01 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 595/340/25 пров. № А/857/19179/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання: Прачук І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Тарчинської Лесі Ярославівни на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 28 квітня 2025 року у справі №595/340/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови (головуючий суддя першої інстанції - Созанська Л.І., час ухвалення не вказано, місце ухвалення - м. Бучач, дата складання повного тексту - 28.04.2025),-
ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови поліцейського відділення поліції № 1 (м. Сокиряни) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4175533 від 01 березня 2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою поліцейського відділення поліції №1 (м. Сокиряни) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області серії ЕНА № 4175533 від 01 березня 2025 року на нього накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП в сумі 340 грн. Із зазначеною постановою позивач не згідний, вважає її незаконною, необґрунтованою, оскільки він зазначеного правопорушення не вчиняв, а постанову винесено без будь-яких фактичних доказів вчинення адміністративного правопорушення. До оскаржуваної постанови поліцейським не внесено відомостей щодо технічного засобу, яким здійснено фото та відеозапис. Під час винесення постанови порушені вимоги ст. 268 КУпАП.
За вказаних обставин ОСОБА_1 просить суд скасувати постанову серії ЕНА №4175533 від 01 березня 2025 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та провадження у справі закрити.
Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 28 квітня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема апелянт вказує на те, що покликання представника відповідача на відеозапис зі стаціонарного поста м. Новодністровськ №VID20250314-WA0001 на якому нібито чітко зафіксовано, як позивач рухаючись на ТЗ «Volkswagen CADDY», порушив вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» та здійснив проїзд без повної зупинки транспортного засобу взагалі не може братися судом до уваги, оскільки даних про наявність цього відеодоказу постанова серії ЕНА № 4175533 від 01.03.2025 року не містить.
Окрім того з даного відеозапису неможливо встановити коли саме здійснювалася фіксація, оскільки на ньому відсутні і дата і година.
Разом з тим на ньому видно, як працівник поліції зупиняє невідомий автомобіль жовтого кольору, проте як ідентифікувати, що це автомобіль під керуванням ОСОБА_1 незрозуміло, так як на відеозаписі взагалі не проглядається номерний знак транспортного засобу та не видно водія.
З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримали з підстав наведених у скарзі, просили скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4175533 від 01 березня 2025 року, прийнятої поліцейським відділення поліції №1 (м. Сокиряни) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області Мазуром С.А., ОСОБА_1 слідує, що 01 березня 2025 року о 14:18, Траса Т0211 500 17 км, керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen CADDY», д.н.з. НОМЕР_1 , порушив вимогу дорожнього знаку 2.20 проїзд без зупинки заборонено, чим порушив п.8.4.б ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Постановою серії ЕНА №3674535 від 16 грудня 2024 року, винесеною поліцейським відділення поліції №1 (м. Сокиряни) Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області Мазуром С.А., на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Суд першої інстанції в позові відмовив з тих підстав, що відповідач надав належні докази, які доводять вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 статті 122 КпАП України.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно п.1.3 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п.1.5 Правил, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п.п 8.4 б) ПДР України заборонні Дорожні знаки(додаток 1) поділяються на групи, зокрема знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.
Відповідно до знаку 2.2 Проїзд без зупинки заборонено. Забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення правил дорожнього руху (частини 1, 2 і 3 статті 122).
Пунктами 3, 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015року «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з положеннями ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи, опитування особи, зупинення транспортного засобу, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно оспорюваної постанови, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв'язку з порушенням ПДР, зокрема, за не виконання вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», а саме, здійснив проїзд без зупинки
Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дійчи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Представником відповідача, на підтвердження правомірності прийнятого рішення, надано суду відеозапис на якому чітко встановлюється факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 , а саме на ньому зафіксовано, як позивач рухався транспортним засобом марки «Volkswagen CADDY» не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 проїзд без зупинки заборонено, не зупинився перед вказаним знаком.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4175533 від 01 березня 2025 відповідає вимогам закону, та скасуванню не підлягає.
Щодо доводів апелянта про те, що наданий відповідачем відеозапис є неналежним доказом, оскільки відомості про зазначений доказ відсутні у постанові про адміністративне правопорушення, то колегія суддів зазначає вони є помилковими, з огляду на те, що згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото, відеозапису. Вказаний відеозапис здійснений на підставі ч. 1 ст. 40 Закону № 580-VIII з метою фіксування правопорушення, та виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Тарчинської Лесі Ярославівни - залишити без задоволення, а рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 28 квітня 2025 року у справі №595/340/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 07.07.2025