08 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 607/7190/25 пров. № А/857/21545/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
за участю секретаря судового засідання Ільчишин Н.В. Вовка А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2025 року у справі № 607/7190/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,
місце ухвалення судового рішення м.Тернопіль
Розгляд справи здійснено за правиламипозовного провадження в окремих категоріях термінових справ
суддя у І інстанціїРомазан В.В.
дата складання повного тексту рішення13 травня 2025 року
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення №61/159 від 25.03.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2025 року у справі № 607/7190/25 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
В доводах апеляційної скарги вказує, що рішення суду ґрунтується лише на припущеннях, оскільки відповідач не надав відзиву на позовну заяву, та доказів на підставі яких виносилась оскаржувана постанова. Доказів направлення ОСОБА_1 повістки чи повернення повістки судом першої інстанції досліджено не було. Суд першої інстанції зазначає, що будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (три дні від дати прибуття визначеній у повістці) не надав, проте такі висновки є передчасними, оскільки доказів того, що повістка надсилалась в матеріалах справи немає.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про дату, час та місце розгляду справи представник позивача повідомлений через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений засобами поштового зв'язку, про що матеріали справи містять відповідні докази, зокрема відстеження.
В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що не отримання кореспонденції, надісланої позивачу на зареєстровану адресу місця проживання, вказану ним в ході уточнення облікових даних, сам по собі не є достатнім аргументом для скасування оскаржуваної постанови, а один лише факт неотримання поштового відправлення, що містить повістку про виклик, без наявності поважних причин неотримання такої повістки та неявки на виклик, не може стати підґрунтям для уникнення адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Таким чином, суд вважав, що позивач був належним чином повідомлений про необхідність своєї явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 16.01.2025 на 14.00 год.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 10.03.2025 офіцером відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно позивача складено протокол №60/629 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, роз'яснено ОСОБА_1 права передбачені ст.268 КУпАП, що підтверджено підписом особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 25.03.2025 о 17 год. 55 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) каб.204. У складеному протоколі, у графі «пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягується до адміністративної відповідальності» ОСОБА_1 зазначив, що він «..не з'являвся до ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв'язку із тим, що раніше не отримував повістку. Повістку отримав 06.03.2025 по якій з'явився ».
В подальшому, згідно постанови №61/159 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 25.03.2025, винесеної тимчасово виконувачем обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Як вбачається із спірної постанови, у ній зазначено, що під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що 03 січня 2025 гр. ОСОБА_1 відповідно до пункту 30.2 постанови КМ України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» направлена повістка засобами поштового зв'язку для прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_5 на 14.00 год. 16.01.2025 для уточнення даних. Відповідно до даних поштового оператора ОСОБА_1 (поштове відправлення повернулось в ТЦК та СП 17.01.2025 з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання особи. Дата відмітки 17.01.2025). ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату і час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 не з'явився. Будь-яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (три дні від дати прибуття визначеній у повістці) не надав. Абзацом 7 пункту 3 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що громадяни зобов'язані у разі отримання повістки про виклик до територіально центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язані з'явитись у зазначеній у ній місце та строк. Частиною 2 статті 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зокрема передбачено, що громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом. Відповідно до пункту 3 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою КМ України №1487 від 30.12.2022) призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення. Однак, всупереч вказаним вимогам, ОСОБА_1 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_6 у строк зазначеній у повістці. Таким чином, гр. ОСОБА_1 , 16.01.2025 здійснив правопорушення, яке вчинене в особливий період (особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №30-3/2014 «Про часткову мобілізацію, який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-VІІ, що набрав чинності з дня його опублікування в газеті «Голос України» від 18.04.2014 №49 та порушив вимоги абз.7 п.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Спір між сторонами виник з приводу притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, визначеного ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Із змісту оскаржуваної постанови убачається, що позивача визнано винним у порушенні ч. 1 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», наслідком чого є притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Дослідивши частину 1 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» колегією суддів установлено, що за змістом вказаної частини громадяни України зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Крім того, відповідно до частини 13 ст. 2 Закону « Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Відповідно до ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -
тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отож, об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, які з урахуванням частини 1 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та частиною 13 ст. 2 Закону « Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема полягають у неприбутті громадян за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці в тому числі і для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду та /або відмови у проходженні обов'язкового медичного огляду.
Дослідивши матеріали справи, доводи сторін, зміст оскаржуваної постанови, колегією суддів установлено, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять відомостей з приводу вручення / надіслання позивачу виклику (повістки) про необхідність прибуття його у певний час, дату та місце до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання направлення з метою проходження медичного огляду та /або для проходження обов'язкового медичного огляду, або доказів відмови позивача.
Не подано відповідачем до суду першої та апеляційної інстанції відзиву на позовну заяву/апеляційну скаргу, та доказів на підставі яких виносилась оскаржувана постанова.
Як наслідок відповідачем в установленому порядку не доведено ні у суді першої, ні у суді апеляційної інстанції обставин з приводу невиконання позивачем обов'язку щодо не прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або відмови позивача від проходження військово-лікарської комісії.
Отже, в порушення норм ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачем не доведено жодними належними та допустимими доказами факту скоєння позивачем правопорушення передбаченого частиною 1 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яке полягає у неприбутті громадян за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці в тому числі і для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду та /або для проходження обов'язкового медичного огляду, або відмови позивача від проходження військово-лікарської комісії, за яке настає відповідальність передбачена ст. 210-1 КУпАП, і як наслідок на позивача безпідставно накладено адміністративне стягнення, що є підставою для скасування зазначеної постанови та задоволення позову.
Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а висновки суду першої інстанції є такими, що зроблені за відсутності повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та нормам процесуального та матеріального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняте нове рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2025 року у справі № 607/7190/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови - задовольнити.
Постанову №61/159 від 25.03.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, - скасувати, а провадження у справі - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
Н. В. Ільчишин
Повне судове рішення складено 08 липня 2025 року