його діях немає складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, має статус учасника бойових дій, йому 80 років, а тому стан його здоров'я не дозволяв вчинити дії, які описує суд першої інстанції у своєму рішенні. Рішення суду є невмотивованим та необґрунтованим.
Апелянт просив скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 22.05.2025 у цій справі та прийняти нове рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову від 25.03.2025 серії БК №00020278 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.
Представник Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради проти вимог апеляційної скарги заперечила, просила у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач, відповідачі 1, 2 у судове засідання явки уповноважених представників не забезпечили. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавали.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії БК №00020278 від 25.03.2025, складеної інспектором паркування та благоустрою відділу безпеки та контролю Департаменту міського господарства Лисенко О.Б., встановлено, що 21.03.2025 о 13 год. 58 хв. на вул. Шолом-Алейхема в м.Дрогобичі розміщено транспортний засіб Mitsubishi Space Star, д.н.з. НОМЕР_1 з порушенням правил паркування (неоплата вартості послуг за користування майданчиком для платного паркування), чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 152-1 КУпАП України. Крім того, в постанові зазначено, що технічним засобом, яким зафіксовано правопорушення є прилад фіксації № АРМ Інспектора. Даний транспортний засіб належить позивачу - ОСОБА_1 , що сторонами не оспорюється.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачем доведено правомірність складання оспорюваної постанови інспектором та підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення судом не встановлено, оскільки сторонами не заперечуються факт розміщення транспортного засобу на платному місці для паркування, а доводи позивача про те, що він діяв в стані крайньої необхідності не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи (останнім не надано ні чеку про купівлю води для приймання ліків, ні призначення лікаря щодо необхідності вживати ліки у визначений час, тощо).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд керується таким.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 219 КУпАП від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.
Згідно з ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, виноситься без складання відповідного протоколу.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР).
За пунктом 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з положеннями п. 2.3 розд. 2 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, серед іншого, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Пунктом 1.9 розд. 1 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Знак 5.43 Правил дорожнього руху «Зона стоянки» позначає початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним.
Табличка 7.14 Правил дорожнього руху «Платні послуги» застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 або 5.43 для позначення місць, майданчиків або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування, а також із знаками 6.6, 6.11 і 6.21, де послуги надаються тільки на платній основі.
Відповідно до п. 30 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1342 (далі - Правила № 1342), під час паркування на майданчику для платного паркування користувач сплачує вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування згідно з тарифом, установленим виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у порядку і межах, визначених законодавством, з урахуванням переліку основних послуг з утримання майданчиків для платного паркування.
Отже, Правилами № 1342 передбачені повноваження виконавчих органів міських рад визначати особливості оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування.
Пунктом 26 Правил № 1342 визначено, що користувач зобов'язаний:
- поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху;
- сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування;
- розмістити на час паркування на майданчиках для паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки;
- після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено.
Частина 1 статті 152-1 КУпАП передбачає, що порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.
У примітці до вказаної статті 152-1 КУпАП роз'яснено, що положення частини першої цієї статті не застосовується у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення повинна підтверджуватися відповідними докази.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Письмовими доказами, долученими до матеріалів справи підтверджується фотофіксація за адресою: м. Дрогобич, вул. Шолом-Алейхем (GPS координати: 49.35237760, 23.50944890) обставин порушення позивачем правил паркування в режимі фотозйомки, шляхом створення зображень транспортного засобу Mitsubishi моделі SPACE STAR, д.н.з. НОМЕР_1 в момент вчинення правопорушення, на яких було зафіксовано: дату порушення: 21.03.2025, час вчинення порушення: з 13 год. 46 хв. 34 сек. до 13 год. 58 хв. 38 сек. (а.с.21-22).
Тобто, паркування на платному майданчику мало місце більше десяти хвилин.
Положенням про паркування транспортних засобів у м.Дрогобичі (п. 4.15) визначено, що на майданчиках для паркування обов'язково облаштовуються місця ( в обсязі 10 відсотків загальної кількості, але не менш як одне місце) передбаченого стандартами розміру, позначені дорожніми знаками та розміткою для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Отже, з наведено вбачається, що особи з інвалідністю користуються правом безоплатного паркування шляхом розміщення транспортного засобу на зарезервованих спеціальних місцях паркування.
Апелянтом не заперечується факт зупинки на платному місці для паркування, однак він покликається на перебування у стані крайньої необхідності. Своєю чергою, як вірно вказав суд першої інстанції, така обставина залишилася недоведеною як в суді першої, так і суді апеляційної інстанції, позаяк стороною позивача не надано до матеріалів справи ні чеку про купівлю води для приймання ліків, ні призначення лікаря щодо необхідності вживати ліки у визначений час, тощо.
Частинами 6, 7 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» установлено, що власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським об'єднанням осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю. Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.
Якщо власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування не забезпечили виділення та облаштування місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, такими місцями на відповідних майданчиках вважаються місця, на яких розміщені транспортні засоби, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.
Матеріали фотофіксації містять географічні координати місця, де був розташований вищевказаний транспортний засіб у момент вчинення адміністративного правопорушення, а також те, що транспортний засіб позивача має розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю».
У тексті як позовної заяви, так і апеляційної скарги, ОСОБА_1 стверджує, що місця для осіб з інвалідністю були відсутні взагалі, а інспектор на відповідні зауваження позивача вказав, що слід було їхати і такі шукати.
Надаючи оцінку таким фактам, колегія суддів зазначає, що Департаментом міського господарства Дрогобицької міської ради не доведена фактична наявність на зазначеному паркувальному майданчику зарезервованих місць для безоплатного паркування, які б дозволяли особі з інвалідністю, безперешкодно ідентифікувати їх та реалізувати своє право на безкоштовне паркування.
Своєю чергою наявність інвалідності у позивача та встановлення розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю» на його транспортному засобі не заперечується.
Колегія суддів також звертає увагу, що держава встановивши пільги щодо безоплатного паркування для певної категорії осіб не вправі притягати таких осіб до відповідальності за правопорушення, пов'язані із реалізацією встановлених пільг, оскільки це свідчитиме про грубе порушення принципу належного урядування.
Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Лелас проти Хорватії», держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
Крім того, у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що за відсутності доведеного факту наявності зарезервованих місць для безоплатного паркування, які б дозволяли особі, яка має пільги, безперешкодно ідентифікувати їх та реалізувати своє право на безкоштовне паркування. Позивач як особа з інвалідністю є звільненим від обов'язку його оплати, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.
Обов'язок доказування відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності своїх дій, рішень чи бездіяльності в адміністративних справах не може бути перекладено на позивача.
За таких обставин, спірна постанова не відповідає критеріям правомірності, що визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню як протиправна.
Згідно із ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких обставин, враховуючи все вищевикладене, оцінивши досліджені докази у їх сукупності, відповідачем не надано належних та допустимих доказів для підтвердження здійснення позивачем адміністративного правопорушення, за яке останнього було притягнуто до відповідальності оскаржуваною постановою, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В контексті спірних правовідносин, склад адміністративного правопорушення наявний у випадку несплати вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування особою, у якої був такий обов'язок.
Оскільки позивач на підставі закону, звільнений від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, він не є суб'єктом вказаного правопорушення.
Своєю чергою, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог до Головного спеціаліста, інспектора паркування та благоустрою відділу безпеки та контролю Департаменту міського господарства Лисенко Олександра Борисовича, Відділу безпеки та контролю департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради як таких, що є неналежними відповідачами у цій справі та правомірно залучено до участі у справі належного відповідача - Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради, до якого у позивача та його представника позовних вимог не заявлено.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.
Згідно приписів ч.ч.1, 6 ст. 139 КАС України правові підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат в цьому апеляційному провадженні є відсутніми.
Керуючись ст. ст. 139, 241, 243, 272, 286, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 22 травня 2025 року у справі №442/2464/25 - скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.
Скасувати постанову Серії БК №00020278 від 25.03.2025 про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), винесену головним спеціалістом, інспектором з паркування та благоустрою відділу безпеки та контролю Департаменту міського господарства Лисенком Олександром Борисовичем, про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП, і накладення штрафу в розмірі 300 грн.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (за відсутності події і складу адміністративного правопорушення).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська
Повне судове рішення складено 08.07.25