01 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 603/116/25 пров. № А/857/16629/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
при секретарі судового засідання: Прачук І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 07 квітня 2025 року у справі №603/116/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення (головуючий суддя першої інстанції - Пасічник А.З., місце ухвалення - м. Монастириська, дата складання повного тексту - 07.04.2025),-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4172739 від 01.03.2025, якою до ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП України, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню. Зазначає, що позивач не згоден із винесеною відносно нього постановою серії ЕНА №4172739 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КпАП України, згідно якої відносно нього застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн із зазначенням, що 01.03.2025 року о 10:13:39 год. м. Бучач, вул. Підгаєцька, позивач керував транспортним засобом із технічною несправністю, а саме не працював задній лівий стоп сигнал при натисканні на гальму, чим порушив п.31.4.3. Правил дорожнього руху (далі - ПДР) - керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. Вказане порушення ОСОБА_1 заперечує, оскільки транспортний засіб був зупинений працівником поліції у світлу пору доби, про що вказано у постанові. Перед початком руху автомобілем позивач пересвідчився в тому, що транспортний засіб є технічно справним, в тому числі, всі ліхтарі (лампочки) на автомобілі справні (зокрема задній лівий стоп сигнал при натисканні на гальму). Технічна несправність відбулась в ході руху та з невідомих причин, на що вплинути позивач фізично не міг. Представник вказує, що позивач мав можливість усунути несправність на місці зупинки, однак необхідний час для усунення недоліку, йому надано не було, натомість працівник поліції нічого не з'ясувавши, одразу склав оскаржувану постанову без розгляду адміністративної справи. Звертає увагу, що в діях позивача був відсутній умисел щодо здійснення адміністративного правопорушення. Дані дії не можуть розглядатися як адміністративного правопорушення, вчинене із необережності, оскільки позивач не міг передбачити можливість настання шкідливих наслідків. Вказує, що працівник поліції був зобов'язаний надати позивачу можливість усунути несправність, а не одразу притягувати до адміністративної відповідальності. Представник позивача зазначає, що матеріали адміністративної справи не містять конкретного доказу, що позивач навмисно та усвідомлюючи технічну несправність автомобіля здійснював рух, а саме по собі описання адміністративного правопорушення в оскаржуваній постанові та сама постанова не можуть бути належними доказами вчинення особою такого порушення. Постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Разом з тим зі змісту оскаржуваної постанови від 01 березня 2025 року вбачається, що у ній відсутня інформація про будь-яку фіксацію правопорушення, а також посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснювався відеозапис, відповідно доказів скоєння правопорушення не має. Звертає увагу на те, що притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Однак, справа про адміністративне правопорушення поліцейським не розглядалась взагалі, останній одразу склав та оголосив постанову про накладення адміністративного стягнення без з'ясування будь-яких обставин справи.
Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 07 квітня 2025 року позов задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №4172739 від 01.03.2025, якою до ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП України, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права та невірним встановленням обставин у справі. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовну відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання.
Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи (ч.5 ст. 286 КАС України).
З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що дана категорія справ віднесена до термінових, розгляд яких здійснюється у десятиденний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4172739 від 01.03.2025, прийнятої поліцейським відділення поліції № 2 (м. Бучач) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Гуцул С.С., Ганішевський В.М. 01 березня 2025 року о 10:13:39 год. м. Бучач, вул. Підгаєцька, керував транспортним засобом, із технічною несправністю, а саме не працював задній лівий стоп сигнал при натисканні на гальму, чим порушив п. 31.4.3. ПДР - керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КУпАП, за результатами чого на останнього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідачем не надано до суду жодного належного чи допустимого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбачених ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Як встановлено ч. 1ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно із п. 1.3 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Як слідує з підпункту 31.4.3. пункту 31.4. ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема:
а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;
б) порушено регулювання фар;
в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;
г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі й лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;
ґ)на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
Приймаючи постанову і кваліфікуючи порушення, вчинене позивачем, поліцейський на зміст підпункту 31.4.3 ПДР України не звернув уваги та не зазначив, яким із підпунктів (а, б, в, г чи ґ) охоплюється порушення.
Згідно з оскаржуваною постановою позивач керував транспортним засобом, у якому не горів задній лівий стоп-сигнал.
Пунктом 31.5 ПДР України визначено, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.
Встановлене відповідачем в діях позивача порушення не відповідає жодному з підпунктів 31.4.3. ПДР України.
Таким чином обставини, зазначені у постанові, яку оскаржує позивач, не відповідають переліку несправностей транспортного засобу, керування яким за їх наявності заборонено.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів про наявність у діях позивачки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП України.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
При таких обставинах, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
В ст. 242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області - залишити без задоволення, а рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 07 квітня 2025 року у справі №603/116/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 07.07.2025